Справа № 345/1701/18

Провадження № 22-ц/779/817/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.,

суддів: Максюти І.О., Матківського Р.Й.,

секретаря Петрів Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 08 травня 2018 року у складі судді Сухарник І.І. в м.Калуш, повний текст якої складено 08 травня 2018 року,-

в с т а н о в и в:

У 04 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 21568, вчиненого 17.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів в сумі 192 157 грн. 95 коп.

07 травня 2018 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, у якій зазначив, що вищевказаний виконавчий напис пред'явлений до виконання Калуським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ і на його підставі 29.01.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

На момент розгляду справи державним виконавцем вживаються заходи з примусового виконання виконавчого документа, зокрема, визначення майнового стану позивача, накладення арешту на майно, оцінка виявленого майна і передання його на реалізацію, заходи з виявлення наявних коштів.

ОСОБА_2 вважає, що якщо судом буде ухвалено рішення про задоволення позову, а до цього моменту органом державної виконавчої служби буде проведено стягнення з позивача на користь відповідача коштів, або буде реалізоване належне йому майно, то це може ускладнити належний захист його прав, оскільки позивач змушений буде звертатись до суду для вирішення питання про повернення стягнутого за оскаржуваним виконавчим написом.

Посилаючись на положення ст.ст.149-150 ЦПК України, ОСОБА_2 просив суд зупинити стягнення Калуським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ за виконавчим написом № 21568, вчиненим 17.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. - до набрання законної сили рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі за його позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 08 травня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовлено.

ОСОБА_2 на дану ухвалу подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону.

Апелянт вказав, що предметом позову є оскарження виконавчого документа, а саме визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі оскаржуваного виконавчого напису постановою державного виконавця Калуського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ від 29.01.2018 року відкрито виконавче провадження.

З моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем розпочато примусове виконання, яке продовжується і на момент розгляду справи.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче проваждення» передбачено заходи примусового виконання рішень, а відповідно до ст.48 Закону, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється.

Із оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що примусовому стягненню підлягають кошти в сумі 192 157,95 грн.

Оскільки 20 розмірів мінімальної заробітної плати на даний час становить 74 460,0 грн., то в силу положень ст.ст.10,48,50 Закону України «Про виконавче провадження» органом ДВС може бути здійснено стягнення і за рахунок нерухомого майна.

Згідно з положеннями ст.149 ЦПК України заходи забезпечення позову вживаються судом з метою запобігання настання певних обставин у майбутньому, оскільки їх фактичне настання може ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

У заяві про забезпечення позову зазначалось, що якщо судом буде ухвалено рішення про задоволення позову, а до цього моменту органом ДВС буде проведено стягнення з позивача на користь відповідача коштів чи буде реалізоване належне позивачеві майно, то це ускладнить належний захист його законних прав та інтересів і позивач буде змушений звертатись до суду для вирішення питання про повернення стягнутого за оскаржуваним виконавчим написом.

Забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом може запобігти цьому. Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову лише у зв'язку з тим, що заявник не надав суду доказів передання державним виконавцем належного позивачеві майна на реалізацію.

З наведених підстав апелянт просив скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити рішення, яким клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволити.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України сторонами не подавався.

Відповідно до п.8 Розділу XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року.) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримав в повному обсязі.

Вислухавши доповідача, пояснення сторони, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Матеріалами справи встановлено, що 04 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №21568, вчиненого 17.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів в сумі 192 157 грн.95 коп.

Після пред'явлення позову ОСОБА_2 також подав до суду заяву про забезпечення позову, зазначивши, що на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса Калуським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ 29.01.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а отже будуть проводитись виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі і накладення арешту на майно, оцінка виявленого майна і передання його на реалізацію, що в подальшому у разі задоволення судом його позову, призведе до порушення його прав, оскільки позивач змушений буде звертатись до суду для вирішення питання про повернення стягнутого майна і коштів за оскаржуваним виконавчим написом.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів передачі його майна державним виконавцем на реалізацію.

З таким висновком погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (п.6 ч.1).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3).

У п.4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення в подальшому.

Згідно ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, тому числі і виконавчих написів нотаріусів.

Статтею 10 Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження є початком примусового виконання рішень (ч.5 ст.26 Закону).

Згідно ст.48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч.1).

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч.8).

Відповідно до ст.56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Вирішуючи на стадії виконання судового рішення питання забезпечення позову у спосіб зупинення його виконання,суд в кожному конкретному випадку повинен встановити виключні підстави для такого зупинення.

Однак, на момент розгляду заяви про забезпечення позову позивач ОСОБА_2 не надав суду доказів, які вказують на безпосереднє існування загрози неможливості виконати рішення суду у випадку незабезпечення. Постанова про відкриття виконавчого провадження такі обставни не підтвджує.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про обгрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, ухвала суду постановлена з дотриманням вимог норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382,383 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 08 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 09 липня 2018 року.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Максюта І.О.

Матківський Р.Й.