Справа № 750/4495/18 Провадження № 22-ц/795/836/2018 Головуючий у I інстанції - Карапута Л. В. Доповідач - Бечко Є. М.

Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Бечка Є.М.,

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

секретар: Кривопиша Я.О.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_1,

представника заявника ОСОБА_2,

заявник: ОСОБА_3

апелянт: ОСОБА_4

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 травня 2018 року, постановлену в складі судді Карапути Л.В. у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову,

дата складання повного тексту: 16 травня 2018 року, м.Чернігів,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на автомобіль марки ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_4; накласти арешт на рахунки в ПАТ КБ Приватбанк, МФО 305299, Код ЄДРПОУ 14360570, що належать ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_3, а саме: р/р НОМЕР_4, р/р НОМЕР_5 (долари США), р/р НОМЕР_6; накласти арешт на рахунки в AT «УкрСиббанк», МФО 351005, Код ЄДРПОУ 09807750, що належить ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_3, а саме: р/р НОМЕР_7 (долари США).

Заява мотивована тим, що у визначений законом строк нею буде подано позов до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя. Зазначила, що за час шлюбу з ОСОБА_4 ними було придбано автомобіль та накопичено кошти в банках. ОСОБА_3 дізналась, що відповідач має намір продати спільний автомобіль та знімає кошти з банківських рахунків, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 травня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_3, накладено арешт на автомобіль марки ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_4; накладено арешт на рахунки в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, Код ЄДРПОУ 14360570, що належить ОСОБА_4, а саме: р/р НОМЕР_4, р/р НОМЕР_5 (долари США), р/р НОМЕР_6; накладено арешт на рахунки в AT «УкрСиббанк», МФО 351005, Код ЄДРПОУ 09807750, що належить ОСОБА_4, а саме: р/р НОМЕР_7 (долари США).

Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що для укладення відповідачем договору купівлі-продажу автомобіля потребується обов'язкова згода від позивача, тому, як наслідок, він не може реалізувати даний автомобіль самостійно без її відома та згоди. Також немає сенсу знищувати або пошкоджувати даний автомобіль, оскільки, в разі досягнення згоди на сплату компенсації ОСОБА_3 половини його вартості, відповідач має на меті його подальшу експлуатацію для власних цілей.

ОСОБА_4 зазначає, що саме з боку ОСОБА_3 наявні факти введення суду в оману та приховування спільної сумісної власності подружжя з метою його одноособового привласнення, оскільки вона не визнає наявність у неї побутової та іншої техніки, придбаної для забезпечення потреб сім'ї.

Також апелянт зазначає, що його не було повідомлено про розгляд заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, що є порушенням його прав.

ОСОБА_4 звертає увагу, що судом першої інстанції не вирішено належним чином питання застосування зустрічного забезпечення, оскільки ухвала не містить жодного правового обґрунтування відсутності можливості спричинення збитків відповідачу в разі застосування забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне йому майно. Відсутність вирішення питання судом застосування зустрічного забезпечення, достатнього для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яке вноситься на депозитний рахунок суду, призвело до того, що він поніс збитки та не має можливості в подальшому їх відшкодувати.

У наданий судом строк ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу не подала.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Апеляційний суд повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 31 травня 2014 року (а.с.5).

В червня 2015 року було придбано автомобіль марки ЗАЗ SENS, 2014 року випуску (а.с.4) та зареєстровано на відповідача (а.с.7).

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1, 2 ч.1, ч. 3 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог заявника щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно та рахунки відповідача, оскільки вбачається, що між сторонами існує спір про поділ даного майна і невжиття заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності рахунків на ім'я відповідача, однак ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не заперечує їх наявності.

Доводи апеляційної скарги, що для укладення відповідачем договору купівлі-продажу автомобіля потребується обов'язкова згода від позивача, що унеможливлює реалізувати даний автомобіль самостійно без її відома та згоди, а також неможливість пошкодження автомобіля для заниження ціни в майбутньому, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки підтверджуються тільки поясненнями відповідача.

Доводи апеляційної скарги, що саме з боку ОСОБА_3 наявні факти введення суду в оману та приховування спільної сумісної власності подружжя з метою його одноособового привласнення, оскільки вона не визнає наявність у неї побутової та іншої техніки, придбаної для забезпечення потреб сім'ї не впливають на правильність ухвали суду першої інстанції, оскільки вони є предметом розгляду іншої справи.

Не заслуговують на увагу також доводи, що ОСОБА_4 не було повідомлено про розгляд заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, що є порушенням його прав, оскільки відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України така заява розглядається без повідомлення сторін.

Інші доводи зводяться до цитування норм права та невірного їх тлумачення особою, яка подала апеляційну скаргу.

За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано постановив ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_3, ухвала постановлена із додержанням вимог закону і передбачених законом підстав для її скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 липня 2018 р.

Головуючий:Судді: