УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

        Справа № 193/48/18 22-ц/774/1403/К/18        

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 193/48/18

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач -  ОСОБА_1,

відповідач – фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

розглянув у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1  ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 особи - підприємця  ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4, на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року, яке ухвалено  суддею Кащуком Д.А. о 13 годині 36 хвилин у селищі Софіївка Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 березня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом   до ОСОБА_3 особи- підприємця ОСОБА_2 (надалі – ФОП ОСОБА_2П.), третя особа Софіївська районна державна адміністрація, про стягнення  заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що 19 липня 2013 року, на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_5 та суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2,  земельна ділянка загальною площею 7,0226 га за кадастровим номером 1225283300:02:005:0224, яка розташована на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, була передана в оренду відповідачу строком на 49 років.

11 квітня 2014 року ОСОБА_5 помер.

ОСОБА_1, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 травня 2015 року, є власником 5/6 частин земельної ділянки загальною площею 7,0226 га за кадастровим номером 1225283300:02:005:0224, яка розташована на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Виходячи з умов договору оренди, після смерті орендодавця до позивача перейшло право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, однак відповідач незаконно припинив сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою після смерті власника, оскільки не вносив орендної плати ні особисто позивачу, ні на депозитний рахунок нотаріальної контори для подальшої передачі цих коштів спадкоємцю після оформлення ним права на спадщину.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі, з урахування 3% річних та індексу інфляції, у розмірі 34664,78 гривень, а також розірвати договір оренди.

Рішенням Софіївського районного суду від 22 березня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 29 579,88 грн. та судовий збір у розмірі 599,08 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ФОП ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник адвокат ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що спір виник саме через недобросовісну поведінку позивача, який навіть під час розгляду справи судом не надав відповідачу документів, що підтверджують факт переходу до нього права власності на земельну ділянку, яка є об’єктом договору оренди, укладеного між померлим ОСОБА_5 та відповідачем, а тому вважає, що в даному випадку є прострочка кредитора. Вимоги ж про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є взагалі безпідставними.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року відкрито апеляційне провадження по даній цивільній справи та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 був власником земельної ділянки площею 7,0226 га за кадастровим номером 1225283300:02:005:0224, яка розташована на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Цільове призначення замельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

19 липня 2013 року між ОСОБА_5  та відповідачем ФОП ОСОБА_2 був укладений Договір оренди належної померлому земельної ділянки строком на 49 років (а. с. 12-14),  а 16 вересня 2013 року відомості про вказаний договір внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а. с. 10).

Відповідно до положень Договору оренди земельної ділянки від 19 липня 2013 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5500,00 грн. в рік, або натуральній формі: 3 тони зерна (пшениця, ячмінь), 300 кг. насіння соняшнику, 01 тона соломи, питна вода - 4 куб.м. при необхідності за заявою Орендодавця. Оплата зземельного податку замість Орендодавця у встановлений законодавством термін; відробіткова при необхідності - оранка та культивація до 0,5 га за поданою заявкою Орендодавця, ритуальні послуги та матеріальна допомога на погребіння в розмірі 1000,00 грн. Оренда плата вноситься у строк до 31 грудня кожного звітного року дії договору. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочки (а.с.12 - зворот).

11 квітня 2014 року ОСОБА_5 помер (а.с. 7).

На підставі заповіту, зареєстрованого в реєстрі№378, спадкова справа №32-2014, спадкоємцем є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який успадкував 5/6 частин земельної ділянки площею 7,0226 га за кадастровим номером 1225283300:02:005:0224, яка розташована на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, частка у розмірі 1/6 станом на 05.04.2017 року ніким не була успадкована (а.с.8).

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання ФОП ОСОБА_2 умов Договору оренди земельної ділянки від 19 липня 2013 року у 2014-2017 роках.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з їх необгрутованості.

Рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не оскаржено, а тому колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди, оскільки, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у ФОП ОСОБА_2  невиконаних зобов’язань за договором оренди та обов’язок їх виконати за період оренди земельної ділянки у 2014-2017 роках.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 526, ч.1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629, ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і пріоритетним перед іншими законами у застосуванні щодо спірних правовідносин, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено ст.ст. 15, 21 вказаного Закону, однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частина 1 ст. 27 Закону передбачає, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 36 цього Закону, у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Згідно ч. 4 ст. 32 цього Закону, перехід права власності  на орендовану земельну ділянку  до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено  договором оренди землі.

Аналогічне положення закріплено й в Договорі оренди земельної ділянки від 19 липня 2013 року   (п. 40).

Виходячи з цього, має право ставити питання про виплату йому орендної плати і як спадкоємцю, і як особі, до якої внаслідок спадкування перейшли права та обов'язки орендодавця.

Як встановлено судом, орендна плата за 2014-2017 роки відповідачем не сплачувалася і в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивачем було отримано кошти від відповідача у рахунок орендної оплати за користування спірною земельною ділянкою.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Відповідач не надав доказів належного виконанням ним своїх зобов’язань за договором.

У зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості з виплати орендної плати за 2014-2017 роки.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України, суд дійшов правильного висновку про стягнення 3% річних та індексу інфляції, оскільки встановлений факт несплати відповідачем позивачу орендної плати за 2014-2017 роки.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Софіївського районного суду від 22 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

       Повне судове рішення складено 05 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: