ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4876/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача                                                                 ОСОБА_1,

суддів                                                                                   Пліша М.А.,

                                                                                             ОСОБА_2,

секретаря судового засідання                                            Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гавдик З.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні о 12 год 30 хв 11 травня 2018 року, повне судове рішення складено 15 травня 2018 року, у справі №813/725/18 за позовом ОСОБА_3 до Бердихівської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

19.02.2018 ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Бердихівської сільської ради Яворівського району Львівської області (далі – Сільська рада) просила, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.04.2018, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви за вх.№189 від 30.10.2017 «Про погодження межі земельної ділянки між ОСОБА_3 та сусідом ОСОБА_4М.», зобов’язати відповідача розглянути вказану заяву на черговій сесії Бердихівської сільської ради.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява гр. ОСОБА_3 №189 щодо погодження меж земельної ділянки була предметом розгляду на комісії з розгляду земельних спорів Бердихівської сільської ради, про що свідчить акт №9 від 20 листопада 2017 року. Також, відповідно до витягу з протоколу 17 сесії Бердихівської сільської ради від 18 грудня 2017 року на розгляд сесії був запланований розгляд питання «Про затвердження акту узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_3Г.». Під час розгляду порядку денного сесії депутат-голова постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин запропонував виключити дане питання з порядку денного та відкласти його на довивчення. Крім цього, факт надання відповіді на заяву позивача, на переконання суду першої інстанції, свідчить про вчинення дій щодо її розгляду, а не бездіяльності, як помилково вважає позивач. Також, суд першої інстанції врахував, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із заявою про погодження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2018 та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що розгляд органом місцевого самоврядування будь-якого питання, у тому числі за заявою фізичної особи, передбачає прийняття по суті відповідного питання правового акта у формі рішення, яке б визначало права і обов’язки осіб, на яких воно поширюється та спричиняло б конкретні обумовлені ним правові наслідки. Скаржник вказує, що до моменту прийняття на пленарному засіданні сесії сільської ради конкретного мотивованого рішення з питання, що стосується земельних відносин, його не можна вважати належним чином вирішеним. Відтак, вважає, що мала місце бездіяльність відповідача, а факт видання акту №9 від 20.11.2017 не можна вважати належним розглядом поданої позивачем заяви.

В судовому засіданні позивач та представник позивача апеляційну скаргу підтримали, відповідач в судове засідання не з’явився, явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що у відповідності до вимог ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Рішенням 13 сесії 6 скликання Бердихівської сільської ради Яворівського району Львівської області №396 від 06.06.2017 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2500 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в с.Молошковичі по вул.Степана Бандери, 137, Яворівського району Львівської області та зобов’язано ОСОБА_3  погоджену технічну документацію із землеустрою у порядку, встановленому чинним законодавством України, подати до Бердихівської сільської ради для затвердження.

За заявою ОСОБА_3 від 02.07.2017 ФОП ОСОБА_5 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: с.Молошковичі по вул.Степана Бандери, 137, Яворівського району Львівської області.

30.10.2017 ОСОБА_3 звернулась із заявою до голови Бердихівської сільської ради, зареєстрована за №189 та просила погодити межу, яка проходить на схемі абрису на встановлення меж земельної ділянки від точки Д до точки Г між заявником та сусідом ОСОБА_4, так як останній відмовляється від підпису.

Листом від 21.12.2017 вих.№572, за підписом сільського голови Бердихівської сільської ради ОСОБА_3 повідомлено, що 20.11.2017 земельною комісією при Бердихівській сільській раді складено Акт №9 щодо погодження межі земельної ділянки між землекористувачем ОСОБА_3 і ОСОБА_4 В ході роботи комісії встановлено, що межа земельної ділянки проходить по громадській вулиці, яка є суміжною земельною ділянкою між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 В зв’язку з відмовою від підпису меж земельної ділянки депутатами сільської ради сесією Бердихівської сільської ради відхилено розгляд поданої заяви.

Вважаючи, що вказану заяву як таку, що не розглянуто в порядку, встановленому законом, та неправомірно відмовлено в задоволенні такої, ОСОБА_3 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесено, зокрема: передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення земельних спорів.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання про передачу безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Стаття 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон №858-IV) до документації із землеустрою відносить технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.10 ст.55 Закону №858-IV технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема: план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); кадастровий план земельної ділянки.

