УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

        Справа № 213/2890/17 22-ц/774/1396/К/18        

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 213/2890/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач -  ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2 оборони України,

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами  апеляційні скарги позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 оборони України на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2018 року, яке постановлено суддею Алексєєвим О.В. о 13 годині 30 хвилин у м. Кривому Розі Дніпропетровської області  та повне судове рішення складено 24 квітня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 оборони України, третя особа Військовий комісаріат Інгулецького району об’єднаного районного військового комісаріату м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно до Указу Президента України від 06 травня 2014 року №454 «Про часткову мобілізацію». Проходив службу у військовій частині ПП В2260 з квітня 2012 року по 15 травня 2015 року. Під час проходження служби, а саме 07 травня 2017 року, він отримав травму вуха та захворювання з діагнозом: «Посттравматична нейросенсорна туговухість». Травма та захворювання визнано такими, що пов’язані із захистом Батьківщини.

Оглядом МСЕК від 23 грудня 2015 року встановлено 15% втрати професійної працездатності, яка пов’язана з захистом Батьківщини.

Посилаючись на те, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування, не може повернутись до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 Оборони України моральну шкоду у розмірі 14 298,00 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб.

Ухвалою суду від 21 березня 2018 року залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору  Державну казначейську службу України.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2018 року, описки у якому виправлено ухвалою цього ж суду від 10 травня 2018 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9000,00 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 оборони України на користь держави судовий збір в розмірі  640 гривень.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3, просить змінити рішення суду в частині визначено розміру моральної шкоди, збільшивши його до заявлених позивачем вимог, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи та неврахування глибини та тривалості моральних страждань позивача.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 оборони України ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 оборони України є належним відповідачем по справі.  

Також, посилається на те, що відсутній зв'язок між моральною шкодою, спричиненою позивачеві та протиправними діяннями ОСОБА_2 оборони України та розмір моральної шкоди позивачем не доведений.

Відзив на апеляційні скарги не подано.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 оборони України - залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Указом Президента України №454 від 06 травня 2014 року «Про часткову мобілізацію» та наказом військового комісара Інгулецького ОРВК №7 від 17 травня 2014 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України з 17 травня 2014 року.

З моменту мобілізації до 25 квітня 2015 року військову службу проходив у військовій частині В2603, з квітня 2015 року по 15 травня 2015 року – у військовій частині ПП В2260.

07 травня 2015 року позивач отримав травму під час навчальної стрільби з гранатомета РПГ-7 (а.с. 12).

Указом Президента України №254/2015 від 06 травня 2015 року «Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 06 травня 2014 року №454 «Про часткову мобілізацію» та наказом командира військової частини ПП В2260 військовослужбовець ОСОБА_1 звільнений з лав Збройних Сил України в запас (за закінченням терміну служби) з 15 травня 2015 року.

Відповідно до витягу з протоколу Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №232 від 07 серпня 2015 року, травма та захворювання солдата запасу ОСОБА_1 «посттравматична нейросенсорна туговухість справа, різко виражений стійкий посттравматичний стресовий розлад», пов’язані із захистом Батьківщини (а.с. 8).

Відповідно до довідки МСЕК від 23 грудня 2015 року ОСОБА_1 встановлено 15% втрати професійної працездатності від травми, пов’язаної із захистом Батьківщини (а.с. 98).

Відповідно до медичної документації ОСОБА_1 має діагноз «Посттравматична нейросенсорна туговухість» та періодично проходить лікування (а.с. 14-21, 104-108).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки сам факт тривми, одержаної в період проходження військової служби, та наслідки такої травми спричинили позивачеві втрати немайнового характеру у вигляді моральних переживань у зв’язку з ушкодженням здоров’я, що порушило його звичні нормальні зв’язки, йому необхідно додавати додаткових зусиль для організації свого життя в сім’ї та суспільстві.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 рокувизначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що ОСОБА_2 оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Пунктом 1 Положення про ОСОБА_2 оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671, яке діє на час вирішення судом спору, встановлено, що ОСОБА_2 оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

До повноважень ОСОБА_2 оборони України підпунктами 81, 82 пункту 4 Положення віднесено здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; здійснення відповідно до законодавства правового і соціального захисту військовослужбовців, резервістів Збройних Сил, військовозобов'язаних, призваних на збори, членів їх сімей та працівників Збройних Сил.

Отже, саме на ОСОБА_2 оборони України, як на уповноважений орган державного управління, покладається обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду, у зв’язку із чим колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_2 оборони України є неналежним відповідачем по справі.  

Також не приймає до уваги колегія суддів доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відсутній зв'язок між моральною шкодою, спричиненою позивачеві та протиправними діяннями ОСОБА_2 оборони України, оскільки висновком МСЕК від 23 грудня 2015 року позивачеві було встановлено 15% втрати професійної працездатності, причина втрати – травма пов’язана з захистом Батьківщини.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз’яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування   моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв’язку з травмою, яка  пов’язана з захистом Батьківщини, позивач втратив  15% професійної працездатності, що призвело до психологічного дискомфорту, порушенням душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні больових відчуттів, а також порушенні нормальних життєвих зв’язків.Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його  життєвих стосунках, внаслідок отриманої травми, яка  пов’язана з захистом Батьківщини,вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 9 000,00 грн. до 14 298,00 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача  ОСОБА_2 оборони України про те, що розмір моральної шкоди позивачем не доведено, спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3 задовольнити.

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 16 квітня 2018 року змінити, збільшивширозмір моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_2 оборони України на користь ОСОБА_1з 9 000,00 гривень 14 298 (чотирнадцяти тисяч двісті дев’яносто восьми) гривень 00 (нуль) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

       Повне судове рішення складено 05 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: