УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -2173/09 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Миколайчук В.Л.
Категорія 5 Доповідач: Рафальська І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
25 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого Рафальської І.М..
суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,
при секретарі Гаврилюк М.В.,
з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання майна об’єктом спільної власності та про виділ Ѕ частини цього майна зі складу спадщини за апеляційною скаргою представника позивача - ОСОБА_2 – ОСОБА_8 на рішення Коростишівського райсуду Житомирської області від 17 квітня 2008 року.
в с т а н о в и л а :
У червні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом; після залишення позовної заяви без руху, 2 серпня 2007 року /а.с.39/ представник ОСОБА_2 – ОСОБА_8 подала позовну заяву, в якій зазначала, що її батько ОСОБА_2 з червня 1983 року по 18 вересня 1987 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_9, а їх шлюб був зареєстрований 18.09.1987 року. До реєстрації шлюбу ОСОБА_9 була виділена квартира АДРЕСА_1. З 1988 по 1990р.р. вони провели ремонт квартири, на який затратили 15000 грн. Вважає, що дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Крім того, у 1990-1991р.р.на виділеній їм земельній ділянці в ТОВ „Луки” Харитонівської сільради, вони звели дачний будинок вартістю 7000грн. У цих же роках придбали гараж у кооперативі „Дружба” за 1500 грн. і автомашину „Запорожець” - 100 грн. з причепом до нього - 1275грн.; у 1992-1993р.р. батько купив дві пили „Дружба” вартістю 2000грн. та циркулярку 150 грн, 2 куб.м. дошок хвойної породи за 500 грн. У 1993р. купив більярд - 500 грн., весною 1994р. – два набори пам’ятників з граніту. Вважає це майно також спільним. 20.07.1994р. їх шлюб було розірвано, але й після цього вони продовжували проживати однією сім’єю, не перебуваючи в іншому шлюбі.
20.07.2006р. батько вніс на особовий рахунок ОСОБА_9 у Коростишівській філії банку „Райффайзен банк „Аваль” зароблені ним 96000 грн., які також є спільною сумісною власністю подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, спадкоємцями є її син ОСОБА_3, який прийняв спадщину, другий син ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Просив визнати вказане у позовній заяві майно спільною сумісною власністю подружжя, виключити зі спадкової маси Ѕ частину вказаного майна як одному з подружжя, як таку, котра не входить у спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9 Присудити йому в натурі Ѕ частину цього майна, а саме: однокімнатну квартиру № 46 по вул. Більшовицькій у м.Коростишеві, визнати за ним право на Ѕ частину грошових заощаджень, що знаходяться на особовому рахунку ОСОБА_9 у у Коростишівській філії банку „Райффайзен банк „Аваль”, присудивши йому Ѕ частину – 48000 грн., стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 630 грн. сплаченого судового збору, вартість на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн. та 200 грн., витрачених на оплату правової допомоги.
Рішенням Коростишівського райсуду Житомирської області від 17 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_9 грошовий депозитний банківський вклад „Заощадження” за договором № 26352503082, поточний рахунок № 26203819364 у Коростишівському територіально-відокремленому безбалансовому відділенні Житомирської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен банк „Аваль” /договір укладено 24.07.2000р. між банківською установою та ОСОБА_9./; залишок коштів із нарахованими процентами станом на 14.09.2007р. становить 96588 грн.69 коп.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину вищевказаного вкладу, що становить 48294 грн.34 коп. та виділено зазначену частку вкладу зі складу спадщини ОСОБА_9
У задоволенні всіх інших вимог ОСОБА_2 до спадкоємців ОСОБА_9 /однокімнатної квартири АДРЕСА_1, дачного будинку в кооперативі „Луки” Харитонівської сільради, гаражів у кооперативі „Дружба” у м.Коростишеві, автомобіля ЗАЗ з причепом, двох бензопил „Дружба”, деревообробного станка, 2 куб.м. дошок хвойних порід, двох комплектів пам’ятників, більярдного стола відмовлено за безпідставністю.
В якості відшкодування понесених судових витрат /оплата судового збору, витрат на ІТЗ процесу, оплата правової допомоги/ стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 178 грн.25 коп. з кожного.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 –ОСОБА_8 просить рішення райсуду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає рішення в цій частині незаконним, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити вказані позовні вимоги; посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду в цій частині вимог суперечать дійсним обставинам справи, суд не дав належної оцінки доказам по справі.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання права ОСОБА_2 на частину АДРЕСА_1, суд виходив з того, що немає підстав визнати цю квартиру спільною сумісною власністю колишнього подружжя, оскільки ОСОБА_2 не був мешканцем-наймачем цієї квартири, так як був прописаний у іншому місті, вказане відомче житло ОСОБА_9 отримала ще до 1981 року і викупила її у підприємства-власника, а ОСОБА_2 не був стороною в договорі.
Проте, з таким висновком не можна погодитись.
Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 з 18.09.1987 року по 20.07.1994 року , про що свідчить довідка відділу ЗАГС Шуришкарського району Ямало-Ненецького автономного округу РФ та копія свідоцтва про розірвання шлюбу/а.с.7, 8/. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть/а.с.67/.
Під час цього шлюбу була куплена квартира АДРЕСА_1 /7/1000 частин житлового будинку/, про що свідчить договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Коростишівської
-2-
державної нотаріальної контори Житомирської області 3 грудня 1991 року за реєстром № 3312 /а.с.148-149/, та зареєстрований у Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 1.06.1995р. у реєстрову книгу 20-А стр.35, реєстр № 4133.
Відповідно до вимог ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України в редакції 1970 року /на час виникнення спірних правовідносин/, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Отже, спірна квартира є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_9, і позивач має право на Ѕ частину цієї квартири.
За наведених обставин колегія суддів скасовує рішення райсуду в частині відмови у визнанні спільною сумісною власністю подружжя спірної квартири і відмови у визнанні за позивачем права власності на Ѕ частину цієї квартири, і ухвалює в цій частині нове рішення про визнання вищезгаданої квартири спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_9 та визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину цієї квартири.
Що стосується дачного будинку у ТОВ „Луки”, то з довідки РСТМ „Луки” від 16.10.2007р. видно, що це є самочинне будівництво /а.с.158/, докази про те, що на даний час на ім’я ОСОБА_9 є гаражі у кооперативі „Дружба”, що є в наявності автомобільЗАЗ 1984р. випуску відсутні.
Щодо іншого майна, зокрема, причепу, двох бензопил „Дружба”, деревообробного станка, 2 куб.м. дошок хвойної породи, двох комплектів пам’ятників, більярдного столу, то доказів відносно наявності цього майна, його вартості, часу придбання позивачем суду не надано, хоча відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, тому суд прийшов до правильного висновку, відмовивши у задоволенні цих вимог.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Коростишівського райсуду Житомирської області від 17 квітня 2008 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання спільною сумісною власністю квартири АДРЕСА_1 та відмови у визнанні права власності на Ѕ частину цієї квартири скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ /одну другу/ частину квартири АДРЕСА_1.
У решті вимог, у задоволенні яких райсудом відмовлено, рішення райсуду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців
Головуючий: Судді: