Справа № 2-А-1842\09
П О С ТА Н О В А
іменем України
03 грудня 2009 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Маньковської О.О.
при секретарі Ляшенко Г.В ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку адміністративного судочинства справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краснодонської райдержадміністрації, з участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 Управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій посадових осіб УПСЗН Краснодонської райдержадміністрації неправомірними, покладення обов"язку донарахувати та виплатити компенсацію у зв"язку з втратою годувальника відповідно до ст.. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25114,00 грн. -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в обгрунтування якого вказала, що її чоловік ОСОБА_3, мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії; був визнаний інвалідом 2-ї групи по захворюванню, яке пов"язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач вказує, що у вересні 2008 року її чоловік помер. Було встановлено причинний зв"язок між смертю ОСОБА_3 та захворюванням, отриманим при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст.. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач має право на отримання разової грошової компенсації шкоди, спричиненої смертю годувальника, в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент втрати годувальника. Позивач вказує, що відповідачем порушені її конституційні права на отримання компенсації шкоди, спричиненої втратою годувальника у розмірі, встановленому спеціальним законом. Вказує, що від відповідача вона отримала компенсацію у розмірі 7586 грн, хоча за розрахунками позивача розмір компенсації повинен становити 545 грн. (мінімальна заробітна плата на вересень 2008 року) х 60 = 32700 грн; недоплата становить: 32700 грн. - 7586 грн. = 25114 грн.
Позивач вказує, що вона зверталась до відповідача з вимогою донарахувати та виплатити компенсацію шкоди, спричиненої смертю годувальника у належних розмірах, але відповідач відмовив в цьому.
Посилаючись на ст. 19,22.,58,92 Конституції України, ст.. 48 ЗУ ""Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"", рішення КСУ № 10-рп2008 від 22.05.2008 року, позивач просить суд визнати неправомірними дії посадових осіб УПСЗН Краснодонської райдержадміністрації щодо нарахування та виплати компенсації шкоди, спричиненої смертю годувальника в розмірі, меншому ніж це встановлено законом; просила зобов"язати відповідача перерахувати та виплатити суму не донарахованої компенсації шкоди, спричиненої смертю годувальника, передбачену ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із розміру 60-ти мінімальних заробітних плат, розмір якої був встановлений на вересень 2008 року, в сумі 25114,00 грн.
Позивач надала суду заяву, у якій підтримала заявлений позов та просила суд розглянути справу за її відсутності.
Відповідач надав суду заяву, у якій просив розглянути справу за відсутності їх представника. Із наданих відповідачем заперечень вбачається, що відповідач не визнає позов. У запереченнях на позов зазначив, що дійсно чоловік позивача перебував на обліку в органах УПСЗН як особа. постраждала внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії. Оскільки був встановлений причинний зв"язок смерті чоловіка позивача з захворюванням, яке пов"язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, позивач, як член сім"ї померлого, відповідно до ст.. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання компенсаційної виплати за шкоду, спричинену смертю годувальника. Пунктом 11 ст. 28 ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік" внесені зміни до ст.. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких повноваження щодо визначення розміру допомоги надані Кабінету Міністрів України. На виконання вимог Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року, позивачу була сплачена компенсація шкоди, спричиненої смертю годувальника, в розмірі 7586,00 грн. Збільшувати розмір вказаної компенсації законних підстав не має.
Третя особа по справі - ГУДКУ в Луганській області - надала заяву про розгляд справи за відсутності їх представника. У наданих запереченнях на позов зазначено, що третя особа вимоги позивача вважає незаконними, оскільки йдеться про виплати, які фінансуються з Державного бюджету України, вважає, що вказані виплати повинні регулюватися виключно ЗУ "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Вважає, що всі виплати, на отримання яких позивач має право, були проведені відповідачем своєчасно та у повному обсязі на підставі діючого законодавства України, через що у задоволенні позову просить відмовити.
Враховуючи, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи та надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З`ясувавши обставини справи, як того вимагає ч. 3 ст. 2, ст.11 КАС України, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3. Із наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 мав статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, був визнаний інвалідом 2-ї групи по захворюванню, що пов"язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. 10.08.2008 року ОСОБА_3 помер; був встановлений причинний зв"язок між смертю ОСОБА_4 та захворюванням, викликаним ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що відповідачем не оспорюється. На момент смерті ОСОБА_4 позивач перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, проживала разом з ним, тобто була членом його родини.
