УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/1339/17 22-ц/774/1253/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 211/1339/17-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Чубіна А.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 10 жовтня 2017 року, яке ухвалено суддею Ніколенко Д.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 10 жовтня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що у період з 18.09.2016 року по 24.09.2016 року невідомі йому особи невідомим шляхом до його карткового рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк» було приєднано картковий рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк», який він не знає кому належить через який, шляхом зняття готівки в сумі 5500,00 гривень, з його картки було здійснення списання кредитних коштів на суму 5720,00 гривень, в тому числі з врахуванням комісії 220,00 гривень, а також за даною карткою було проведено безготівкові транзакції на суму 432,93 гривень у валюті карти, з врахуванням комісії банку, кошти на які списувалися також з належного йому карткового рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк». На вказані операції він доручення чи згоди не надавав та таке відбулося поза його волею. При його зверненні в зв'язку з цим до банку останнім було здійснено заміну його карти з картковим рахунком № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк» на картку з картковим рахунком № НОМЕР_4, на яку він в подальшому і здійснив оплату використаного особисто ним кредитного ліміту. Однак згодом він також дізнався, що за допомогою невідомого йому карткового рахунку НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк», який якимось чином без його згоди та волевиявлення, було приєднано до його картки з картковим рахунком НОМЕР_7 в ПАТ КБ «ПриватБанк» невідомою особою було оформлено дві миттєві розстрочки на загальну суму 13000,00 гривень, а саме: 20.09.2016 року оформлено миттєву розстрочку на суму 10400,00 гривень, та 22.09.2016 року оформлено миттєву розстрочку на суму 2600,00 гривень, які також були віднесені до заборгованості за його кредитним картковим рахунком № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПРриватБанк». На що були оформлені дані миттєві розстрочки та ким саме він не знає. Крім того, згідно виписки з карткового рахунку № НОМЕР_4 в ПАТ «ПриватБанк», відповідач здійснює списання відсотків та пені за рахунком № НОМЕР_5, який також він не знає кому належить. Рахунки № НОМЕР_5, НОМЕР_6 в ПАТ КБ «ПриватБанк» йому не належать та він їх не відкривав, але чомусь згідно виписки банку вони відкриті на підставі угоди № SAMDN52000075718547 від 14.02.2013 р., оскільки на підставі вказаної угоди він відкривав лише рахунок № НОМЕР_3. Про вказані обставини він повідомив поліцію, де проводяться слідчі дії.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому кредитному рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк» йому, який було замінено на картковий кредитний рахунок НОМЕР_8 до того стану, в якому він був перед виконанням операцій у період з 18.09.2016 р. по 24.09.2016 р. включно, тобто станом на 23 год. 59 хв. 17.09.2016 р. з врахуванням внесених ним платежів на загальну суму 3100 гривень згідно квитанцій: від 06.10.2016 р. на суму 1500 гривень, від 07.10.2016 р. на суму 1000 гривень та від 21.10.2016 р. на суму 600,00 гривень в рахунок погашення його власної кредитної заборгованості; повернути на його картковий рахунок НОМЕР_8 ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти, списані за рахунок кредитного ліміту з його карткового рахунку НОМЕР_7 в ПАТ КБ «ПриватБанк», який було замінено на рахунок НОМЕР_8 за операціями (транзакціями) на загальну суму 6152,93 гривень у валюті карти, у тому числі з врахуванням комісії, які були проведені у період з 18.09.2016 р. по 24.09.2016 р. включно, через картковий рахунок № НОМЕР_6 в ПАТ КБ «ПриватБанк»; припинити нарахування за його картковим рахунком № НОМЕР_4 ПАТ КБ «ПриватБанк» пені, процентів за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) у період з 18.09.2016 року по 24.09.2016 року включно, через картковий рахунок № НОМЕР_6 в ПАТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 6152,93 гривень та скасувати нараховану пеню і проценти у зв'язку з даними операціями; припинити нарахування за його картковим рахунком НОМЕР_8 ПАТ КБ «ПиватБанк» щомісячних платежів за миттєвими розстрочками на загальну суму 13000 гривень та заборгованості по ним, які були оформлені на картковий рахунок № НОМЕР_6 в ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з 20.09.2016 р. по 22.09.2016 р. та скасувати раніше нараховані платежі та заборгованість по ним; скасувати нарахування за його картковим рахунком № НОМЕР_4 в ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за картковими рахунками №№5457092301360859, НОМЕР_6 в ПАТ КБ «ПриватБанк» у тому числі пені, процентів та невиконаних періодичних зобов'язань; стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 10 жовтня 2017 року позов задоволено.

Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому кредитному рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1, який було замінено на картковий кредитний рахунок НОМЕР_8 до того стану, в якому він був перед виконанням операцій у період з 18.09.2016 р. по 24.09.2016 р. включно, тобто станом на 23 год. 59 хв. 17.09.2016 р. з врахуванням внесених ОСОБА_1 платежів на загальну суму 3100,00 гривень згідно квитанцій від 06.10.2016 р. на суму 1500 гривень, від 07.10.2016 р. на суму 1000 гривень та від 21.10.2016 р. на суму 600,00 гривень в рахунок погашення його власної кредитної заборгованості.

