копія
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Категорія статобліку – 2.19 Справа № 2-а-5677/09/0470
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2009 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
при секретарі Попович Н.М.
за участю представників:
позивача не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності
відповідача Землянухіна Н.С. довір. від 09.01.2009р. №281/11-38
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства»
до Управління пенсійного фонду у м. Нікополі
про скасування рішення,-
в с т а н о в и в:
Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства» звернулось із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду у м. Нікополі з позовними вимогами про перегляд та скасування рішення № 0821 від 16.12.2008 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (прострочене перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Позов обґрунтовано тим, що 16.12.2008 року начальником Управління пенсійного фонду України в м. Нікополі було винесено рішення на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» про застосування фінансових санкцій, всього у розмірі 31,67 грн. Позивач вважає дане рішення винесеним в порушення абз. 4 ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що у разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку визначеному Управлінням пенсійного фонду.
Відповідач в судовому засіданні пояснив наступне: відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, міжнародних договорів про пенсійне забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів і нормативно – правових актів, прийнятих відповідно до законів, які регулюють відносини в сфері пенсійного забезпечення України. Також зазначив, що згідно із п.6 ч.2 ст. 17 Закону страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески незалежно від його фінансового стану.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. ст. 14,15,17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», підприємство є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та несе обов’язки з нарахування, обчислення та сплаті страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.
У відповідності з п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663, розрахунок санкцій здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.
Частиною 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Рішенням Управління пенсійного фонду України в м. Нікополі від 16.12.2008 року №0821 нарахована пеня у зв’язку з несвоєчасною сплатою сум фінансових санкцій, застосованих раніше, про що свідчать дані картки особового рахунку.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, міжнародних договорів про пенсійне забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів і нормативно – правових актів, прийнятих відповідно до законів, які регулюють відносини в сфері пенсійного забезпечення України.
Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене суд доходить висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,14, 70, 71, 72, 86, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова складена в повному обсязі 19.10.2009 року.
Суддя (підпис) О.В. Єфанова
З оригіналом згідно
Суддя О.В. Єфанова