УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 2-8513/2010

номер провадження 4-с/201/56/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання Пісчанської Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

скаргу ОСОБА_1,

заінтересовані особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_3 відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності неправомірною та скасування постанов про арешт майна боржника та заборони та його відчуження,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська у квітні 2018 року звернулася ОСОБА_1 із скаргою, де заінтересовані особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_3 відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності неправомірною та скасування постанов про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, яку згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду судді Ходаківському М.П. (а.с.1).

У подальшому заявником надано уточнену скаргу, у якій остання просить визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_3 відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо ненадання відповіді на звернення від 21 березня 2018 року та не зняття арештів та заборон з ОСОБА_1, а також Шевченківського відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо ненадання відповіді на звернення від 21 березня 2018 року та не зняття арештів та заборон з ОСОБА_1 Зобов’язати ОСОБА_3 відділ ДВС міста Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровській області скасувати постанову Жовтневого відділу ДВС ДМУЮ від 10 травня 2011 року про арешт майна боржника та заборони на його відчуження у виконавчому провадження ВП № 26337122, а також в єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна скасувати арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 11151917 зареєстрований 10 травня 2011 року. Зобов’язати Шевченківський відділ ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області скасувати постанову Бабушкінського відділу ДВС ДМУЮ від 18 жовтня 2011 року про арешт майна боржника ОСОБА_1, а також у єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна скасувати арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 11735686 (а.с.30-31).

В обґрунтування скарги зазначено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2І, ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 2008-051 від 19 березня 2008 року 724 238 грн. 37 коп. Стягнуто солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 2008-051 від 19 березня 2008 року 200 грн., та у рахунок повернення судових витрат 120 грн., а разом 320 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 1700 грн. Постановою Жовтневого відділу ДВС ДМУЮ від 10 травня 2011 року в межах виконавчого провадження ВП № 26337122 було накладено арешт не все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 в межах суми стягнення 724238,37 грн. Також постановою Бабушкінського відділу ДВС ДМУЮ від 18 жовтня 2011 року було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 На сьогодні указані виконавчі провадження завершені, а банком у позасудовому порядку 28 листопада 2016 року було задоволено забезпечену іпотекою грошову вимогу шляхом набуття права власності на іпотечне майно. 21 березня 2018 року представник заявника звернувся до ОСОБА_3 та Шевченківського відділів ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявами про скасування арештів нерухомого майна та надання інформації про виконавчі провадження, однак відповіді так і не отримав та арешти залишаються не знятими, у зв’язку із чим заявник вимушена звернутися до суду із відповідною скаргою (а.с.30-31).

Боржник у судове засідання не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Від представника боржника 02 липня 2018 року до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, скаргу підтримав у повному обсязі (а.с.41). Також представником заявника надано копію ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2018 року, якою було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, виданий на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 року (а.с.45).

Представник стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представники ОСОБА_3 та Шевченківського відділів ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області у судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Боржник ОСОБА_2 та представник ТОВ «УФА «Верус» у судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Частиною 2 статті 450 ЦПК України визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Частиною 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2І, ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 2008-051 від 19 березня 2008 року 724 238 грн. 37 коп. Стягнуто солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 2008-051 від 19 березня 2008 року 200 грн., та у рахунок повернення судових витрат 120 грн., а разом 320 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 1700 грн. (а.с.6-7)

Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська 21 березня 2011 року виданий виконавчий лист за вказаним судовим рішенням, який пред’явлений в порядку примусового виконання до Жовтневого відділу ДВС ДМУЮ.

Постановою державного виконавця Жовтневого відділу ДВС ДМУЮ від 10 травня 2011 року було відкрито виконавче провадження, а також 10 травня 2011 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У подальшому виконавче провадження було закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», про що 14 жовтня 2011 року було винесено відповідну постанову та виконавчий документ був направлений до Бабушкінського відділу ДВС ДМУЮ за місцем знаходження майна. (а.с.25-27)

Судом також установлено, що у провадженні Бабушкніського відділу ДВС ДМУЮ також перебувало виконавче провадження № 29320504 з виконання виконавчого листа № 2-8513/2010 виданого 21 березня 2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 2008-051 від 19 березня 2008 року. 18 жовтня 2011 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника, а 21 березня 2012 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

У березні 2018 року представник боржника звернувся до ОСОБА_3 та Шевченківського відділів ДВС міста Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявами про скасування арешту нерухомого майна та надання інформації про виконавче провадження (а.с.8-9).

ОСОБА_3 відділу ДВС міста Дніпра за № 23776 ОСОБА_1 надано відповідь про відсутність підстав для зняття арешту з майна, а також повідомлено про знищення матеріалів виконавчого провадження та надано витяг з автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с.25-27).

Також листом від 12 квітня 2018 року за № 12451/3 Шевченківський відділ ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для скасування арешту та запропоновано звернутися до суду (а.с.28).

Статтею 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

За приписами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З матеріалів справи вбачається, що підставою звернення стягувача зі скаргою на дії державного виконавця стала відмова державного виконавця у скасуванні арешту майна боржника.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не  здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача. При цьому повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Як роз’яснено у п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п’ятої статті 47 у взаємозв’язку з вимогами пункту 7 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження, повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, воно є завершеним і ці поняття, не є тотожними.

Статтею 50 Закону передбачено зняття арешту з майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» (у попередній редакції), якою врегульовані питання зняття державним виконавцем арешту з майна, а також ст. 54 чинного Закону «Про виконавче провадження» не передбачено право державного виконавця зняти арешт у разі повернення виконавчого документа стягувачу.

За наведених обставин, суд вважає, що відмовивши у скасуванні арешту майна боржника ОСОБА_3 відділ ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області та Шевченківський відділ ДВС міста Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровській області, надавши про це відповідь, не допустили бездіяльність, а вчинили дії відповідно до закону й жодних прав стягувача не порушили.

Доводи скарги про те, що арешти необхідно зняти, так як стягувач набув право власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Дана норма, на якій, зокрема, ґрунтується скарга, зобов’язує державного виконавця вжити заходів із зняття накладеного на майно боржника арешту в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі). Вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження визначено статтею 49 Закону №616-ХІV. Між тим, жодне з положень цієї статті не передбачає можливість закінчення виконавчого провадження в разі повернення виконавчого документу стягувачеві. Таке закінчення може бути обумовлене винятково поверненням виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, або його поверненням до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону. У свою чергу інститут повернення виконавчого документу стягувачеві у зв’язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, врегульовано пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону №616-ХІV, який жодним чином не зачіпає питань закінчення виконавчого провадження.

Відомостей про повне виконання рішення суду, за яким проводиться стягнення, державному виконавцю надано не було, виконавче провадження не закінчено, тому державний виконавець не зобов’язаний був знімати арешт з майна боржника, повертаючи стягувачу виконавчий лист за його заявою.

Посилання представника заявника на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2018 року, якою було задоволено заяву ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого по цивільній справі № 2-8513/2010 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та визнано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, виданий на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню суд не може прийняти до уваги, оскільки доказів, що указана ухвала набрала законної сили, представником заявника надано не було (а.с.45).

На підставі викладеного суд

ПОСТАНОВИВ:

       У задоволенні скарги ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_3 відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності неправомірною та скасування постанов про арешт майна боржника та заборони та його відчуження відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 10 липня 2018 року.

Суддя М.П. Ходаківський