КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р. Справа№ 910/18271/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової  С.О.

секретар судового засідання: Іванов О.О.

за участю представників:

позивача: Кондратюк С.В.;

відповідача: Родіонова О.І.;

третьої особи: Кравченко О.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк

України"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.12.2017

у справі №910/18271/17 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД"

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк

України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест ЛТД" (далі- позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача облікувати на балансі нерухоме майно: виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І.Лепсе, буд. 4, по ціні з ПДВ, а саме 142 510 700,00 грн., набуте на праві власності на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 24.07.2015 у справі №910/16924/15, постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі №910/16924/15 та постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2016 у справі №910/16924/15.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідачем набуто право власності на вищевказане нерухоме майно, яке виступало предметом іпотеки і його ціна на момент набуття становила 118 758 917,00 грн. без ПДВ, а з ПДВ - 142 510 700,00 грн. Однак, за твердженням позивача, відповідачем оприбутковано спірне нерухоме майно на балансі по ціні без ПДВ, а саме у сумі 118 758 917,00 грн., внаслідок чого борг позивача, як майнового поручителя за борговими зобов'язаннями, кредитором за якими виступає відповідач збільшився на суму 23 751 783 грн. і становить 72 774 525,63 грн., чим, на думку позивача, порушуються його права та охоронювані законом інтереси.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача належними доказами. Відповідач зазначав про те, що при здійсненні експертної оцінки спірного нерухомого майна, яка проводилась в рамках розгляду справи №910/16924/15, було визначено ринкову вартість в розмірі 118 758 917,00 грн. без ПДВ, і за вказаною вартістю відповідачем було оприбутковано відповідний об'єкт нерухомості, що відповідає вимогам ч.3 ст. 6, ст. 15 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", нормам податкового законодавства, а саме: пп.14.1.178 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п.п. «а» п.185.1 ст. 185, абз. 4 пп.196.1.2 п. 196.1 ст. 196, Податкового кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі третя особа).

Третя особа позов підтримала з підстав, наведених позивачем, просила позов задовольнити.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/18271/17 позов було задоволено повністю. Зобов'язано відповідача облікувати на балансі нерухоме майно: виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4, по ціні з ПДВ, а саме 142 510 700,00 грн., набуте на праві власності на підставі постанов Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 та Вищого господарського суду України від 12.10.2016 в справі №910/16924/15. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позову в сумі 1 600,00 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- на підставі судових рішень в справі №910/16924/15, які набрали законної сили у встановленому законом порядку, у відповідача виникло право власності на нерухоме майно - виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4, вартість якого без урахування ПДВ складає 118 758 917,00 грн.;

- з моменту державної реєстрації переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця (який є платником ПДВ) до іпотекодержателя (який також є платником ПДВ), у іпотекодержателя, тобто відповідача, виник об'єкт оподаткування внаслідок набуття та державної реєстрації права власності на нерухоме майно: виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4, тобто внаслідок державної реєстрації права власності відповідачем здійснена активна операція з придбання такого майна, оподаткування якої передбачено ст. 185.1. Податкового кодексу України;

- вартість зазначеного об'єкту нерухомості (предмету іпотеки) без урахування ПДВ складала 118 758 917,00 грн., що встановлено в судових рішеннях у справі №910/16924/15. В свою чергу, операція з набуття відповідачем у власність такого майна, відомості про що зокрема внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а база оподаткування такої операції визначається за правилами, визначеними ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого сума податку на додану вартість додається до такої вартості, і відповідний об'єкт нерухомості підлягає оприбуткуванню відповідачем на балансі за вартістю з урахуванням податку на додану вартість - 142 510 700,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/18271/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви позивача. Загалом доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2018 для розгляду апеляційної скарги відповідача було сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та роз'яснено позивачу і третій особі право подати відзиви на апеляційну скаргу.

25.01.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти обставин, викладених у скарзі відповідача, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки відповідачем не спростовано правомірність заявлених позивачем вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 апеляційну скаргу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.02.2018.

31.01.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду було ухвалено з дотриманням норм чинного законодавства, а також з повним встановленням обставин, які мають значення для даної справи.

