ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1108/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,   

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90)"      до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі        про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90)" (ДП «Підприємство ДКВС України (№90)», позивач)  звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ГУ ДФС у Херсонській області, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.02.2018р. № НОМЕР_1 та від 22.02.2018р. №0017621201.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що  за результатами проведеної перевірки податковим органом було встановлено, що ДП «Підприємство ДКВС України (№90)» порушило терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на додану вартість. В результаті чого до підприємства були винесені податкові повідомлення-рішення, якими застосовано штрафні санкції.

Позивач зазначає, що із застосуванням до нього штрафним санкцій у зв’язку із несвоєчасною сплатою ним податкових зобов’язань не погоджується, вважає податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що рішеннями різних судів з ДП «Підприємство ДКВС України (№90)» до державного бюджету було стягнуто  податковий борг, який пізніше було розстрочено за рішеннями судів. Відповідно до зазначеного були складені графіки погашення розстрочених сум боргу. ДП «Підприємство ДКВС України (№90)» своєчасно та у повному обсязі сплачувало суми податкових зобов’язань згідно графіків шляхом перерахування податку в бюджет на відкритий рахунок електронного адміністрування ПДВ в Казначействі України згідно ст.. 200 ПК України.

Крім того, податковим органом своєчасно не відображено в інтегрованих картках рішення суду від 13.07.2016 року №821/597/18 на суму пені у розмірі 208007,92 грн., яку було незаконно нараховано податковим органом державному підприємству на суму боргу, розстрочену згідно ухвал. Зазначене спричинило не відповідність в податковому обліку, а тому акт перевірки є надуманим і не відповідає фактичній сумі заборгованості, яка на даний час відсутня.

Ухвалою суду від 13.06.2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту “Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету підприємство державної кримінальної-виконавчої служби України (№90)….”.

Ухвалою суду від 13.06.2018 року відкрите спрощене провадження в адміністративній справі із призначенням її до розгляду в судовому засіданні. Запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву.

05.07.2018 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якої контролюючий орган позовні вимоги не визнає. Пояснює, що відповідно до пункту 126.1. статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 або 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, в залежності від кількості днів затримки, Вказує, що зазначена норма ПК України є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання. Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно, погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Враховуючи викладене вважає, що державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№90)» не було своєчасно сплачено узгоджені грошові зобов’язання, які набувши статусу податкового боргу, були стягнуті у судовому порядку, та на підставі заяв платника податків, судом приймалися рішення про розстрочення виконання судових рішень про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування своє позиції посилається на правовий висновок з приводу застосування вказаних положень у разі порушень граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, за яким в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, у тому числі й у разі розстрочення його виконання, викладений у постанові Верховного Суду України від 18.09.2014 року у справі №21-279а14. В задоволенні позовних вимог просить суд відмовити за необґрунтованістю.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Державне підприємство “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90)” зареєстроване Херсонською міською радою Херсонської області 20 грудня 1995 року за №286.

Позивач взятий на податковий облік в Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 15 червня 2000 року за №3107.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та ПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено приписами ПК України.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20,  розділу І та п.75.1 ст.75 ПК України податковим органом проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати податків до бюджету по декларації з ПДВ  за серпень, листопад, грудень 2016 року, за січень-липень, листопад 2017 року, по рішенню суду про розтрочення (відстрочення) податкового боргу. наказ ДПА України від 07.12.10 №927 №8/119АП08 від 28.01.2011, по податковому повідомленню-рішенню (форма «Н») №0018401201 від 30.12.2016, за результатами якої складено акт №160/21-22-12-01/08680997 від 29 січня 2018 року.

Висновком акту камеральної перевірки встановлено порушення позивачем термінів сплати грошового зобов’язання з податку на додану вартість. Зазначено, що при затримці сплати суми грошового зобов’язання протягом граничних строків передбачено відповідальність пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту камеральної перевірки податковим органом винесено до ДП «Підприємство ДКВС України (№90)» податкові повідомлення – рішення №0017671201 від 22.02.2018 року про застосування штрафу в розмірі 20% у сумі  51974,48 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з ПДВ в сумі 259872,4 грн. та №0017621201 від 22.02.2018 року про застосування штрафу в розмірі 10% у сумі  44172,94 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з ПДВ в сумі 441729.4 грн.

За змістом акту перевірки вбачається, що підставою для застосування штрафу є порушення термінів сплати самостійно визначених платником своїх податкових зобов’язань з ПДВ протягом строків, визначених п. 57.1, 57.3 ст. 57, п. 50.1 ст. 50 ПК України по деклараціям з ПДВ за серпень, листопад, грудень 2016 року та січень — липень, листопад 2017 року, по рішенню суду про розстроченню податкового боргу. Сплата таких зобов’язань відбувалась із затримкою від 1 до 148 днів.

