АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 646/1838/18 Суддя 1 інстанції: Гребенюк В.В.

Провадження: 33/790/634/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УкраЇнИ

04 липня 2018 року м. Харків

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області Яковлева В.С., за участю притягнутого до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

ПостановоюЧервонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 гривень.

Як вказано в постанові суду першої інстанції, 07.03.2018 о 18-20 год. в м. Харкові, по вул. Коновалова, 1 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом FORD Tranzit Custom, державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації руху, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газового аналізатора Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров'я відмовився в присутності двох свідків.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постановуЧервонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року та постановити нову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обгрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказує, що від проходження огляду на стан алкогольного сп»яніння не відмовлявся, у протоколі висловив незгоду з підозрою поліцейського. Сам протокол не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, а саме в останньому не сформульовано, який саме огляд мав пройти водій на вимогу поліцейського, та не сформульовано суть правопорушення. Таким чином, вказаний документ не є достатнім та допустимим доказом вини ОСОБА_2 Також, у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп»яніння, що свідчить про порушення процедури та спростовує факт вимоги пройти такий огляд у медичному закладі. Як вказує апелянт, йому було запропоновано пройти освідування лише на місці зупинки ТЗ за допомогою приладу «Драгер», використання якого не передбачено жодним НПА. Крім того, під час розгляду справи місцевим судом, суддя фактично не провів жодного судового засідання, не дивлячись на те, що ОСОБА_2 з»являвся за викликом кожного разу. Також, судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання щодо виклику та допиту свідка ОСОБА_3 та не врахована наявність двох документів про відсутність будь - яких ознак сп»яніння. Таким чином, судом першої інстанції не було здійснено жодних дій, щоб пересвідчитися у наданих правопорушником доводах, запереченнях.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити. Зокрема, зазначив, що районним судом було порушено його право на справедливий суд (не допитано свідків, яких просив викликати ОСОБА_2.). Зі змісту оскаржуваної постанови не зрозуміло, яке саме правопорушення йому інкримінується - керування ТЗ з ознаками алкогольного сп»яніння чи керування ТЗ у стані алкогольного сп»яніння.

ОСОБА_3, допитана Апеляційним судом у якості свідка, пояснила, що є донькою ОСОБА_2 07.03.18р. дівчина знаходилась вдома, в той час як їй зателефонував батько, який був дуже схвильований, та коротко пояснив ситуацію, що з ним трапилась. Швидко зібравшись, ОСОБА_3 прибула на місце події, яке знаходилось неподалік її місця мешкання, де побачила, як співробітники поліції, спілкуючись з її батьком, складали постанову за ст. 121 КУпАП, задаючи при цьому чоловікові різні питання процедурного характеру. Потім, поліцейські запропонували ОСОБА_2 пройти огляд на місці за допомогою приладу «Драгер Алкотест 6820», на що той відмовився, так як ніяких документів, сертифікатів відповідності до нього надано не було. Тоді батьку запропонували пройти освідування у медичному закладі (якому саме - не уточнювали, десь у м. Харкові на вул. Шевченка), на що ОСОБА_2 також не погодився. Як зазначила дівчина, на місці події були присутні два свідки (жінки, їх документів ОСОБА_3 не бачила).

Вивчивши матеріали справи, пояснення ОСОБА_2 на підтримку доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, як відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, сп*яніння.

Факт правопорушення і вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 199396 від 07.03.18р. (а.с. 1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 2, 3) та самого ОСОБА_2, наданим в суді, відеозаписом правопорушеня (а.с. 6).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов»язки у правовому полі держави.

Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп*яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 ПДРУ, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводи апелянта про те, що він не відмовлявся пройти огляд у відповідному закладі охорони здоров»я, а йому не було надано такої можливості, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, письмовими поясненнями свідків (а.с. 2, 3) Пояснення, надані ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції, також не спростовують факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп»яніння у встановленому законом порядку.

В той же час, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції на рахунок того, що надані ОСОБА_2 довідок КЗОЗ «ОНД» від 07.0318р., згідно змісту яких чоловік не перебував у стані алкогольного сп»яніння, також не спростовують відмову останнього пройти освідування у встановленому порядку. До того ж, наказ МВС та МОЗ України від 09.09.09р. № 400/666, яким затверджено бланк висновку, наданого ОСОБА_2, втратив чинність на підставі Наказу МВС та МОЗ N 1452/735від 09.11.2015р.

Невідповідностей складеного протоколу вимогам чинного законодавства, які б потягли безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Даних щодо оскарження дій співробітників поліції матеріали справи також не містять.

Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова суддіЧервонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року, є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області В.С. Яковлева