Справа № 361/2328/17 Головуючий у І інстанції Селезньова Т. В.

Провадження № 22-ц/780/2802/18 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.

Категорія 18 09.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.

суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.

за участю секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року про залишення без розгляду позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фортіс Фінанс», публічного акціонерного товариства «Банк Траст», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочарова Світлана Володимирівна, про визнання недійсним договору іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2017 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області пред'явив в суді позов поданий в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради. Прокурор просив визнати недійсним іпотечний договір № 157-М-01 від 11.04.2008р., укладений між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ВАТ Банк «РНС» (іпотекодержатель), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бочаровою С.В., в частині передачі в іпотеку земельної ділянки к.н.НОМЕР_1, площею 9,0999га, цільове призначення: під розміщення спортивно - розважального комплексу з готелем та аквапарком, яка розташована в смт. Велика Димерка Броварського району Київської області з тих підстав, що рішення суду, за яким іпотекодавець ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку, яку передала в іпотеку за даним іпотечним договором, після укладення іпотечного договору було скасовано.Таким чином ОСОБА_2 не мала права передавати в іпотеку майно, яке їй не належало на праві власності.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року позов був залишений без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні дійсних обставин справи. Суд помилково вважав достовірно підтвердженою ту обставину, що прокурором не вказано обґрунтування порушення інтересів держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, оскільки остання є органом місцевого самоврядування і не уповноважувала місцеву прокуратуру на представництво її інтересів. Зазначив, що прокурор, реалізовуючи конституційну функцію представництва інтересів держави в суді, має право звернутися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, обґрунтувавши при цьому в чому полягає порушення інтересів держави.

В судовому засіданні представник прокуратури повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представники ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Бочарової С.В. проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що

прокурором не обґрунтовано наявність інтересів держави, на захист яких він звертається до суду з даним позовом;

прокурор не наділений повноваженнями на подання даного позову в інтересах вказаного ним позивача;

відсутні відомості про передачу (делегування) прокурору повноваження на подання позову до суду від особи, вказаної позивачем;

позов не підписаний дійсним позивачем або уповноваженою ним особою;

зазначеним у позовній заяві позивачем не надано суду письмових документів, з яких би вбачалось волевиявлення вказаної особи на подання цього позову до суду і про його підтримання;

позов не оплачений позивачем судовим збором при відсутності підстав для звільнення від його сплати (а подання позову прокурором з метою уникнення дійсним позивачем обов'язку по сплаті судового збору суперечить вимогам закону);

не зважаючи на те, що явка позивача визнана судом обов'язковою, в тому числі і після подання представником позивача заяви про розгляд справи у його відсутності, - позивач, який повідомлений належним чином, повторно (жодного разу і неодноразово) не з'явився до суду, та не повідомив про поважні причини неявки;

подана представником позивача заява (про розгляд справи у відсутності позивача) не відповідає вимогам ЦПК до заяви з процесуальних питань;

розглянути справу у відсутності позивача неможливо, і його неявка перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам процесуального законодавства та наявним в матеріалах справи доказам, з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Стаття 55 Конституції України закріплює право кожної особи на судовий захист. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді.

Згідно зі статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів держави в суді у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно частини 4 статті 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Зазначені норми Закону України «Про прокуратуру» та ЦПК України визначають, що прокурор, реалізуючи конституційну функцію представництва інтересів держави в суді, має право звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, обґрунтувавши при цьому в чому полягає порушення інтересів держави.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

В особі держави виступає Великодимерська селищна рада, яка згідно з п.12 перехідних положень земельного кодексу України здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевою прокуратурою при подачі позовної заяви в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради виконано вимоги ст. 56 ЦПК України, зазначено уповноважений державою орган здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, обґрунтовано наявність порушень інтересів держави та відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено цей орган про здійснення представництва інтересів держави в особі Великодимерської селищної ради в суді, а тому доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду та невідповідність їх вимогам закону є обґрунтованими.

Також обґрунтованими є доводи апеляційної скарги в частині зазначення такої підстави для залишення позову без розгляду, як відсутність письмових документів, з яких би вбачалося волевиявлення позивача на подання прокурором позову до суду та підтримання вказаного позову.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що від позивача, а саме, Великодимерської селищної ради 29.03.2018 (електронною поштою) та 23.04.2018 до суду надходили заяви про розгляд справи у їх відсутності, однак, не надходило жодних заяв, які б містили відомості про те, що позивач не підтримує позов прокурора.

Таким чином, висновок суду про відсутність волевиявлення позивача на подання позову та підтримання вказаного позову є безпідставним.

Крім того, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Великодимерську селищну раду було попередньо, до звернення до суду, повідомлено про намір керівника Броварської місцевої прокуратури звернутись до суду.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 57 ЦПК України, відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті. Прокурор з'являвся в судове засідання, а тому неявка представника органу місцевого самоврядування не могло бути підставою для залишення позову без розгляду.

Таким чином, вказана судом обставина, що полягає у відсутності чіткої позиції позивача щодо підтримання позову прокурора не є підставою для залишення позову без розгляду. Разом з тим, ч. 1 ст. 257 ЦПК не передбачено такої підстави для залишення позову без розгляду.

Інші наведені судом підстави також не могли бути підставою для залишення позову без розгляду. Так судовий збір був сплачений прокурором, а тому висновки суду про необхідність сплати судового збору саме позивачем, а відтак і наявністю підстав для залишення позову без розгляду не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах справи.

Керуючись ст.ст 367,374,379 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області задовольнити.

Ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2018 року про залишення позову без розгляду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанії.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судді ______________ ________________ ______________