Справа № 2-А-2235\09
П О С ТА Н О В А
іменем України
19 листопада 2009 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Маньковської О.О.
при секретарі Ляшенко Г.В ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку адміністративного судочинства справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області про поновлення процесуального строку, визнання неправомірними дій посадових осіб, покладення обов"язку перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року з подальшим перерахунком доплати в залежності від встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 шина Л.М. звернулася до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказала, що вона має статус "дитина війни", і , відповідно до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності 01.01.2006 року, вона має право на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач вказує, що протягом 2006 та 2007 року відповідач їй передбачену Законом соціальну допомогу не виплачував, оскільки Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено. У 2008 та 2009 роках позивач отримувала щомісячну соціальну допомогу до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, як це було передбачено Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року. Позивач не згодна з позбавленням її права на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірах, передбачених ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-пр "Про визнання неконституційними окремих положень Закону України про державний бюджет на 2007 рік" та на рішення КСУ № 10-рп2008 від 22.05.2008 року, просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй соціальної допомоги до пенсії у розмірі, встановленому ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року з подальшим перерахунком в залежності від розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на відповідний період. Крім того, позивач, посилаючись на похилий вік та поганий стан здоров"я, просить суд поновити процесуальний строк, передбачений ч.2 ст. 99 КАСУ, для захисту своїх прав, порушених у 2007 та 2008 роках.
Позивач надала суду письмову заяву з проханням справу розглянути у її відсутності.
Від відповідача – Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області надійшов лист з проханням справу розглянути у відсутності їхнього представника. В наданих письмових запереченнях на позов відповідач позовні вимоги не визнає і прохає відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що вимоги щодо сплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року необґрунтовані; вважає, що оскільки вказані виплати фінансуються із Державного Бюджету України, то розміри виплат повинні встановлюватись виключно ЗУ "Про Державний бюджет України". Посилається на відсутність чіткого механізму визначення розміру такої допомоги, так як різні нормативні акти визначають різний розмір, з якого необхідно вираховувати відсоток для її виплати. На думку відповідача, дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є правомірними через невизначеність на законодавчому рівні, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Хоча мінімальний розмір пенсії встановлено ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, але згідно ч.3 цієї статті він застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. У 2008 році дітям війни, в тому числі і позивачеві, здійснювалася виплата щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, як це передбачено Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року. Фінансове забезпечення соціальних гарантій громадян здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, і відповідач, як державний орган, не може допустити нецільового використання бюджетних грошей. У запереченнях відповідач наполягає на відмові у позові в частині зобов"язання перерахунку за 2007 рік у зв"язку з пропуском позивачем процесуального строку, передбаченого ч.2 ст. 99 КАСУ.
Враховуючи, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи та надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З`ясувавши обставини справи, як того вимагає ч. 3 ст. 2, ст.11 КАС України, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася 03.06.1937року і на неї поширюється дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі положення ст. 6 цього Закону, а тому вона має право на отримання щомісячної соціальної допомоги. Вказані обставини підтверджені копією паспорту (а.с.5) та копією пенсійного посвідчення з відміткою штампу "Дитина війни" (а.с.4).
Позивачу в 2006-2007 роках щомісячна соціальна допомога, передбачена ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" не виплачувалася, а в 2008 та 2009 році виплачувалася в розмірі 10 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком. Дана обставина підтверджена інформацією УПФУ в м. Краснодоні, визнана сторонами, і в суду немає сумнівів щодо її достовірності та добровільності її визнання.
Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні випливає, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність законодавчого механізму реалізації ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни. Посилається на Постанову КМУ від 28.05.2008 року №530, відповідно до якої встановлений наступний розмір державної соціальної допомоги: з 22.05.2008 року - 48,10 грн; з 01.07.2008 року - 48,20 грн, з 01.10.2008 року - 49,80 грн. У вказаних розмірах допомога позивачу була виплачена, та продовжує виплачуватись у 2009 році.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Зі змісту ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” вбачається, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У перехідних положеннях Закону України "Про соціальний захист дітей війни " зазначено, що він набирає чинності з 01.01.2006 року.
Оскільки позовні вимоги стосуються стягнення щомісячного підвищення до пенсії за період 2007-2009 року, судом не розглядається питання про можливість нарахування позивачу соціальної допомоги до пенсії за період 2006 року.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, суд дійшов до наступного:
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43. 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 09.07.2007 року і по 31.12.2007 року включно мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Суд враховує, що відповідно до положень ч.2 ст. 99 КАСУ , для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач звернулась до суду 12.10.2009 року, тобто вона пропустила визначений ч.2 ст. 99 КАСУ річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, порушених у 2007 та 2008 роках.
Відповідно до ч.2 ст. 100 КАСУ, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАСУ.
Суд вважає поважними причину пропуску позивачем річного строку для звернення до суду за захистом порушених у 2007 та 2008 роках прав, оскільки позивач є людиною похилого віку, юридично не обізнана, не мала можливості у 2007 та 2008 роках дізнатися про порушення відповідачем її права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", оскільки відповідачем не надсилались повідомлення про стан та розмір виплат, які проводяться відповідно до зазначеного Закону, а через похилий вік позивач не мала можливості безпосередньо звернутися до відповідача. Також суд враховує, що позивач належить до соціально незахищеної верстви населення, а відповідно до ст.. 3 Конституції України, права і свободи людини визначають зміст та направленість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; затвердження та забезпечення прав та свобод людини є головним обов"язком держави..
Відповідно до ст.. 102 КАСУ, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Суд вважає необхідним поновити позивачу процесуальний строк для звернення до суду за захистом прав, порушених у 2007 та 2008 році.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності нарахування щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, встановленому на відповідний період, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.
Вимог щодо нарахування соціальної допомоги за період з 01.01.2007 року по 21.07.2007 року позивачем не висувалось.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача перерахувати щомісячну надбавку до пенсії, виходячи із розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до положень ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік" а потім Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що вбачається з письмових заперечень відповідача, у розмірах:
з 01.01.2008 року - 47 грн.
з 01.04.2008 року - 48,10 грн.
з 01.07.2008 року - 48,10 грн.
з 01.10.2008 року - 49,80 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні повинно було нараховувати і сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилання відповідача на те, що відповідною Постановою КМУ визначені конкретні розміри соціальної допомоги суд оцінює критично, оскільки Закон України має вищу юридичну силу, ніж Постанова КМУ, крім того, у спеціальному законі чітко визначені розміри зазначеної соціальної допомоги, і зміна встановлених законом розмірів соціальної допомоги до компетенції КМУ не входить.
Вимоги про стягнення допомоги за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року позивачем не висувались.
Також суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов"язання відповідача нараховувати та сплачувати позивачу щомісячну соціальну допомогу до пенсії, передбачену ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2009 року по день звернення, тобто по 02.06.2009 року включно, оскільки Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" дію ЗУ "Про соціальний захист дітей війни " не призупинялись; також Законом не було передбачено зменшення розміру допомоги, встановленого ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", тому суд вважає, що відповідач був зобов"язаний починаючи з 01.01.2009 року проводити відповідачу доплату до пенсії у розмірі, встановленому ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Посилання відповідача на те, що Постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлені конкретні розміри вказаної допомоги суд визнає необґрунтованими, оскільки до компетенції КМУ не входить зміна конкретних розмірів соціальних доплат, встановлених спеціальними законами України. Також, керуючись нормами Закону України, суд враховує його преюдиціальність порівняно з Постановою КМУ.
Тому суд вважає необхідним зобов"язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу до пенсії, передбачену ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з з 01.01.2009 року, виходячи із розмірів 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, встановлених на відповідний період.
У частині позову про зобов"язання відповідача у майбутньому нараховувати соціальну допомогу до пенсії у вказаному розмірі, суд вважає необхідним відмовити, оскільки нормами КАСУ не передбачена можливість захисту ще не порушених прав особи.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним визнати протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області у перерахунку розміру підвищення до пенсії, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року, виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб.
Також суд, відповідно до ст.. 94 КАСУ, вважає необхідним стягнути на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3 грн. 40 копійок.
Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 100, 159-163, 167, 186 КАС України, ст. ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року про визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України" на 2007,2008,2009 роки, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Краснодоні Луганської області про поновлення процесуального строку, визнання неправомірними дій посадових осіб, покладення обов"язку перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року з подальшим перерахунком доплати в залежності від встановленого розміру мінімальної пенсії за віком - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для звернення до суду за захистом прав, порушених у 2007 та 2008 році.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області ОСОБА_1 у нарахуванні щомісячного підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги до пенсії, передбаченої ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, установленого на відповідний період, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. (три гривні 40 копійок) у рахунок компенсації понесених позивачем судових витрат.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанова складена у повному обсязі, підписана судом у нарадчій кімнаті та оголошена у судовому засіданні 19.11.2009 року.
Копію постанови суду направити сторонам по справі.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснодонський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження, та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з надісланням її копії до апеляційного суду, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуючий: О.О. Маньковська