Вказані обставини визнані сторонами та не потребують додаткового з"ясування в судовому засіданні.
Із відповіді відповідача № 1585 від 09.06.2009 року (а.с.8) вбачається, що відповідачем позивачу разова компенсація шкоди, спричиненої смертю годувальника, передбачена ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, була виплачена, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” в розмірі 7586,00 грн.
Виплата компенсації у вказаних розмірах позивачем не оспорюється.
Статтею 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” передбачене право членів сімей, що втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов"язана з Чорнобильською катастрофою, на отримання одноразової компенсації в розмірі 60 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент втрати годувальника.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону виплати здійснюються органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Розглянувши справу по суті, суд вважає необґрунтованим застосування відповідачем при розрахунку разової компенсації шкоди, спричиненої смертю годувальника, передбаченої ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” з наступних підстав.
Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” передбачене право членів сімей, що втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов"язана з Чорнобильською катастрофою, на отримання одноразової компенсації в розмірі 60 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент втрати годувальника.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час втрати годувальника.
Вказана норма Закону на момент набуття позивачем права на отримання компенсації, тобто на 10 вересня 2008 року, є діючою у первинній редакції.
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеною Постановою КМУ встановлені інші, конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, розмір якої значно менше розміру, встановленого спеціальним законом.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів ” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.
Суд вважає, що при розрахунку розміру допомоги, необхідно виходити із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" на вересень 2008 року.
На 2008 рік розмір мінімальної заробітної плати встановлювався ЗУ "Про Державний Бюджет України на 2008 рік" № 107 від 28.12.2007 року: з 01.01.2008 року - 515 грн. з 01.04.2008 року - 525 грн. з 01.10.2008 року - 545 грн. з 01.12.2008 року - 605 грн.
Враховуючи наведене, розмір компенсації шкоди, спричиненої смертю годувальника, на яку позивач має право, повинен становити: 525 грн (мінімальна заробітна плата на вересень 2008 року) х 60 = 31500 грн, тоді як позивачу сплачено 7586 грн. Недоплата становить: 31500 грн. - 7586 грн. = 23914 грн.
Тобто суд встановив, що відповідач порушив права позивача на отримання допомоги в розмірі, встановленому спеціальним законом.
На підставі наведеного суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо необхідності перерахунку та виплати розміру разової компенсації шкоди, спричиненої смертю годувальника, встановленої ст.. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як члену сім"ї померлого, із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов"язана з Чорнобильською катастрофою.
Суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Враховуючи все вищезазначене, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає необхідним визнати протиправною дії посадових осіб УПСЗН Краснодонської райдержадміністрації щодо нарахування позивачу разової грошової компенсації шкоди, спричиненої смертю годувальника у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та покласти на відповідача обов"язок провести перерахунок та виплату призначеної позивачу разової допомоги виходячи із розміру 60 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлений на вересень 2008 року.
У зв’язку з тим, що відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору як особа, яка постраждала при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 8,9, 22, 46, 64, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 100, 159-163, 167, 186 КАС України, Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про державний бюджет України" на 2008 рік, ст. 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краснодонської райдержадміністрації, з участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 Управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій посадових осіб УПСЗН Краснодонської райдержадміністрації неправомірними, покладення обов"язку донарахувати та виплатити компенсацію у зв"язку з втратою годувальника відповідно до ст.. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25114,00 грн - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Краснодонської райдержадміністрації щодо нарахування ОСОБА_1 разової компенсації за втрату годувальника у розмірі, меншому ніж встановлено ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Краснодонської райдержадміністрації провести перерахунок та виплату за рахунок коштів Державного бюджету України ОСОБА_1 разової компенсації шкоди за втрату годувальника, передбаченої ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як члену сім"ї померлої особи, яка була віднесена до категорії 1-ї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть якої пов"язана з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС, виходячи із розміру 60-ти мінімальних заробітних плат, визначених на вересень 2008 року, з урахуванням фактично отриманих сум, в розмірі 23914 грн.
Постанова складена в повному обсязі, підписана судом у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 03 грудня 2009 року.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий: О.О. Маньковська