ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4142/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рудненської селищної ради Залізничного району міста Львова про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 травня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя в першій інстанції Румілова Н.М., м. Львів),

В С Т А Н О В И В:

18.05.2017 ОСОБА_1 звернулася до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до Рудненської селищної ради Залізничного району міста Львова про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення 4-ї сесії 7-го скликання від 15.05.2017, зобов'язання розглянути її заяву та прийняти рішення про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться в смт. Рудне Львівської області згідно затвердженого детального планування території.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07 травня 2018 року адміністративний позов залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необгрунтованою та передчасною, просить скасувати її та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що 04.05.2018 представником позивача через канцелярію суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю 07.05.2018 в іншому судовому засіданні та неможливістю прибути в судове засідання.

Представник апелянта ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її з підстав, що у ній наведені.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та її представник повторно не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Однак, колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За змістом частини 1 статті 126 КАС України повістка вручається під розписку.

У силу вимог пункту 4 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Згідно матеріалів справи, судом призначено судове засідання на 30 жовтня 2017 року.

У зв'язку з поданням клопотання представником позивача про необхідність ознайомлення з матеріалами справи, розгляд справи відкладено на 22 січня 2018 року (а.с. 54-56). Згідно наявної в матеріалах справи розписки позивач та її представник повідомлені про розгляд справи на 22.01.2018 (а.с. 56).

У зв'язку з необхідністю витребування доказів розгляд справи відкладено з 22.01.2018 на 02.03.2018. Згідно наявної в матеріалах справи розписки представник позивача повідомлений про розгляд справи на 02.03.2018.

У зв'язку з неявкою позивача та її представника у судове засідання 02 березня 2018 року розгляд справи відкладено на 07.05.2018. Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач повідомлена про розгляд справи на 07.05.2018 (а.с. 85).

07 травня 2018 року у зв'язку з повторною неявкою позивача та її представника у судове засідання, суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду.

Разом з тим, колегія суддів зауважила, що 02.03.2018 позивачем подано клопотання, яке зареєстроване канцелярією за вх. №5063 про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю її представника в іншій справі (а.с. 90).

Отже, суд першої інстанції повинен був з'ясувати причини неявки представника позивача в судове засідання і дати їм оцінку з точки зору їх поважності.

Крім того, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача, яке зареєстроване канцелярією за вх. №10254 від 04.05.2018 про відкладення справи на іншу дату у зв'язку з зайнятістю в судовому засіданні 07.05.2018 в Сколівському районному суді Львівської області у справі №453/342/18 та неможливістю прибути в судове засідання (а.с. 87).

Враховуючи наведене, відсутні достатні підстави вважати, що має місце повторна неявка позивача в судове засідання без поважних причин.

Суд першої інстанції, залишивши позов без розгляду, позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 р.).

У Рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У Рішенні у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Суд має перевірити дотримання вимог Конвенції, переконатись що право доступу до суду не було обмежено таким чином, що нанівець зводиться вся його суть, також, обмеження доступі до суду не буде відповідати ч. 1 ст. 6, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» від 12 липня 2001 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, а справу слід направити до цього ж місцевого суду для продовження її розгляду.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 07 травня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 462/2173/17 - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст постанови складено 06 липня 2018 року.