22-ц/775/445/2018(м)

221/3486/17

Категорія 54 Головуючий у 1-й інстанції Мохов Є.І.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Принцевської В.П., Баркова В.М.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на спадщину за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Волноваського районного суду Донецької області, ухвалене 22 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

12.07.2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, який обґрунтувала тим, що вона є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 Спадщиною батька є житловий будинок АДРЕСА_1; присадибна земельна ділянка за вказаною адресою загальною площею 0,2204 га, кадастровий номер НОМЕР_1; земельна ділянка загальною площею 0,9500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташована за адресою: Донецька область, Волноваський район, Новоандріївська сільська рада, за межами населеного пункту, призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка загальною площею 4,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташована за адресою: Донецька область, Волноваський район, Новоандріївська сільська рада, призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка загальною площею 0,1600 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташована за адресою: Донецька область, Волноваський район, Новоандріївська сільська рада, призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Спадщину прийняли позивач та дружина спадкодавця ОСОБА_5, яка відмовилася від спадщини на її користь. Відповідачі, як доньки спадкодавця, є спадкоємцями першої черги, на час смерті спадкодавця проживали окремо, заяву нотаріусу в установлений законом строк шість місяців не подали, тобто не прийняли спадщину. З урахуванням долі спадкоємця ОСОБА_5 нотаріус видала їй свідоцтво про право на 1/2 частину спадщини та відмовила у видачі свідоцтва про право на усю спадщину у зв'язку із тим, що відповідачі зареєстровані за місцем проживання спадкодавця, та вважаються такими, що прийняли спадщину на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України.

Між тим, позивач не згодна, що відповідачі прийняли спадщину, оскільки на час відкриття спадщини фактично не проживали постійно разом із спадкодавцем. Тому звернулася до суду за захистом своїх прав, просила визнати за нею право власності на спадщину, яка залишилася відкритою, визнавши право на усю спадщину.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 22 грудня 2017 року позов задоволено: за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку, з відповідними господарчими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Також за нею визнано право приватної власності на вказаний житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами в цілому, який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на колгоспний двір, виданого 30 листопада 1988 року виконавчим комітетом Волноваської районної ради Донецької області.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку присадибної земельної ділянки загальною площею 0,2204 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6, визнано за нею право приватної власності на цілу присадибну земельну ділянку загальною площею 0,2204 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДН, виданого 30 серпня 1996 року Новоандріївською сільською радою народних депутатів Волноваського району Донецької області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 47.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,9500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої за адресою: Донецька область, Волноваський район, Новоандріївська сільська рада, за межами населеного пункту, призначення - для ведення особистого селянського господарства, в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6, і визнано за нею право приватної власності на цілу земельну ділянку загальною площею 0,9500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за адресою: Донецька область, Волноваський район, Новоандріївська сільська рада, за межами населеного пункту, призначення - для ведення особистого селянського господарства, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого 28 листопада 2012 року відділом Держкомзему у Волноваському районі Донецької області.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 4,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої за адресою: Донецька область, Волноваський район, Новоандріївська сільська рада, призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6, і визнано за нею право приватної власності на цілу земельну ділянку загальною площею 4,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану за адресою: Донецька область, Волноваський район, Новоандріївська сільська рада, призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, виданого 22 березня 2002 року Новоандріївською сільською радою народних депутатів Волноваського району Донецької області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 284.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,1600 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташованої за адресою: Донецька область, Волноваський район, Новоандріївська сільська рада призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6, визнано за нею також право приватної власності на цілу земельну ділянку загальною площею 0,1600 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану за адресою: Донецька область, Волноваський район, Новоандріївська сільська рада, призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_6, виданого 22 березня 2002 року Новоандріївською сільською радою народних депутатів Волноваського району Донецької області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 284.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 04 травня 2018 року виправлено описку в рішенні: виключено вказівку про можливість перегляду рішення від 22.12.2017 року як заочного.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, зроблені висновки, які не відповідають матеріалам справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доказам по справі суд не надав критичної оцінки, не перевірив, що позивач не проживала постійно із спадкодавцем, а проживала і проживає в м.Волноваха. Відповідних доказів вона не надала суду. Також не надано жодного рішення суду про визнання скаржника такою особою, що втратила право проживання приміщенням спадкового будинку. За життя спадкодавець надав згоду на реєстрацію відповідачів в спадковому будинку, не мав наміру скасовувати таку реєстрацію, вони мали хороші сімейні стосунки, не втрачали інтересу до житла, де були зареєстровані.

Суд ніяк не перевірив обставин проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем, не надав оцінки довідці Новоандріївської сільської ради про реєстрацію осіб в спадковому будинку.

Позивач, як і відповідачі, також не зверталася в шестимісячний строк до нотаріальної контори, між тим, нотаріус погодилася із довідкою про реєстрацію позивача за адресою спадкодавця, як і з підтвердженням факту постійного проживання на момент смерті батька, тоді як у відповідача також є підтвердження факту реєстрації за адресою спадкодавця.

Крім того, позивач не надала суду письмової відмови нотаріуса у видачі свідоцтва на спадщину в цілому, тому суд передчасно відкрив провадження за такими вимогами.

Відповідач вказує, що прийняла спадщину після смерті батька, мала намір оформити спадщину.

