Справа № 459/2949/17 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.

Провадження № 22-ц/783/1130/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:50

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Ванівського О.М., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області в складі судді Жураковського А.І. від 01 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів, -

в с т а н о в и л а :

рішеннямЧервоноградського міського суду Львівської області від 01 березня 2018 року позов задоволено.Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у користь ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, пеню за несвоєчасну сплату аліментів на сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 10894,73 грн. за період з 01.11.2012 р. по 30.09.2017 р. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 704,80 грн.: одержувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та відмовити в позові. Вважає рішення незаконним, оскільки судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставина справи, порушено норми процесуального права. Вважає, що сума заборгованості є невірною та завищеною та встановлена на підставі помилкового і невірного розрахунку.

В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників),зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів позову та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 180, ч.1 ст. 196 СК України, п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», правову позицію судової палати у цивільних справах Верховного суду України у справі №6-94цс15 від 01.07.2015 року тазадовольняючи позов, - виходив з того, що сторони є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 12.11.2012 р. шлюб між сторонами було розірвано, дитину залишено проживати з матір'ю. 28.11.2012 р. державним виконавцем ВДВС Червоноградського МУЮ відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа цього ж суду від 21.11.2012 р. про стягнення з відповідача аліментів на дитину з 16.10.2012 р. до її повноліття. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 30.09.2017 р. відповідач не сплатив 35452,13 грн. відповідних платежів. Як видно з свідоцтва серії НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5, батьками якого є відповідач та ОСОБА_6Відповідно до довідки ПАТ «ВАТ Калина» від 23.01.2018 р. № 7, ОСОБА_6 з 20.06.2016 р. по 23.03.2019 р. перебуває у відпустці по догляду за дитиною.Згідно квитанцій від 05.01.2018, 21.02.2018 рр., відповідач здійснив часткову сплату аліментів та пені. Жодного переконливого доказу, який вказував би на те, що у відповідача були поважні причини, які позбавляли його можливості систематично сплачувати аліменти на дитину, останній суду не надав. Тому суд прийшов до висновку, що відповідач свідомо ухиляється від сплати аліментів на свою дитину. Отже, загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць), що становить 10894,73 грн. Викладене свідчить про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просила стягнути з останнього 10894,73 грн. пені за несвоєчасну сплату аліментів на сина ОСОБА_4 за період з 01.11.2012 р. по 30.09.2017 р.

В обґрунтування позову зазначила, що рішенням суду від 5.10.2012 р. присуджено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання їх малолітньої дитини, однак відповідач належно аліменти не сплачує, внаслідок чого має 35452,13 грн. заборгованості у виконавчому провадженні. Відтак просить стягнути неустойку за несплату аліментів, яку обраховує у сумі 10894,73 грн.

Відповідно до ст. 196 СК України (в редакції у період 2012-8.07.2017 року), при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

На даний час відповідно до ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми. Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов'язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку - після спливу семи днів після пред'явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами України окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська материнства та стягнення аліментів», що надавала роз'яснення аналогічних до спірних правовідносин, - передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості. При розгляді справ про стягнення аліментів суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК повинен роз'яснювати сторонам їх відповідальність за прострочення сплати. Якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена ст.196 СК санкція застосовується за наявності прямої вказівки про це в договорі.

Як вбачається із пояснень відповідача, що були надані у суді першої інстанції та доводів апеляційної скарги, основними доводами в заперечення позову були ті, що у нього наявна нова сім'я; він з 2015 року припинив свою діяльність як підприємець, а також невірність проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем.

Дійсно такі обставини відповідно до згаданих редакцій статті 196 СК України у період сплати відповідачем аліментів могли б бути взяті судом до уваги, у випадку доведення ними відсутності вини у сплаті аліментів; а також як обставини, що могли б свідчити про необхідність зменшення розміру неустойки.

Однак, як вбачається із матеріалів справи такі обставини не дають підстав для зменшення розміру неустойки чи відмови у її стягненні.

Так, як вбачається із матеріалів справи (розрахунок заборгованості зі сплати аліментів здійснений державним виконавцем Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ (а.с. 8) заборгованість у відповідача почала виникати з жовтня 2012 року. Та більша її частина виникла у період коли відповідач здійснював підприємницьку діяльність (15.07.2015 року) і до народження у нього другої дитини (23.03.2016 року свідоцтво про народження а.с 56) у іншій сім'ї та до виходу матері другої дитини у відпустку по її догляду ( 20.06.2016 року довідка ПрАТ ВАТ «Калина» а.с. 55).

Крім цього, як вбачається із згаданого розрахунку заборгованості (а.с. 8) вказані обставини жодним чином не перешкоджали сплаті ним аліментів як таких у рівномірній, визначеній ним самим сумі 500 грн. (постійно протягом більше 5 років). Вказані ж обставини, також, не вплинули і на погашення ним частини заборгованості зі сплати аліментів, окрім оплати визначених державним виконавцем сум у січні та лютому 2018 року під час перебування справи у суді першої інстанції (а саме у січні сплачено 2010 грн., у лютому 1800 грн. квитанції про сплату а.с. 57-58).

Окрім цього, що стосується здійснених розрахунків пені зі сплати аліментів, то здійснений позивачем та фактично про дубльований судом першої інстанції відповідає згаданому розрахунку заборгованості здійсненому державним виконавцем Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ, а також правовим позиціям Верховного Суду України, якими роз'яснено порядок застосування ст. 196 СК України (в редакції до 8.07.2017 року), а саме у постановах, які прийняті в порядку п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України та є обов'язковими до застосування, зокрема, у справах: № 6-94цс15 від 1 липня 2015 року; № 6-300цс16 від 16 березня 2016 року; № 6-535цс16 від 1 червня 2016 року; № 6-1477цс15 від 3 лютого 2016 року; № 6-2022цс15 від 25 листопада 2015 року; № 6-2589цс15 від 16 березня 2016 року та інших.

Проведений же відповідачем розрахунок суперечить згаданому розрахунку державного виконавця, який слід вважати є передумовою нарахування пені зі сплати аліментів. Однак такий розрахунок державного виконавця не змінений, не скасований та навіть не оскаржений відповідачем у встановленому порядку.

Крім цього, слід вказати і на те, що розрахунок зі сплати аліментів у період з 8.07.2017 року з врахуванням нової редакції статті 196 СК України мав би вказати на значно більший розмір пені зі сплати аліментів, оскільки відповідно до нової редакції статті пеня розраховується від дня прострочення до дня їх повного погашення або до дня ухвалення рішення судом, а не обмежується місяцем, у якому аліменти не були сплачені, як розраховувалась пеня до цього, однак, зважаючи на позицію позивача та здійснення нею розрахунку лише за період прострочення кожного з платежу у межах одного місяця суд при розгляді справи не вправі здійснювати таке нарахування, оскільки вказане слід вважати виходом за межі позовних вимог.

Зважаючи на вказане слід констатувати, що відповідачем вини у неналежному виконанні рішення суду та виникненні згаданої заборгованості не спростовано, жодних доказів поважності причин виникнення заборгованості не наведено та доказів цього не представлено.

Зважаючи на наведене з нього підлягає стягненню пеня, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку, у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, без зменшення такої, розмір якої визначений належним чином як позивачем, так і судом першої інстанції.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід вважати такими, що не свідчать про необхідність скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, а тому таку слід відхилити, залишивши рішення суд першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 09 липня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: О.М. Ванівський

М.М. Шандра