13.02.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли:

- клопотання про залучення для участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України;

- клопотання про зупинення розгляду справи №910/18271/17 до закінчення розгляду справи в апеляційній інстанції справи №910/16709/17.

В судовому засіданні 13.02.2018 представник відповідача підтримав вищевказані клопотання та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 13.02.2018 представники позивача та третьої особи заперечували проти поданих відповідачем клопотань, зазначаючи про їх необґрунтованість.

В судовому засіданні 13.02.2018 було оголошено перерву до 05.03.2018.

03.03.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено про неможливість третьої особи перерахування податку на додану вартість на електронний рахунок, оскільки остання знаходиться на стадії ліквідації. Таким чином відповідачу слід звернутися до податкового органу із заявою- скаргою, надавши необхідні документи, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки. Наслідком чого стане перевірка третьої особи податковими органами та нарахування відповідного несплаченого розміру ПДВ.

05.03.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 05.03.2018.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи №910/18271/17 до розгляду справи №910/16709/17 та задоволено клопотання позивача, у зв'язку з чим в судовому засіданні 05.03.2018 оголошено перерву до 12.03.2018.

06.03.2018 та 07.03.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

12.03.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання, призначене на 12.03.2018. Відповідач також подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату до отримання відповіді Державної фіскальної служби України на запит відповідача щодо податкової консультації.

12.03.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г. дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відповідачем відводу, в зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 провадження у справі №910/18271/17 було зупинено, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2018 для розгляду заяви відповідача про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Зеленін В.О., судді: Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у задоволенні заяви відповідача про відвід суддів Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г. у справі №910/18271/17 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 поновлено апеляційне провадження у справі №910/18271/17 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26.03.2018.

23.03.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про відвід у справі №910/18271/17 судді Пашкіної С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 вказану заяву позивача визнано необґрунтованою, провадження у справі №910/18271/17 зупинено для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2018 для розгляду заяви позивача про відвід судді Пашкіної С.А. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у задоволенні заяви позивача про відвід судді Пашкіної С.А. у справі №910/18271/17 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 поновлено апеляційне провадження у справі №910/18271/17 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10.04.2018.

10.04.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли:

- від відповідача лист вих.№55/2-04/518 від 10.04.2018, в якому викладено клопотання про залучення до матеріалів справи копії податкової консультації Державної фіскальної служби України від 05.04.2018 (лист №1417/6/99-99-15-03-02-15/іпк). Відповідач зазначав про те, що вказаний документ він не міг подати суду першої інстанції, оскільки отримав його лише 05.04.2018;

- від позивача клопотання про призначення судової економічної експертизи (бухгалтерського та податкового обліку).

У зв'язку з отриманням повідомлення про замінування будівлі Київського апеляційного господарського суду та евакуацією працівників суду і представників сторін з приміщень, судове засідання, призначене на 10.04.2018, не відбулось.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 справу було призначено до розгляду на 17.04.2018.

17.04.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли:

- клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи (бухгалтерського та податкового обліку), проведення якої позивач просить доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз;

- відзив відповідача на клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи (бухгалтерського та податкового обліку).

У судовому засіданні 17.04.2018 представник позивача відкликав клопотання про призначення судової економічної експертизи (бухгалтерського та податкового обліку), подане 10.04.2018, та підтримав клопотання про призначення судової економічної експертизи (бухгалтерського та податкового обліку). Також представник позивача подав заяву про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи (бухгалтерського та податкового обліку) від 17.04.2018, залишено без розгляду заяву позивача про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г. Заяву колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г. про самовідвід від розгляду справи №910/18271/17 задоволено, матеріали справи №910/18271/17 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2018 для розгляду апеляційної скарги відповідача було сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Алданової С.О. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.05.2018.

В судовому засіданні 17.05.2018 учасники провадження у справі надали пояснення по суті апеляційної скарги.

В судовому засіданні 17.05.2018 було оголошено перерву до 07.06.2018, з 07.06.2018 до 11.06.2018.

11.06.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 11.06.2018.

В судове засідання 11.06.2018 з'явилися лише представники позивача та третьої особи. Представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 клопотання відповідача було частково задоволено, в судовому засіданні оголошено перерву до 14.06.2018.

14.06.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/18271/17 до прийняття Верховним Судом рішення у справі №826/12122/17. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що справи №826/12122/17 та №910/18271/17 є пов'язаними між собою, що на думку відповідача свідчить про наявність підстав для зупинення провадження у справі №910/18271/17.

Представники відповідача в судовому засіданні 14.06.2018 підтримали клопотання про зупинення розгляду справи, просили суд вказане клопотання задовольнити.

Представники позивача та третьої особи заперечували проти клопотання відповідача, зазначаючи про його необґрунтованість, посили суд в задоволенні клопотання відмовити.

В судовому засіданні 14.06.2018 представник відповідача подав заяву про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Алданової С.О.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відповідачем відводу, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 матеріали справи №910/18271/17 було передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2018 заяву відповідача про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О. було передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Разіної Т.І., суддів Чорної Л.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2018 було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Алданової С.О. від розгляду справи №910/18271/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2018 справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.07.2018.

В судовому засіданні 05.07.2018 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/18271/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Окрім того, представник відповідача підтримав раніше подане клопотання про зупинення провадження у справі №910/18271/17 до прийняття Верховним Судом рішення у справі №826/12122/17.

В судовому засіданні 05.07.2018 представники позивача та третьої особи заперечували проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу, просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Також представники позивача і третьої особи заперечували проти клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, просили суд відмовити в задоволенні вказаного клопотання.

Колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем не обґрунтовано в чому саме полягає об'єктивна неможливість перегляду справи №910/18271/17 за наявними у ній матеріалами до прийняття Верховним Судом рішення у справі №826/12122/17. До того ж, колегією суддів враховано, що спір у названих справах стосується різних договорів та різних об'єктів нерухомого майна.

В судовому засіданні 05.07.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.05.2013 між відповідачем, як іпотекодержателем, та третьою особою, (позичальник), як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір, посвідчений 23.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М., зареєстрований в реєстрі за №708 (далі - Іпотечний договір).

За умовами Іпотечного договору (п.п.1.1, 1.2) іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання (згідно з пунктом 2 розділу "Визначення та їх тлумачення" іпотечного договору зобов'язанням є: зобов'язання позичальника (в повному обсязі або окремій його частині), що випливають з кредитного договору №280 від 23.05.2013, укладеного між іпотекодержателем та позичальником), передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності. Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4 (далі - предмет іпотеки). Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується: рішенням Господарського суду міста Києва №14/72 від 27.05.2004; Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим Державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. 21.05.2013 №3735850, а також Інформаційною довідкою НЖ-2013 №1920 від 17.05.2013, виданою КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна". Право власності на Предмет іпотеки зареєстроване за іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №64006580000 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №3735850 від 21.05.2013.

23.05.2013 між відповідачем, як іпотекодержателем, та позивачем, як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір, посвідчений 23.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М., зареєстрований в реєстрі за №711.

За умовами вказаного договору (п.п.1.1, 1.2) іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання (згідно з пунктом 2 розділу "Визначення та їх тлумачення" іпотечного договору зобов'язанням є: зобов'язання позичальника - АТ "Брокбізнесбанк" (в повному обсязі або окремій його частині), що випливають з кредитного договору №280 від 23.05.2013, укладеного між іпотекодержателем та позичальником), передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності. Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме нежилий будинок загальною площею 2590,8 кв.м., який знаходиться у м. Києві по вул. Саксаганського, буд. 115-А (далі - предмет іпотеки). Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується: договором купівлі-продажу нежилого будинку, укладеного між іпотекодавцем та позичальником 03.05.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесніченко О.Д. та зареєстрованим у реєстрі за №1147; актом прийому-передачі від 03.05.2006; Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим Державним реєстратором державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Грушею О.В. 20.05.2013 №3669754. Право власності на вказане у п.1.1.1 цього договору майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Грушею О.В., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №62858980000 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №3669754 від 20.05.2013.

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/16924/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 у справі №910/16924/15 позов було задоволено, а саме:

- в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за договором кредитної лінії №280 від 23.05.2013 в сумі 67 922 000,00 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором №1 від 23.05.2013, який був укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", посвідченим 23.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М., зареєстрований в реєстрі за №708, а саме на нерухоме майно, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "Брокбізнесбанк": виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4. шляхом набуття Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" права власності на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором №1 від 23.05.2013, який був укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", посвідченим 23.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М., зареєстрованим в реєстрі за № 708, а саме на нерухоме майно, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству АТ "Брокбізнесбанк": виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4 вартість якого складає 67 922 000,00 грн. згідно зі звітом про експертну грошову оцінку від 31.03.2015, суб'єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Консалтинг" що діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності від 26.06.2013 №14815/13;

- визнано за Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" право власності на виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві по бул. І. Лепсе, буд. 4;

- присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 74 298,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/16924/15 було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі, а саме:

- в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", за договором кредитної лінії № 280 від 23.05.2013 в сумі 142 510 700,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором №1 від 23.05.2013, який був укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", посвідченим 23.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М., зареєстрований в реєстрі за №708, а саме на нерухоме майно, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "Брокбізнесбанк": виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4, шляхом набуття Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" права власності на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором №1 від 23.05.2013, який був укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", посвідченим 23.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М., зареєстрованим в реєстрі за №708, а саме на нерухоме майно, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "Брокбізнесбанк": виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4 вартість якого з урахуванням ПДВ складає 142 510 700,00 грн. згідно з висновком за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №11/16-43/2702/16-42 від 31.05.2016 проведеної комісією експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз;

- визнано за Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" право власності на виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4;

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" витрати по сплаті судового збору в розмірі 74 298,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2016 було змінено постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі №910/16924/15 та викладено її резолютивну частину в наступній редакції:

- рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/16924/15 - скасувати. Постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі;

- в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", за договором кредитної лінії №280 від 23.05.2013 в сумі 118 758 917,00 грн., з яких: заборгованість за процентами - 10 731 780,82 грн., заборгованість за основним боргом - 108 027 136,18 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 23.05.2013 №1, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", посвідченим 23.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М., зареєстрований в реєстрі за №708, а саме на нерухоме майно, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "Брокбізнесбанк" виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4, шляхом набуття Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" права власності на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором №1 від 23.05.2013, який був укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", посвідченим 23.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М., зареєстрованим в реєстрі за №708, а саме на нерухоме майно, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "Брокбізнесбанк": виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4, вартість якого без урахування ПДВ складає 118 758 917,00 грн. згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 31.05.2016 №11/16-43/2702/16-42 проведеної комісією експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз;

- визнано за Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" право власності на виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4.

За твердженням позивача, відповідачем оприбутковано нерухоме майно, яке знаходиться у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4, на балансі по ціні без ПДВ - 118 758 917,00 грн., внаслідок чого борг позивача, як майнового поручителя за борговими зобов'язаннями, кредитором за якими виступає відповідач збільшився на суму 23 751 783 грн. і у підсумку становить 72 774 525,63 грн., внаслідок чого порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача.

Окрім того, позивач зазначав про те, що він отримав від Державної фіскальної служби України письмову податкову консультацію від 03.11.2017 №2512/6/9999-15-0302-15/ПК, в якій фіскальним органом роз'яснено, що для банку-платника ПДВ (кредитора-заставодержателя) операція з набуття права власності на предмет застави шляхом звернення стягнення на такий предмет розглядається як операція з придбання такого майна, а тому підлягала відображенню з урахуванням ПДВ.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просив суд зобов'язати відповідача облікувати на балансі нерухоме майно: виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві, бул. І.Лепсе, буд. 4, по ціні з ПДВ, а саме 142 510 700,00 грн., набуте на праві власності на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 24.07.2015 та постанов Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 і Вищого господарського суду України від 12.10.2016, винесених у справі №910/16924/15.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

В ст. ст. 2, 3, 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Спірне нерухоме майно, а саме: виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві по бульвару І. Лепсе, буд. 4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 64006580000) зареєстровано за відповідачем (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31104754 від 26.08.2016, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Троїцьким С.І.), що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №106347133 від 06.12.2017 та не заперечується учасниками провадження у даній справі.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як уже зазначалося вище, передумовою звернення позивача до суду стало оприбуткування відповідачем вищевказаного нерухомого майна на балансі по ціні без ПДВ, а саме у сумі 118 758 917,00 грн., що призвело до збільшення боргу позивача, як майнового поручителя за борговими зобов'язаннями, кредитором за якими виступає відповідач, на суму 23 751 783 грн.

