ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/2868/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, ухвалене суддею Грень Н.М. в місті Львові у справі № 813/603/17 за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2017 року № 53266590.

На підтвердження позовних вимог позивач покликається на те, що 30.01.2017 року отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2017 року № 53266590 на підставі постанови Львівської митниці ДФС № 3668/20917/16 та №4132/20917/16 від 11.10.2016 року про стягнення штрафу за порушення митних правил. Позивач вказує, що постанова Львівської митниці № 3668/20917/16 та №4132/20917/16 від 11.10.2016 року ніколи не приймалась, натомість була прийнята постанова № 3668/20917/16 від 11.11.2016 року, яку позивач оскаржив до суду. Крім того, позивач стверджує, що постанова Львівської митниці ДФС № 3668/20917/16 та №4132/20917/16 від 11.11.2016 року оскаржена до суду та на даний час перебуває на розгляді у Львівському апеляційному адміністративному суді. З цих підстав вважає, що постанова Львівської митниці ДФС не набрала законної сили, а тому виконавче провадження з виконання цієї постанови відкрито безпідставно.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт ОСОБА_1 покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та виходить з мотивів аналогічних тим, які наведені в позовній заяві.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

20.01.2017 року до Сихівського ВДВС міста Львова на виконання надійшла постанова Львівської митниці ДФС України № 3668/20917/16 від 11.11.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

23.01.2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53266590 з примусового виконання постанови Львівської митниці ДФС № 3668/20917/16 та №4132/20917/16 від 11.10.2016 року.

Державним виконавцем 19 травня 2017 року винесено постанову про виправлення помилки у постанові про відкриття виконавчого провадження № 53266590 від 23.01.2017 року, а саме: виправлено дату набрання чинності виконавчим документом із 11.10.2016 року на 22.11.2016 року (згідно з постановою № 2668/20917/16 та 4132/20917/16 від 11.11.2016 року) та виправлено дату видачі виконавчого документа із 11.10.2016 року на 11.11.2016 року.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, вірно встановивши правовідносин, що відповідають обставинам справи, виходив з того, що оскільки допущені в постанові про відкриття виконавчого провадження помилки (описки) виправлено, а в матеріалах справи відсутні інші докази, які б вказували на неправомірність дій відповідача, то підстав для скасування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження немає.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 6 ст. 3 Закону № 1404-VIII рішення підлягають примусовому виконанню на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

В п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII зазначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Судом апеляційної інстанції на підставі аналізу норми частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII з'ясовано, що постанова Львівської митниці ДФС №3668/20917816 та №4132/20917/16 від 11.11.2016 року відповідає вимогам, які ставляться до виконавчого документа.

Питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до вищевказаного Закону підлягають примусовому виконанню регулюються Інструкцією з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за № 489/20802).

Відповідно до п.7 Інструкції, постанова як окремий документ повинна містити такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

Постанова державного виконавця від 23.01.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 53266590, на думку суду апеляційної інстанції, відповідає вимогам зазначеним вище.

Позивач, як на підставу позовних вимог покликається на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження вказано, що виконавче провадження відкрито з примусового виконання постанови № 3662/20917/16 та № 4132/20917/16 виданої 11.10.2016 року, в той час як постанова Львівської митниці № 3668/20917/16 та № 4132/20917/16 від 11.10.2016 року ніколи не приймалась, натомість була прийнята постанова № 3668/20917/16 та № 4132/20917/16 від 11.11.2016 року, а також покликається на те, що в оскаржуваній постанові вказано, що виконавчий документ вступив в законну силу 11.10.2016 року, однак це не відповідає дійсності.

Апеляційним судом встановлено, що державним виконавцем у зв'язку із допущенням описок у постанові про відкриття виконавчого провадження прийнято постанову від 19.05.2017 року про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме: виправлено дату набрання чинності виконавчим документом із 11.10.2016 року на 22.11.2016 року (згідно з постановою № 2668/20917/16 та № 4132/20917/16 від 11.11.2016 року) та виправлено дату видачі виконавчого документа із 11.10.2016 року на 11.11.2016 року.

В той же час, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що постанова Львівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 3668/20917/16 та № 4132/20917/16, 15 грудня 2016 року оскаржена до Львівського окружного адміністративного суду, яким ухвалою від 21 грудня 2016 року відкрито провадження у справі.

З цих підстав вважає, що виконавчий документ на момент його пред'явлення не відповідав вимогам частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII та підлягав поверненню.

Однак, такі доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги як такі, що вказують на протиправність прийнятого відповідачем рішення, враховуючи наступні аргументи.

Як вже зазначалось вище, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що постанова Львівської митниці ДФС № 3668/20917816 та № 4132/20917/16 від 11.11.2016 року відповідає вимогам, які ставляться до виконавчого документа.

Постанова Львівської митниці ДФС № 3668/20917816 та № 4132/20917/16 від 11.11.2016 року набрала чинності 22.11.2016 року, тобто до моменту коли позивач звернувся з позовом до суду про її скасування.

Таким чином, з врахуванням того, що постанова Львівської митниці ДФС № 3668/20917816 від 11.11.2016 року як виконавчий документ відповідає вимогам, які ставляться до виконавчого документа та набрала чинності на момент пред'явлення її до виконання, то державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження на підставі постанови Львівської митниці ДФС.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

А згідно з частиною 4 цієї статті сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Закон № 1404-VIII надає сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику достатньо можливостей для реалізації своїх прав як учасника виконавчого провадження.

Зокрема, боржник відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону №1404-VIII одночасно з поданням позовної заяви про скасування рішення державного виконавця вправі заявити клопотання про зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Проте такою можливістю позивач не скористався.

Крім того, статтею 38 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

25 липня 2017 року Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі № 813/4469/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною і скасування постанови, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Проте можливістю повідомлення державного виконавця про відкриття апеляційного провадження з метою зупинення виконавчого провадження позивач не скористався.

Таким чином допущена описка в ухвалі про відкриття виконавчого провадження, яка є підставою позову усунена, а право на зупинення виконавчого провадження з підстав розгляду справи в суді є лише додатковою можливістю боржника відстрочити виконання виконавчого листа до моменту прийняття судом рішення і набранням ним чинності.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі № 813/4469/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною і скасування постанови, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - без змін.

Отже, апеляційним судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження є законною так як, прийнята відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись 229, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року в справі № 813/603/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник

Повний текст виготовлено 09.07.2018 року