ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 рокуЛьвів№876/4115/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участю представників: позивача Робейко А.А., відповідача Андріїва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автоінтерлогістік» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі №813/3702/17, винесене головуючим суддею Гуликом А.Г., проголошене о 16.26 год., у м. Львові, повний текст рішення складений 20.04.2018р., за адміністративним позовом Приватного підприємства «Автоінтерлогістік» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В :

ПП «Автоінтерлогістик» звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №4492 від 03.10.2017 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Автоінтерлогістик».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач належним чином надав відповідь на запити контролюючого органу, надіслані відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України. Тому, на думку позивача, відповідач не мав підстав для видання наказу про призначення перевірки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неповно та неправильно встановлені обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Зокрема апелянт вказує на те, що неповнота відповіді на запит не є підставою для проведення позапланової перевірки, такою підставою законодавець зазначає тільки факт ненадання відповіді, та крім цього, запити відповідача не відповідали вимогам Податкового кодексу України. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що відповіді на запити позивач надав лише частково, тому, відповідач вважає, що він правомірно видав наказ №4492 від 03.10.2017 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Автоінтерлогістик» та надіслав позивачу повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне.

31.07.2017 відповідач направив позивачу запит №10230/10/13-01-14-14 «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень», в якому просив надати на його адресу пояснення та їх документальне підтвердження по податкових зобов'язаннях по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Волинь Мото», ТзОВ «Автохелп 2016» за травень 2017 року.

10.08.2017 позивач надіслав на адресу відповідача відповідь №1, в якій вказав, що між ним та вказаними контрагентами укладено договори поставки, що підтверджується копіями вказаних договорів та копіями видаткових і прибуткових накладних.

07.09.2017 відповідач направив позивачу запит №13558/10/13-01-14-14 «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень» щодо податкових зобов'язань, які містяться в податковій декларації з ПДВ за червень 2017 року.

13.09.2017 позивач надіслав на адресу відповідача відповідь №1, в якій вказав, що він зупинив реєстрацію податкових накладних, у зв'язку з чим підприємства-контрагенти відмовилися від проведення господарських операцій та повернули товар.

11.09.2017 відповідач направив позивачу запит №13732/10/13-01-14-14 «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень», в якому просив надати на його адресу пояснення та їх документальне підтвердження по податкових зобов'язаннях по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «ТД «Гал-Кат», ТзДВ «Укр-Мідь», ТзОВ «УКР-Алюміній», ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Покров-ОІЛ» за червень 2017 року.

27.09.2017 позивач надіслав на адресу відповідача відповідь №1, в якій вказав, що між ним та вказаними контрагентами укладено договори поставки, що підтверджується копіями вказаних догорів та видаткових накладних.

03.10.2017 відповідно до п.п.16.1.5, п.п.16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20 ПК України відповідач видав наказ №4492 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Автоінтерлогістик».

Не погоджуючись з наказом про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Автоінтерлогістик» позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що позивач не надав в повному обсязі відповідь на письмовий запит відповідача від 11.09.2017 про надання інформації та її документального підтвердження, а тому, відповідач мав підстави, передбачені п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, для призначення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Автоінтерлогістик».

Проте, апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції невірними та такими, що суперечать норма матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обовязки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених вказаним Кодексом, а фактичні перевірки - вказаним Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого вказаним Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення вказаним платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого вказаним Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Підпунктом 73.3. ст.73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Аналогічні положення закріплені в п. 9 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245.

За змістом положень п. 73.3 ст. 73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено вказаним Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим вказаного пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Суд встановив, що відповідач неодноразово звертався до позивача з запитами про надання інформації та її документального підтвердження.

Так, зокрема запит №1023010/13-01-14-14 від 31.07.2017 року «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень», в якому містилася вимога щодо надання інформації та її документального підтвердження, які стосуються господарських відносин ПП «Автоінтерлогістик» з ТОВ «Волинь- Мото» (зазначено про недостовірність формування податкового кредиту), та з ТОВ «Автохелп- 2016» (недостовірність формування податкового зобов'язання) за період травень 2017 року.

Дослідивши даний запит, апеляційний суд приходить до висновку що такий запит не відповідає вимогам п. 78.1.1 ст.78 ПК України, оскільки в ньому не вказано факти порушень, які виявлені податковим органом, не зазначено в чому полягає порушення формування податкового зобов'язання, податкового кредиту (чи встановлено факт завищення чи його заниження), або будь- яка інша причина недостовірності.

Також запит містить перелік документів які не стосуються порядку обчислення та сплати податків (зберігання та транспортування, наявність власний та орендованих приміщень, кількість працюючих спеціалістів, дозвільні документи, проведення розрахунків за транспортування, акти звірок, які не є обов'язковими), та крім цього, при недостовірності визначення податкового зобов'язання в запиті відсутнє посилання на норми пп. 78.1.4 ПК України.

Листом №1 від 10.08.2017р. позивачем надано відповідь на запит та долучено копії договорі поставки, копії прибуткових та видаткових накладних.

Відповідно до запит №13732/10/13-01-14-14 від 11.09.2017 року «Про надання інформації (пояснень) та її документального підтвердження», відповідач зазначає про недостовірності відображення даних податкового кредиту та податкового зобов'язання по взаємовідносинах ПП «Автоінтерлогістик» з ТОВ «ТД «Гал-Кат», ТзДВ «Укр-Мідь», ТОВ «Укр-Алюміній», ТОВ «Марселл», в період червень 2017 року.

Проте, у вказаному запиті також не вказано фактів порушень, які виявлені податковим органом, не зазначено в чому полягає порушення формування податкового зобов'язання, (чи встановлено факт завищення чи його заниження), або будь- яка інша причина недостовірності. Із запиту не можливо встановити з ким із контрагентів встановлено порушення формування податкового кредиту, а з ким- податкового зобов'язання та в чому полягають ці порушення.

Посилаючись на аналіз показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих платником податків за відповідні податкові періоди та податкову інформацію, відповідач не надав доказів проведення такого аналізу (акти відпрацювання платника податків по взаємовідносинах із контрагентами) та будь - які докази на підтвердження вказаної обставини.

Даний запит також містить посилання про надання документів, які не стосуються порядку обчислення та сплати податків (зберігання та транспортування, наявність власний та орендованих приміщень, кількість працюючих спеціалістів, дозвільні документи, проведення розрахунків за транспортування, акти звірок, які не є обов'язковими), а також встановлена невідповідність підстав, зазначених в запиті нормативно правовим обґрунтуванням (при недостовірності визначення податкового зобов'язання в запиті відсутнє посилання на норми пп. 78.1.4 ПК України ).

Крім цього, із змісту запиту не можливо встановити яким чином на підставі аналізу декларації можна було встановити «відсутність реального здійснення операцій та документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення з придбання/продажу», позаяк реальність підтверджується первинними документами, які не відображаються в податкових базах і є підставою для відображення господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку.

Запит податкового органу не містить конкретних видів порушень, виявлених податковим органом: чи це заниження податкового зобов'язання із посиланням на конкретні господарські відносини із суб'єктами господарювання, чи то завищення податкового кредиту із зазначенням продавців, з якими укладались договірні відносини, та які здійснювали поставку. Відтак, із запиту не можливо встановити, конкретні обставини, з яких податковий орган вбачає порушення ПП «Автоінтерлогістік» податкового законодавства.

У відповідь на цей запит підприємством надавались письмові пояснення та копії документів, які існували в запитуваний період і підтверджують здійснення операцій, в тому числі договори купівлі-продажу, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні (лист №1 від 27.09.2017р міститься в матеріалах справи). Зауважень з приводу надання неповної та /або недостовірної інформації, або ж про недоліки у наданих на запит документах від органів ДФС не надходило.

Запит №13557/10/13-01/14-14 від 07.09.2017р. «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень», відповідач зазначає про виявлені факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкових зобов'язань, що містяться у податковій декларації з ПДВ за період червень 2017р.

Даним запитом не вимагались документи, а лише податковий орган просив надати інформацію. Позивачем надано відповідь №1 від 13.09.2018 року з викладенням позиції та з обґрунтуванням виявлених розбіжностей між даними внесеними до податкової декларації та ЄРПН з покликанням на лист - роз'яснення ДФС України та долучено лист щодо визнання недійсними податкових накладних: №102/08 від 18.082017 року.

Наведене свідчить, що позивачем не було допущено порушень у вигляді ненадання документів чи неповному наданні документів на цей запит.

Крім цього, у цьому запиті податковий орган покликався на п.50.1 ст.50 ПК України, відповідно до якого платник податків може подати уточнюючий розрахунок протягом 20 днів після складання довідки про проведення електронної перевірки. Натомість відповідачем не було надано суду докази складання такої довідки, що виключає підстави включення до Наказу перевірку відображення податкових зобов'язань в декларації з ПДВ за період червень 2017 року.

Відповідно до ст.73 ПК України, у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що запит податкового органу відповідно не містить підстави надсилання запиту та інформації, яка це підтверджує, чіткого переліку документів, які повинен надати платник податків, у позивача відповідно не виникає обов'язку у наданні відповіді на запит податкового органу, який не відповідає вимогам п. 73.3 ст. 73 ПК України.

З урахування наведеного вище, у відповідача відсутні підстави для ствердження про неповне надання інформації щодо господарських операцій та/або документів на їх підтвердження, оскільки сам податковий орган не поставив чіткої вимоги за якими операціями і з приводу чого, чи формування податкового зобов'язання з ПДВ, чи податкового кредиту, та яких сам порушень позивач повинен доводити реальність операцій.

Жодних зауважень щодо неповноти наданої відповіді або ненадання документів, ні в наказі, ні в запитах податкового органу не вказано, що підтверджує те, що позивачем не допущено порушень вимог ПК України, а відтак відсутні підстави для проведення позапланової документальної перевірки.

Крім цього, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що неповнота відповіді на запит не є підставою для проведення позапланової перевірки, такою підставою законодавець зазначає тільки факт ненадання відповіді.

В ході розгляду справи відповідачем не доведено факту не надання позивачем відповідей на запити податкового органу.

Відповідно до п.78.1.1 ст.78 ПК України підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є ненадання платником податків пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий обґрунтований письмовий запит органу державної податкової служби. Відтак положення цієї статті передбачають дотримання двох основних вимог - це ненадання платником податків пояснень та документів на підтвердження операцій, і в жодному разі не «неповне надання документів», як про це стверджує відповідач, та зазначено в доповідній записці начальника управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області Гереги О.І., що виключає обов'язковий характер письмового запиту, який може бути дотриманий у випадку відповідності запиту вимогам Податкового кодексу, що також відповідачем не доведено, а судом дана обставина не встановлена.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій органів державної фіскальної служби як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема у даному випадку позапланової, може бути належною підставою для наказу про проведення перевірки.

Представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що таке відповідачем прийняте необґрунтовано, без дотриманням норм чинного законодавства, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 317 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позову з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема із резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

З урахуванням наведених вище норм КАС України, судові витрати підлягають перерозподілу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Приватного підприємства «Автоінтерлогістік» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору 1600,00 грн. за подання позову та 2643,00 грн. за подання апеляційної скарги, усього разом у розмірі 4243, 00 грн.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автоінтерлогістік» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі №813/3702/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Львівській області №4492 від 03.10.2017р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Автоінтерлогістік».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Приватного підприємства «Автоінтерлогістік» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4243 ( чотири тисячі двісті сорок три ) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді Н. В. Бруновська

В. С. Затолочний

Повний текст постанови вкладено 06.07.2018р.