Статтею 198 ЗК України встановлено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками (землекористувачами) є обов'язковою умовою для виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, який в свою чергу є невід'ємною частиною проекту землеустрою і, відповідно, обов'язковою умовою для погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Таке погодження меж земельних ділянок здійснюється з метою вірного та фактичного визначення меж земельних ділянок, а не встановлення обмежень у можливості її використання.

З наявного в матеріалах справи акта встановлення і узгодження меж земельної ділянки від 04.07.2017 встановлено, що такий не погоджено суміжним землекористувачем      ОСОБА_4, що і стало підставою для звернення позивача із заявою від 30.10.2017.

Відповідно до ч.14 ст.186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується, зокрема, органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

20.11.2017 комісією з розгляду земельних спорів Бердихівської сільської ради складено акт №9, згідно з яким в ході роботи комісії встановлено, що межа земельної ділянки проходить по громадській вулиці, яка є суміжною земельною ділянкою між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, комісія відхиляється від підпису, акт подається на розгляд сесії Бердихівської сільської ради.

Згідно з витягом з протоколу 17 сесії 7 скликання Бердихівської сільської ради від 18.12.2017 про затвердження порядку денного голова постійно діючої комісії з питань регулювання земельних відносин ОСОБА_6 запропонував виключити з порядку денного питання «Про затвердження акту узгодження меж земельної ділянки гр.ОСОБА_3Г.», оскільки ОСОБА_3 претендує на частину земельної ділянки, яка проходить по громадській вулиці і є суміжною земельною ділянкою між ОСОБА_3 та сусідом ОСОБА_4, який відмовився, за словами ОСОБА_3, узгодити межі земельної ділянки.

Відповідно до ч.3 ст.158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Положеннями статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи вказані законодавчі положення та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що погодження меж земельної ділянки здійснюється суміжними землекористувачами добровільно, а у випадку відмови в погодженні цих меж, такий спір може вирішити місцева рада, на території якої перебуває земельна ділянка, шляхом розгляду питання на пленарному засіданні ради та прийняття відповідного рішення.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Бердихівська сільська рада Яворівського району Львівської області не розглянула заяву ОСОБА_3 від 30.10.2017 «Про погодження межі земельної ділянки між ОСОБА_3 та сусідом ОСОБА_4М.» в порядку передбаченому положеннями Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та не прийняла відповідного рішення, тоді як вирішення питання щодо погодження меж земельної ділянки належить до виключних повноважень органу місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідного рішень на пленарному засіданні.

В свою чергу скерування листа-відповіді від 21.12.2017 вих.№572 за підписом голови сільської ради не є, на переконання суду апеляційної інстанції, доказом розгляду вказаної заяви у відповідності до вимог положень Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції вирішуючи даний публічно-правовий спір неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Щодо судових витрат, то у відповідності до положень ст.139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бердихівської сільської ради Яворівського району Львівської області на користь ОСОБА_3 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви відповідно до квитанції №116 від 19.02.2018, 1057,20 грн. (тисячу п’ятдесят сім гривень двадцять копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги відповідно до квитанції №13 від 08.06.2018.  

Щодо судового збору у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок), сплаченого відповідно до квитанції №11 від 28.02.2018 на виконання вимог ухвали судді від 21.02.18 року, то такий не підлягає стягненню з відповідача судом апеляційної інстанції, оскільки був сплачений за позовну вимогу, яка з врахуванням заяви про утучнення позовних вимог від 10.04.2018, не була предметом судового розгляду та може бути повернена судом першої інстанції за заявою позивача.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 317, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року у справі №813/725/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до Бердихівської сільської ради Яворівського району Львівської області задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Бердихівської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо не розгляду заяви за вх.№189 від 30.10.2017 «Про погодження межі земельної ділянки між ОСОБА_3 та сусідом ОСОБА_4М.».

Зобов’язати Бердихівську сільську раду Яворівського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_3 за вх.№189 від 30.10.2017 «Про погодження межі земельної ділянки між ОСОБА_3 та сусідом ОСОБА_4М.» на черговій сесії Бердихівської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бердихівської сільської ради Яворівського району Львівської області на користь ОСОБА_3 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви відповідно до квитанції №116 від 19.02.2018 та 1057,20 грн. (тисячу п’ятдесят сім гривень двадцять копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги відповідно до квитанції №13 від 08.06.2018.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

судді ОСОБА_7

ОСОБА_2

    Повне судове рішення складено 12.07.2018