Позивач зазначає, що у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафу, оскільки сплата податкових зобов’язань відбувалась у відповідності до судових ухвал про розстрочення виконання судових рішень.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Херсонської області від 12.12.2006 по справі №9/405-АП-06 задоволено позов про стягнення із Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90) податкового боргу у сумі  541245,75 грн.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 розстрочено виконання зазначеного рішення строком на 120 місяців.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 05.02.3008 по справі №8/119-АП-08 задоволено позов про стягнення із Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90) податкового боргу у сумі 392894,04 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області  від 02.12.2010 розстрочено виконання зазначеного рішення строком на 120 місяців.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 по справі №2-а-4301/11/2170 задоволено позов про стягнення із Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90) податкового боргу у сумі 400940,40 грн.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.11.2011 виконання зазначеного рішення розстрочено строком на 120 місяців.

Відповідно до матеріалів справи ДП "Підприємство ДКВСУ (№ 90)» своєчасно та у повному обсязі сплачувало за розстроченими податковими зобов’язаннями згідно графіків їх погашення, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями та що не заперечується відповідачем.

Проте, стосовно правомірності дій податкового органу по нарахуванню позивачу штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань відносно сум податкового боргу розстрочених згідно рішення господарського суду Херсонської області від 02.12.2010р. по справі №8/119-АП-08; рішень Херсонського окружного адміністративного суду від 17.03.2011р. по справі №2а-9/405/АП-06 та від 20.12.2012р. по справі №2а-4301/11/217, суд зазначає наступне.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.265 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 131.2 ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, насамперед зараховуються в рахунок податкового зобов’язання. При повному погашенні суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, зараховуються у рахунок погашення штрафів, і лише в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України при наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 ПКУ або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.126.1 ст.126 ПК України в разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Сторони не заперечують, що підприємство здійснювало сплату, самостійно визначених ним в податкових розрахунках, податкових зобов’язань не у встановлений законодавством термін, а значно пізніше.

Відповідно до приписів п.  32.1  ст.  32 ПК України  зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Згідно пп.  32.2,  32.3  ст.  32 ПК України  зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Відповідно до пп.14.1.175  п.  14.1  ст.  14 ПК України  податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 87 ПК України  визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Частиною 1  ст. 263 КАС України  (у редакції, що була чинною до 15.12.2017) визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Суд вважає, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами  ПК України, при цьому порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється  статтями 95 - 99 ПК України.

Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань.

Таким чином, відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Суд звертає увагу, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених 126.1 ст.  126  та пп.  129.1.1  п.  129.1  ст.      129 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прийняття судових рішень, якими визначено згідно процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено статтями  126  та  129 ПК України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань, а отже доводи позивача наведені в адміністративному позові є помилковими, а нарахування податковим органом штрафних санкцій у відповідній сумі є правомірним.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд Касаційний адміністративний суд в численних постановах, наприклад від 08 травня 2018 року в справі №802/777/16-а.

Відповідно до ч.6 ст. 13  Закону України  "Про судоустрій і статус суддів" із внесеними змінами від 03.10.2017 р. N 2147-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окремо суд звертає увагу, що в ПК України є такий правовий інститут, як “не сплата узгоджених грошових зобов’язань протягом граничних строків”. Дія цього правового інституту розпочинається певним моментом у часі, таким моментом є дата сплати угодженого грошового зобов’язання за умови, якщо ця дата приходиться не на останній день граничного строку сплати узгодженого грошового зобов’язання, що встановлений ПК України.

Порушення строку сплати можливо встановити лише в момент сплати, оскільки до цього моменту сплати грошового зобов’язання, як такої, ще не існує.

Таким чином, порушення строку сплати грошових зобов’язань податковий орган встановив саме в момент сплати таких зобов’язань. При цьому, камеральна перевірка проведена 29 січня 2018 року в строки та в порядок передбачений ст.ст.75, 76 ПК України.   

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі “Аманн проти Швейцарії” (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є безпідставний та необґрунтований, а тому у його задоволенні слід відмовити.

У разі відмови у задоволенні позову судові витрати за правилами ст. 139 КАС України позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6 ,9, 12, 14, 44,  139, 241 - 246, 250 , 255  КАС України, суд  

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90)" (код ЄДРПОУ 08680997, 73032, м. Херсон, вул. Некрасова, 234) відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.   

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний  11 липня 2018 р.

Суддя                                                                                                                  Дмитрієва О.О.

кат. 8.3