Справа № 461/5144/17 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/783/1104/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Шеремети Н.О., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні заявника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в особі представника Зубика О.І. на ухвалу Галицького районного суду м. Львова в складі судді Зубачик Н.Б. від 1 березня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_2, за участю заінтересованих осіб Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_4, державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича про скасування постанови та зобов'язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01 березня 2018 року скаргу ОСОБА_2, за участю заінтересованих осіб Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_4 про скасування постанови та зобов'язання до вчинення дій - задоволено частково.Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика О.І. від 27 квітня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 47312905 - скасовано.У задоволенні решти вимог скарги - відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржив Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

В своїй апеляційній просять ухвалу скасувати та у задоволенні скарги ОСОБА_2 про скасування постанови та зобов'язання вчиненні дій відмовити в повному обсязі. Вважають ухвалу такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначають, що з метою виконання рішення суду у примусовому порядку державним виконавцем було скеровано запити в реєструючі органи з метою перевірки майнового стану боржника, направлено запити в Державну фіскальну службу України та Пенсійний фонд України з метою виявлення у боржника рахунків в фінансових установах, доходів боржника. Також було сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності щодо перевірки у боржника нерухомого майна з метою звернення стягнення на таке. Вказують, що згідно відповіді ДФС України в боржника немає відкритих рахунків в банківських установах, інформація щодо місця праці відсутня. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності щодо перевірки у боржника нерухомого майна за боржником зареєстровано дві квартири у АДРЕСА_1, однак такі знаходяться в іпотеці ЗАТ «ПУМБ». Дозволу іпотекодержателя не надано, тому звернути стягнення на дане майно є неможливим. Згідно відповіді відділу Держземагентства в м. Львові інформація про наявність земельних ділянок у власності боржника відсутня. Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС за боржником зареєстровано транспортний засіб марки KIA OPIRUS, на який накладено арешт та оголошено в розшук постановою державного виконавця. Крім цього, вказують на те, що державним виконавцем неодноразово скеровувались виклики на адресу боржника з вимогою сплати заборгованості, скеровувались всі процесуальні документи, винесені в межах виконавчого провадження, однак такі дії не призвели до погашення заборгованості повністю чи частково.

Судом було залучено до участі у розгляді справи як заінтересовану особудержавного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, зважаючи на те, що така особа з окремим процесуальним статусом відповідно до вимог ст. 450 ЦПК України до участі у розгляді справи судом першої інстанції залучена не була та розгляд справи був проведений за її відсутності, хоча судом був повідомлений про час та місце розгляду справи відповідний орган ДВС, відповідно до ст. 448 ЦПК України. Крім цього, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності залученого до участі у розгляді справи державного виконавця, оскільки ним фактично викладено свою позицію по суті скарги у апеляційній скарзі, як представником ДВС, а також вказана особа повідомлена про розгляд справи та ним, на вимогу суду надано копії матеріалів виконавчого провадження.

В судове засідання окрім заявника решта учасників справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце її розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також те, що заявником було подано відзив на апеляційну скаргу, а від залученого до участі у розгляд справи державного виконавця Зубика О.І. , що є також представником Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області до суду надійшла копія матеріалів виконавчого провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника в заперечення апеляційної скарги, що аналогічні доводам відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в межах мотивів скарги, апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.2 ст. 450, ст.ст. 229, 447, 81, ч.2 ст. 451 ЦПК України, ч.5 ст.124 Конституції України, ч.1 ст.74, п.2 ч.1 ст. 37, ч.1 ст. 18, ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» та задовольняючи скаргу частково, виходив з того, що, - на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження № 47312905 з примусового виконання виконавчого листа № 461/1576/13-ц, виданого 10.04.2015 року Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 389409,86 доларів США та 3441,00 грн. судового збору. 27 квітня 2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком О.І. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», яку оскаржує заявник. Як вбачається з оскаржуваної постанови, підставою її винесення є встановлена державним виконавцем при примусовому виконанні вказаного виконавчого документу відсутність у боржника іншого майна, на яке можливо звернути стягнення та безрезультатність здійснених державним виконавцем заходів щодо розшуку такого майна. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що застосована державним виконавцем норма закону, у даному випадку є передчасною, оскільки це суперечить вимогам ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові до виконання. При цьому, виконавцем не було вжито заходів щодо звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; виклику боржника з приводу виконавчого документа, що перебуває у виконавчому провадженні; накладення стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; отримання від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звернення до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням та інших дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», що свідчить про неповноту вчинення виконавцем дій у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» за період з часу відкриття виконавчого провадження до часу повернення виконавчого документу стягувачу. З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не вжито достатньо заходів для примусового виконання рішення, отриманої виконавцем інформації не достатньо для однозначного висновку про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Таким чином у суду є підстави вважати, що оскаржувана постанова була винесена передчасно. Суд встановив обставини, які є підставами для задоволення скарги, зокрема, необхідно скасувати постанову, оскільки дії державного виконавця у зв'язку із винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27 квітня 2017 року не відповідають чинному законодавству та порушують права заявника (стягувача) на одержання від боржника стягнутих з нього за судовим рішенням коштів. Що стосується вимоги заявника про зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження, суд вважав, що у цій частині скарги необхідно відмовити. Таким чином, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення.

Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону.

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 27.04.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню №47312905; зобов'язати державного виконавця відновити провадження та провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування своїх вимог покликався на те, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавчий лист №461/1576/13-ц, виданий Галицьким районним судом м.Львова 10.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь заявника заборгованості у розмірі 389409,86 доларів США та 3441,00 грн. судового збору. 27.04.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. У постанові зазначено, що у боржника відсутні кошти та майно, на яке згідно закону можна накласти стягнення і здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувач вважає неправомірними, оскільки державним виконавцем не вжито всіх можливих та необхідних заходів щодо виконання рішення, зокрема, ті які перелічені ним у скарзі, чим порушено норми закону та його права як стягувача. Просив скаргу задовольнити.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Також, із практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що- «...право на суд, захищене статтею 6 [Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод], було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" ( 980_079 ) (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" ( 980_075 ) (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V)» (цитата п. 51 Рішення ЄСПЛ Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009 року Заява N 40450/04.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов'язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Зважаючи на наведені норми закону виконання судового рішення є однією із ключових стадій ефективного доступу до суду без якої сам факт звернення до суду і вирішення на користь особи справи було б беззмістовними.

Враховуючи вказане на державну виконавчу службу, приватного виконавця покладено важливий обов'язок практичної реалізації судового рішення, що набрало законної сили, неналежне, неповне чи несумлінне виконання якого слід вважати порушує вимоги закону, а також нівелює право особи на доступ до суду як такий.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи на виконанні у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича перебуває виконавче провадження з виконання судового рішення, за наслідками ухвалення якого було видано виконавчий лист Галицьким районним судом м.Львова 10.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_4 та користь ОСОБА_2 389409,86 доларів США та 3441 грн. судового збору.

Протягом більш як двох років виконання судового рішення жодних коштів на користь стягувача стягнуто не було.

Дійсно, як вказано державним виконавцем та вбачається із копії виконавчого провадження (а.с. 55-172), - ним було проведено ряд виконавчих дій, однак проведення таких слід вважати виключно формальними та такими, що жодним чином не вплинули на результати виконання судового рішення, про що йшлося вище.

Дійсно, державним виконавцем здійснено ряд запитів, а також отримано інформацію з державних реєстрів з приводу нерухомого майна, однак державним виконавцем, про що вказано і судом першої інстанції, не вжито дієвих заходів з метою забезпечення належного виконання судового рішення.

Зокрема, після виклику боржника у 2015 році та нез'явлення такої до державного виконавця ним не вжито жодних заходів примусу щодо виконання боржницею своїх обов'язків відповідно до ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (колишня ч. 6 ст. 12 Закону), крім цього, державним виконавцем жодним чином не спростовано доводи стягувача (заявника ОСОБА_2) щодо не здійснення можливих і необхідних заходів щодо виконання судового рішення, а саме: не з'ясовано зайнятості боржника; не встановлено факту перебування у шлюбі боржника та наявності майна на праві сумісної власності; не отримання вичерпної інформації із банків та інших фінансових установ з приводу наявності рахунків у боржника або стану рахунків та ін.

Зважаючи на вказане, слід вважати, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про не вичерпанання виконавцем всіх можливостей щодо виконання судового рішення, що є його прямим обов'язком і відповідно передчасність та безпідставність винесення постанови, що оскаржена стягувачем.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують та підстав для її задоволення немає.

Оскаржуване ж судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в особі представника Зубика О.І. - залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 1 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 09 липня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.О. Шеремета

М.М. Шандра