Повернути на картковий рахунок № НОМЕР_4 ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 грошові кошти, списані за рахунок кредитного ліміту з його карткового рахунку НОМЕР_7 в ПАТ КБ «ПриватБанк», який було замінено на рахунок № НОМЕР_4 за операціями (транзакціями) на загальну суму 6152,93 гривень у валюті карти, у тому числі з врахуванням комісії, які були проведені у період з 18.09.2016 р. по 24.09.2016 р. включно, через картковий рахунок НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Припинити нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_4 ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 пені, процентів за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) у період з 18.09.2016 року по 24.09.2016 року включно, через картковий рахунок № НОМЕР_6 в ПАТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 6152 (шість тисяч сто п'ятдесят дві) гривні 93 коп та скасувати нараховану пеню і проценти у зв'язку з даними операціями.

Припинити нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_4 ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 щомісячних платежів за миттєвими розстрочками на загальну суму 13000 гривень та заборгованості по ним, які були оформлені на картковий рахунок № НОМЕР_6 в ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з 20.09.2016 р. по 22.09.2016 р. та скасувати раніше нараховані платежі та заборгованість по ним.

Скасувати нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_4 в ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 заборгованості за картковими рахунками № №5457092301360859, НОМЕР_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» у тому числі пені, процентів та невиконаних періодичних зобов'язань.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 640 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Так, на думку відповідача, позивачем не надано суду доказів про викрадення коштів та матеріали справи не містять відомостей щодо розпорядження відповідача про переказ коштів. Також, вважає, що суд неправильно застосував норми ст. 1066, ч. 1 ст. 1071 ЦК України, як підставу відповідальності відповідача, не взявши до уваги, що оспорювану операцію можливо було здійснити лише особою, якій відомі реквізити платіжної карти, які є конфіденційними та відомі виключно держателю платіжної карти, а тому позивач сам був зобов'язаний дбати про збереження цих даних.

Крім того, відповідач не погоджується з рішенням суду в частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не було надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_3, зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» - Бродька А.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, позивача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_3, які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк».

29.11.2016 року та 14.02.2017 року позивач звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про шахрайські дії з його особовим рахунком, незгоду з транзакцією і повернення йому коштів (а.с. 35-38).

25.09.2016 року позивач звернувся до поліції з відповідною заявою про шахрайські дії з його особовим рахунком ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно копії витягу з кримінального провадження № 12016040710002803, в період часу з 18-00 годин 18.09.2016 року до 17-00 годин 22.09.2016 року невстановлена особа, знаходячись на території Металургійного району м. Кривого Рогу, шляхом вільного доступу таємно вкрала з картки банку ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 6150 та 12900 гривень, чим спричинила останньому матеріальний збиток на вказану суму (а.с. 26).

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 9 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 5 листопада 2014 року №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Суд послався на те, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач як володілець та користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію про номер картки, CVV2 коду картки, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

Так, згідно ст.1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року.

Відповідно до ст. ст. 57, 58, ч. ч. 2-3 ст. 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на встановлені судом обставини справи, умови укладеного між сторонами договору та норми матеріального та процесуального права, суд прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Посилання відповідача на те, що списання коштів з рахунку позивача відбулось з його вини, не підтверджені доказами в справі, які б спростували доводи ОСОБА_1, про те, що він не повідомляв жодній особі номер картки, CVV-код своєї картки, тобто саме ті відомості, застереження щодо яких містяться у внутрішніх нормативних актах банку та не порушив жодний з пунктів укладеного між сторонами договору.

При розгляді справи не встановлено, що конфіденційні відомості щодо картки позивача були ним повідомлені іншим особам.

Доводи банку про те, що позивач сам розголосив інформацію щодо номера його картки, CVV2 коду картки, терміну її дії, не підтверджені доказами.

При цьому, такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, викладену в постанові від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15, згідно якої, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності позичальника.

Доводи ж апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні розпорядження ПАТ КБ «ПриватБанк» про переказ коштів, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, як встановлено колегією суддів, ухвалою Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 13.06.2017 року зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» надати відомості про те, кому належать карткові рахунки №№ НОМЕР_5, НОМЕР_6 в ПАТ КБ «ПриватБанк», коли вони були відкриті та ким, з наданням відповідних документів на підтвердження наданої інформації; надати копію угоди № SAMDN52000075718547 від 14.02.2013 року та відомості щодо оформлених за картковим рахунком № НОМЕР_6 в ПАТ КБ «ПриватБанк» миттєвих розстрочок на загальну суму 13 000,00 гривень з наданням відповідних підтверджуючих документів.

Зазначена ухвала суду не виконана відповідачем та при апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції такі відомості ПАТ КБ «ПривтаБанк» теж не надав, усунувшись від надання доказів по справі та всі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що, на думку відповідача, позивачем не доведено заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами.

Разом з тим, частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів, серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах.

Отже, міжнародними правовими актами, які є частиною національного законодавства України, передбачено, що споживач перебуває у нерівних умовах порівняно із виконавцем послуг, а тому саме на відповідача покладено обов'язок по доведенню факту належного виконання ним взятих на себе зобов'язань та по спростування вимог споживача, висунутих у претензії.

Разом з тим, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» не спростував вимог споживача та не надав суду жодних доказів щодо спростування порушення прав споживача, на які посилається позивач.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд порушив норми процесуального права та безпідставно стягнув на користь позивача витрати на правову допомогу, оскільки позивачем не надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом, колегією суддів не приймаються до уваги, як надумані та такі, що суперечать матеріалам справи, на аркуші № 59 якої містить Акт прийому-здачі наданих послуг за Договором про надання юридичної (правової допомоги від 20 березня 2018 року, який містить детальний опис виконаних робіт.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 10 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 09 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: