АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -2004/2009року Головуючий по 1-й інстанції:
Сьоря С.І.
Суддя-доповідач: Карнаух П.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2009 року вересня місяця 14 дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Гасія Ю.В.
Суддів : Карнауха П.М., Дорош А.І.
При секретарі : Киві А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області
від «28» травня 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», за участю третьої особи Профспілкового комітету «Машметал» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утриманих коштів та моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 28 травня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утриманих коштів та моральної шкоди – відмовлено.
З рішенням районного суду не погодився ОСОБА_3, в своїй апеляційній скарзі прохає його скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
Вважає, що висновки викладені в рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи та саме рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності з ч.3 ст.10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом, позивач ОСОБА_3, згідно наказу №71к від 28 січня 2004 року, з 02 лютого 2004 року був прийнятий на роботу до ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» на посаду майстра дільниці механічної обробки рами та балки.
Відповідно до наказу №1139 від 08.10.2008 року ОСОБА_3 об’явлено догану та утримано із заробітної плати останнього суму спричинених збитків 117 грн. 66 коп.
Згідно вказаного наказу ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що останній 20.09.2008 року і 21.09.2008 року заходив до кладової механічної дільниці ОЦЛП і самостійно, без дозволу комірника ОСОБА_4 та оформлення відповідних документів, взяв три пачки електродів, які використав не за призначенням, чим спричинив збитки підприємству та порушив вимоги Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ВАТ «КСЗ», розділу 3 «Основних обов’язків працівників».
Відповідно до п.е розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ВАТ «КСЗ» працівники зобов’язані дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір, використовувати відповідно до установлених правил машини, устаткування, станки, інструменти, вимірювальні прилади та інші предмети, видані у користування, економно та раціонально використовувати сировину, матеріали, енергію, паливо та інші матеріальні ресурси, додержуватись установленого порядку зберігання матеріальних цінностей та документів.
Також судом вірно встановлено, що відповідно до наказу №1146 від 10.10.2008 року ОСОБА_3 об’явлено догану за неналежне виконання трудових обов’язків, яке виразилось в порушенні Правил внутрішнього трудового розпорядку Р.3 п.Л і Р.5 п.5.13, в зв’язку з тим, що 26.09.2008 року ОСОБА_3 без дозволу безпосереднього керівника, самостійно, безпідставно був відсутній на дільниці з 16.30 год. до 17.30 год., при цьому взяв з собою слюсаря механозбірочних робіт ОЦЛП ОСОБА_5 для виконання робіт, не пов’язаних з виробництвом.
Згідно п.л розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ВАТ «КЗС» працівник зобов’язаний не покидати свого робочого місця та не відвідувати інші структурні підрозділи в робочий час без дозволу безпосереднього керівника або якщо це не пов’язано з виконанням трудових обов’язків.
Відповідно до п.5.13 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ВАТ «КЗС» працівникам забороняється без попереднього узгодження з керівником залишати робоче місце, відвертати увагу працюючих від їх безпосередньої роботи, відкликати працівників з їх робочих місць для виконання громадських обов’язків і різних заходів, не пов’язаних з виробничою діяльністю.
Надалі, відповідно до наказу №847 від 04.11.2008 року ОСОБА_3, майстра дільниці механічної обробки рами і балки, було звільнено з роботи з 04.11.2008 року за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов’язків.
Згідно ст.21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується
виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
На підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з заходів стягнення догана чи звільнення.
При постановленні рішення місцевий суд прийшов до вірного висновку про відсутність порушень з боку відповідача щодо порядку та строків накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме повідомлення ВАТ «КСЗ» від 10.12.2008 року, на підприємстві діють наступні профспілкові організації: первинна профспілкова організація «Машметал» ВАТ «КСЗ» та первинна організація профспілок металургів та гірників України «ПМГУ».
Статтею 252 КЗпП України передбачено гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, зокрема передбачено, що притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.
Місцевим судом вірно встановлено, що позивач ОСОБА_3 є членом профспілкові організації «Машметал», що діє на ВАТ «КСЗ» і не є членом профспілкового комітету та членом виборного органу «Машметал».
Також місцевим судом вірно встановлено, що згідно витягу із протоколу №42/72 спільного засідання профспілкових комітетів ПМГУ і «Машметал» від 03.11.2008 року було одноголосно надано дозвіл адміністрації ВАТ «КСЗ» на звільнення з роботи майстра механічної обробки балки і рами ОЦЛП ОСОБА_3 за дві об’явлені догани на протязі одного місяця і за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов’язків і Правил внутрішнього трудового розпорядку ВАТ «КСЗ» по п.3 ст.40 КЗпП України.
А тому, при вирішенні даного спору, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не є членом виборного профспілкового органу та на нього не поширюються гарантії, передбачені ст. 252 КЗпП України.
Крім того, враховуючи те, що позивач ОСОБА_3 систематично допускав порушення покладених на нього обов’язків за що на останнього, відповідно до наказів, накладалися дисциплінарні стягнення і підстави для скасування даних наказів відсутні, то місцевий суд прийшов до вірного висновку і про відмову в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та утриманих коштів, оскільки дані вимоги є безпідставними.
Також судом вірно вирішено питання стосовно моральної /немайнової/ шкоди, заявленої позивачем.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Тому, оскільки, звільнення позивача з роботи було проведено з додержанням вимог чинного законодавства, то відповідно і питання відшкодування моральної шкоди не може бути предметом обговорення.
Посилання апелянта на те, що судом не було надано належної оцінки доказам по справі, в зв’язку з чим було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, не заслуговує на увагу, оскільки судом першої інстанції повно і всебічно досліджені обставини і матеріали справи, на підставі яких судом постановлене правильне та справедливе рішення.
Також місцевим судом вірно визначено предмет спірних правовідносин і норми матеріального права, які їх регулюють.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 28 травня 2009 року постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 28 травня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підпис/
КОПІЯ
ВІРНО: Суддя апеляційного суду
Полтавської області /підпис/ П.М. Карнаух: