УКРАЇНИ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Бєлан Н.О.,

суддів: Скавроніка В. М., Григор'євої І.В.,

прокурора Карпука Ю.А.,

розглянула 01 березня 2010 року у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 25 грудня 2009 року, якою кримінальну справу з обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

направлено прокурору Дніпровського району м. Києва на додаткове розслідування.

Як вказано в постанові, ОСОБА_1 обвинувачується у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Направляючи кримінальну справу на додаткове розслідування суд зазначив, що, ОСОБА_1 в судове засідання не з'являвся, незважаючи на виклики суду.

В ході виконання постанов суду про привід та розшук ОСОБА_1 встановлено, що він за вказаною органом досудового слідства адресою не проживає, фактичне місце його знаходження не встановлене.

Справа № 11-а-378/10 Категорія ? ч. 1 ст. 309 КК України

Головуючий в суді 1-ї інст. Федюк О.О. Доповідач Скавронік В.М.

На думку суду, викладене свідчить про необхідність направлення справи на додаткове розслідування з метою встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_1, а також його розшуку та затримання для виконання постанови суду щодо зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу.

В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить дану постанову скасувати в зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінально-процесуального закону.

При цьому, на думку прокурора, суд не врахував, що на момент пред'явлення ОСОБА_1 обвинувачення, обрання йому запобіжного заходу та направлення кримінальної справи до суду він мав постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Крім цього, як зазначено в апеляції, «судом не взято до уваги, що встановити місце знаходження підсудного можливо лише шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, які відносяться до слідчих дій, а тому проведення їх можливо без повернення справи на додаткове розслідування».

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію безпідставною, а постанову суду першої інстанції обґрунтованою з наступних підстав.

В доданому до обвинувального висновку списку осіб, що підлягають виклику в судове засідання, зазначено, що обвинувачений ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 86).

За цією ж адресою прокурором надіслана копія супровідного листа про направлення кримінальної справи на розгляд суду (а. с. 90).

Згідно з протоколом судового засідання від 30 квітня 2009 року, за клопотанням ОСОБА_1, особа якого була встановлена, та за згодою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, в судовому засіданні оголошено перерву, оскільки, як заявив підсудний, він звернувся до медичного закладу для проходження курсу лікування від наркоманії (а. с. 97).

Судовою повісткою ОСОБА_1 викликано в судові засідання: на 14 год. 30 хв. 30 травня 2009 року і на 10 год. 30 хв. 10 червня 2009 року, однак підсудний в суд не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки (а. с. 98, 102).

Постановою від 10 червня 2009 року до ОСОБА_1 застосовано привід в судове засідання через органи внутрішніх справ, контроль за виконанням постанови покладено на прокурора Дніпровського району м. Києва (а. с. 104).

В цей же день копії постанови направленні вказаним адресатам для виконання (а. с. 105).

Розгляд справи було призначено на 26.06.2009 року про що повідомлено прокурора (а. с. 106).

В зв'язку з неявкою підсудного в судове засідання 26.06.2009 року суд повторно виніс постанову про його привід в судове засідання, призначене на 12 серпня 2009 року (а. с. 107-108).

В зв'язку з невиконанням постанов про привід підсудного в судове засідання з причини його відсутністю за адресою, вказаною в зазначеному вище списку при направленні справи на розгляд суду, під час відвідування працівниками міліції 12 серпня 2009 року помешкання ОСОБА_1., постановою суду від 12 серпня 2009 року обраний щодо нього запобіжний захід у виді підписки про невиїзд змінено на тримання під вартою з оголошенням його в розшук, а копію постанови направлено начальнику Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві для виконання та прокурору Дніпровського району м. Києва ? для здійснення нагляду за її виконанням (а. с. 111-118).

Незважаючи на нагадування суду (а. с. 120-121) дана постанова органом внутрішніх справ та прокурором не виконана, фактичне місце знаходження ОСОБА_1 не встановлене, його не затримано, що не унеможливлює розгляд кримінальної справи судом в розумні процесуальні строки.

Матеріали справи свідчать про те, що вказаний місцевий орган внутрішніх справ не вжив достатніх заходів для виконання вимог кримінально-процесуального закону щодо розшуку підсудного та його затримання, тобто не виконав покладені на нього професійні обов'язки, а прокурор ? свої функції з нагляду за дотриманням цим органом вимог закону.

За таких обставин постанова суду першої інстанції про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, а саме ? для встановлення повних даних про особу обвинуваченого, зокрема про його фактичне місце проживання є обґрунтованою і законною, такою, яка відповідає вимогам ст. 281 КПК України та узгоджується з рекомендаціями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 8 його постанови № 2 від 11 лютого 2005 року «Про застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування».

Залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, колегія суддів звертає його увагу на те, що дійсно «встановити місце знаходження підсудного (а не підсудної!) можливо лише шляхом проведення оперативно- розшукових заходів»,проте за чинним законодавством дані заходи ніяким чином не відносяться до «слідчих дій», як він на це вказує, і, навпаки, в силу специфіки судового розгляду здійснення таких оперативно-розшукових заходів є можливим лише під час проведення додаткового розслідування.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 25 грудня 2009 року про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 прокурору Дніпровського району м. Києва на додаткове розслідування ? без зміни.

Судді Бєлан Н.О. Скавронік В.М. Григорєва І.В.