Відповідно до п.194.1.1 ст. 194 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за відповідачем) податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно зі ст. 185.1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за відповідачем) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Нормами п.п.14.1.191 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за відповідачем) визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власником, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. У підпункті в) згаданого підпункту зазначено, що постачанням товарів також вважаються: будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку (п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за відповідачем).

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за відповідачем).

Згідно зі ст. ст. 572, 591 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставоутримувач) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлене законом (право застави). Реалізація предмета застави, на який звернено стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлене договором або законом.

Вказані положення кореспондуються зі ст. 20 Закону України "Про заставу".

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, заставоутримувач відповідно до укладеного договору застави здійснює звернення стягнення на предмет застави: або шляхом набуття на нього права власності (предмет застави оприбутковується на баланс заставоутримувача), відповідно до п.п.4 п.1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави в такому випадку припиняється; або шляхом продажу предмета застави, на який звернено стягнення. Обидві ситуації для заставодавця розцінюються податковим законодавством як операція з постачання. При цьому як у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього заставоутримувачем права власності (предмет застави оприбутковується на баланс заставоутримувача), так і у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу предмета застави, якщо заставодавець є зареєстрованим платником податку на додану вартість, ним мають бути визначені податкові зобов'язання та виписана податкова накладна на ім'я заставоутримувача.

Як було з'ясовано судом, у відповідача виникло право власності на спірне нерухоме майно (виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться за адресою: у м. Києві, бул. І. Лепсе, буд. 4, вартість якого без урахування ПДВ складає 118 758 917,00 грн.), на підставі судових рішень у справі №910/16924/15, які набрали законної сили у встановленому законом порядку.

Так, постанова Вищого господарського суду України від 12.10.2016 у справі №910/16924/15, зокрема, містить наступні висновки:

- відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 31.05.2016 №11/16-43/2702/16-42, ринкова вартість об'єкту нерухомого майна, а саме: виробничого корпусу №47 (літ. А, А'), який знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лепсе, 4 та належить на праві приватної власності ПАТ "Брокбізнесбанк" в цінах та станом на момент оцінки (06.05.2016), складає: 118 758 917,00 грн. без урахування ПДВ (142 510 700,00 грн. з урахуванням ПДВ відповідно до дослідницької частини висновку). Врахувавши саме дослідницьку частину судової оціночно-будівельної експертизи, в якій експертом визначено, що станом на момент оцінки (06.05.2016) вартість вищезазначеного об'єкту нерухомого майна становить 142 510 700,00 грн. з урахуванням ПДВ, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив з урахуванням вартості предмета іпотеки в сумі 142 510 700,00 грн. з урахуванням ПДВ;

- п.«а» п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- згідно з п.189.15 ст. 189 Податкового кодексу України у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість;

- якщо за таким майном суми податку були включені до складу податкового кредиту банком, іншою фінансовою установою, застосовуються положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу;

- в п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- об'єктом оподаткування податку на додану вартість є, зокрема, операція з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору). В свою чергу, ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність, а у разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість що узгоджується і з приписами п.189.15 статті 189 Податкового кодексу України;

- відповідний об'єкт оподаткування виникне з моменту державної реєстрації переходу права власності на предмети іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, і обов'язок по складанню відповідних податкових накладних виникне саме виходячи з існування бази оподаткування і чинного законодавства щодо оподаткування. При цьому, сторони не позбавлені права узгодити відповідні питання щодо своїх податкових зобов'язань у добровільному порядку, а також здійснити відповідні зарахування у встановленому законом порядку. Крім того, прийняття відповідного судового рішення жодним чином не звільняє сторін від виконання ними зобов'язань щодо оподаткування відповідних господарських операцій та врахування їх у розрахунках між сторонами у встановленому законом порядку;

- ринкова вартість об'єкту нерухомого майна для прийняття рішення щодо звернення стягнення на іпотечне майно відповідно до Закону України "Про іпотеку" за вартістю іпотечного майна має бути визначена без урахування податку на додану вартість, тобто 118 758 917,00 грн., як зазначено у висновку експертів за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 31.05.2016 №11/16-43/2702/16-42, а тому апеляційний господарський суд помилково визначив, що звернення стягнення на предмет іпотеки має здійснюватись з урахуванням податку на додану вартість при визначені ціни предмета застави;

- нормами ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом. Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає положенням ст. ст. 55, 124 Конституції України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.12.2013 у справі №6-124цс13 та від 19.08.2014 у справі № 5011-32/10471-2012.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з місцевим господарським судом в тому, що факти, встановлені постановами Вищого господарського суду України від 12.10.2016 у справі №910/16924/15 та Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 (у не зміненій частині) носять преюдиційний характер та не підлягають повторному доказуванню, зокрема щодо набуття Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" права власності на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором №1 від 23.05.2013, який був укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", посвідченим 23.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М., зареєстрованим в реєстрі за №708, а саме на нерухоме майно, що належить на праві власності ПАТ "Брокбізнесбанк": виробничий корпус №47 (літ. А, А'), зага,льною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві по бульвару І. Лепсе, буд. 4, вартість якого без урахування ПДВ складає 118 758 917,00 грн. згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 31.05.2016 №11/16-43/2702/16-42 проведеної комісією експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

До того ж, у постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2016 у справі №910/16924/15 міститься висновок про те, що відповідний об'єкт оподаткування виникне з моменту державної реєстрації переходу права власності на предмети іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, і обов'язок по складанню відповідних податкових накладних виникне саме виходячи з існування бази оподаткування і чинного законодавства щодо оподаткування.

В процесі судового розгляду було з'ясовано, що відповідач є платником ПДВ з 27.01.1999, а третя особа - з 03.07.1997. З моменту з державної реєстрації переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця, який є платником ПДВ, до іпотекодержателя, який також є платником ПДВ, у іпотекодержателя (в даному випадку відповідача) виник об'єкт оподаткування внаслідок набуття та державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

З наведеного випливає, що внаслідок державної реєстрації права власності відповідачем здійснена активна операція з придбання такого майна, оподаткування якої передбачено ст. 185.1. Податкового кодексу України.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, вартість спірного об'єкту нерухомості (предмету іпотеки) без урахування ПДВ складала 118 758 917,00 грн., що встановлено в судових рішеннях у справі №910/16924/15, про які зазначалося вище.

Водночас, операція з набуття відповідачем у власність такого майна, є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а база оподаткування такої операції визначається за правилами, визначеними ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого сума ПДВ додається до такої вартості і відповідний об'єкт нерухомості підлягає оприбуткуванню відповідачем на балансі за вартістю з урахуванням ПДВ, тобто у розмірі 142 510 700,00 грн.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що відповідач зобов'язаний обліковувати на балансі спірне нерухоме майно (виробничий корпус №47 (літ. А, А'), загальною площею 12 572,00 кв. м, який знаходиться у м. Києві по бульвару І. Лепсе, буд. 4, по ціні з ПДВ, а саме 142 510 700,00 грн.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, надані учасниками провадження у даній справі пояснення та докази свідчать про те, що відповідач порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки відповідачем завершено процес звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №708, а також розпочато новий процес звернення стягнення за Іпотечним договором №711, вимоги за яким щодо звернення стягнення на нерухоме майно на суму 187 380 989,03 грн. розглядаються Господарським судом міста Києва у справі №910/8992/14. Тобто, відповідач, як кредитор третьої особи (боржника) проводить паралельні звернення стягнення на предмети іпотеки за двома вказаними Іпотечними договорами, якими забезпечено виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого позивач та третя особа виступають як солідарні боржники перед відповідачем (кредитором), а тому облік відповідачем набутого у власність нерухомого майна за вартістю з урахуванням ПДВ впливає і на розмір грошового зобов'язання позивача, як солідарного боржника згідно зі ст. 543 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач має право вимагати виконання обов'язку від усіх боржників разом або від кожного окремо, і розмір такої вимоги залежить, серед іншого, і від вартості набутого майна у власність, яким забезпечено виконання основного зобов'язання з повернення коштів в рахунок погашення заборгованості за яким і звернуто стягнення на предмет іпотеки у справі №910/16924/15.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані до матеріалів справи докази та пояснення свідчать про обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 86, 269, 275, 276, 281, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/18271/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/18271/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/18271/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова

Повний текст постанови складено 10.07.2018