Отже, рішення суду є незаконним, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності позивача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_5, які надали заяви про розгляд справи без їх участі; також у відсутності відповідача ОСОБА_4, яка належним повідомлена про час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_7, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представника позивача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8, який просив залишити рішення суду без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, який проживав у АДРЕСА_1. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді будинку, земельних ділянок. На час смерті спадкодавця разом з ним за одною адресою були зареєстровані його дружина ОСОБА_5 та донька ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори 18.08.2015 року була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку будинку та земельних ділянок видані 13.05.2017 року позивачу ОСОБА_2 (а.с.45, 60).

Згідно з інформацією Волноваської державної нотаріальної контори від 27.10.2017 року № 2791/01-16, з заявою про прийняття спадщини до Волноваської державної нотаріальної контори звернулася донька спадкодавця ОСОБА_2, дружина спадкодавця ОСОБА_5 подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 Згідно з довідкою про склад сім'ї на день смерті померлого ОСОБА_6, виданої виконавчим комітетом Новоандріївської сільської ради № 509 від 18.08.2015 року, спадкоємцями, які фактично прийняли спадщину, є донька спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.59,68).

Зі спадкової справи вбачається, що ОСОБА_5 як спадкоємиця першої черги звернулася до нотаріальної контори 18.08.2015 року із заявою про відкриття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року та одночасно відмовилася від прийняття спадщини на користь доньки спадкодавця ОСОБА_2 (а.с.55-86).

11.04.2017 року до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та про видачу свідоцтва про право на спадкове майно звернулася позивач ОСОБА_2 Факт прийняття ОСОБА_2 спадщини нотаріусом перевірено за довідкою № 509 від 18.08.2017 року, виданою Новоандріївською сільською радою та за паспортом заявника, в якому в графі «Місце проживання» з 23 березня 2013 року вказана адреса, за якою на момент смерті проживав спадкодавець (а.с 63,68).

Як підтверджується довідкою від 18.08.2015 року № 509, виданою Новоандріївською сільською радою, на день смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 року був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 мав склад сім'ї: дружина ОСОБА_5, реєстрація з 06.06.1992 року; донька ОСОБА_2, реєстрація з 23.03.2013 року; донька ОСОБА_3, реєстрація з 13.11.2012 року; донька ОСОБА_4, реєстрація з 14.01.2014 року (а.с.53).

13.05.2017 року на ім'я ОСОБА_2, з урахуванням 1/4 частки спадщини, від якої відмовилась дружина спадкодавця ОСОБА_5, видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку № АДРЕСА_1; 1/2 частку присадибної земельної ділянки за цією адресою площею 0,2204 га; 1\2 частку земельної ділянки площею 4,1000 га; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1600 га; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,9500 га (а.с.76, 78, 80, 82, 84).

Постановою нотаріуса від 23.11.2017 року ОСОБА_9 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку майна, яка залишилася відкритою після смерті ОСОБА_6 (тобто на усю спадщину) відмовлено у зв'язку із тим, що на час відкриття спадщини спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані разом із спадкодавцем, тому відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину (а.с.100).

Факт постійного проживання або непроживання був перевірений комісією Новоандріївської сільської ради. Актами обстеження від 03 липня 2017 року встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1, але фактично за даною адресою не проживають: ОСОБА_3 не проживає з 2000 року, ОСОБА_4 не проживає з 2005 року (а.с.8,9).

Відповідач ОСОБА_3 ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не заперечувала проти того, що фактично не проживала із спадкодавцем на час смерті.

Частиною 1 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За правилами ч.3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За приписами цієї норми, саме постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

Аналогічно вирішено питання щодо усунення розбіжностей у застосуванні частини третьої статті 1268 ЦК України Верховним Судом України в ухвалі від 11 березня 2009 року (справа № 6-27745св08 ЄДРСРУ № 3268572), в якій зазначено, що саме постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки, незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована за місцем проживання спадкодавця, але разом із ним постійно не проживала, фактично проживала у іншому населеному пункті, то не може вважатися такою, що фактично прийняла спадщину.

Судом проаналізовані заперечення відповідача ОСОБА_3 проти позову, їм надана мотивована оцінка. Так, ОСОБА_3 вказувала, що вона у липні 2017 року звернулася до нотаріуса з питання прийняття спадщини, але це нічим не підтверджено. Той факт, що вона не визнана судом такою, що втратила право на житло за місцем реєстрації, не впливає на правильність рішення суду, оскільки при встановлених судом обставинах не свідчить про прийняття спадщини відповідно до вимог закону.

Твердження апеляційної скарги про незаконність рішення суду першої інстанції у зв'язку із неналежною оцінкою доказів по справі спростовуються матеріалами справи, змістом оскарженого рішення, з якого вбачається, що суд об'єктивно оцінив досліджені докази. Відповідачем ОСОБА_3 надані позивачем докази не спростовані, жодних підтверджень того, що позивач ОСОБА_2 на час смерті спадкодавця теж проживала окремо від нього, суду не надано. Також не є слушними доводи скаржника про те, що суд незаконно розглянув справу без письмової відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, оскільки така відмова є у матеріалах справи (а.с.100) і була прийнята судом до уваги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із оцінкою доказів, вимогами щодо їх переоцінки. Між тим, суд повно встановив усі обставини, необхідні для вирішення спору, проаналізував докази, і вирішив справу у відповідності до положень ст.263 ЦПК України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують, в їх задоволенні належить відмовити на підставі статті 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 22 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 09 липня 2018 року.

Судді : Є.Є. Мальцева

В.П. Принцевська

В.М. Барков