ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2018 р.                                                                          Справа № 920/198/16  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя  Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача вх. №1163 С/1-7 на ухвалу  господарського суду Сумської області від 07.08.2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючий суддя Левченко П.І., суддя Костенко Л.А., суддя Яковенко В.В, у приміщені вказаного суду у справі

за  позовом  ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми.

про стягнення 2950308,74 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 07.08.2017 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Левченко П.І., суддя Костенко Л.А., суддя Яковенко В.В.), повернуто зустрічну позовну заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" без розгляду з посиланням на пункт 4 статті 63 ГПК України (в редакції на дату постановлення ухвали).

Ухвалу обґрунтовано тим, що до зустрічної позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі за подання зустрічної позовної заяви.

Відповідач із вказаною ухвалою суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати прийняти нове рішення про прийняття зустрічної позовної заяви до провадження.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ "Сумигаз" зазначає, що місцевим господарським судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, зокрема, обставини відсутності станом на день подання зустрічного позову можливості сплати судового збору у зв'язку із скрутним фінансовим становищем та відсутністю обігових коштів на рахунках. За викладеного відповідач вважає, що місцевий господарський суд повинен був прийняти зустрічну позовну заяву ПАТ "Сумигаз" та відстрочити оплату судового збору до вирішення справи по суті.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році    Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1    статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях      Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі   Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб’єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі   статтею 270 ГПК України   у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5   ст. 269 ГПК України   суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку   ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що позивач в своїй позовній заяві просив стягнути з відповідача 1968949 грн. 10 коп. пені, 143731 грн. 50 коп. 3% річних, 837628 грн. 14 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 04.01.2013 договору № 03/100/13-Б на купівлю-продаж природного газу.

Відповідач подав суду зустрічний позов до ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, в якому просив визнати недійсним п. 6.1 договору № 03/100/13-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 року та визнати недійсним п. 9.2 договору № 03/100/13-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 року.

Разом із зустрічним позовом представник відповідача подав до суду клопотання про відстрочення оплати судового збору, в якому просив суд відстрочити оплату судового збору до вирішення справи по суті посилаючись на скрутне матеріальне становище товариства.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на день постановлення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За приписами підпункту 3.1 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як вказує місцевий господарський суд - відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) за даним спором не надано суду належних доказів в обґрунтування його клопотання про відстрочення сплати судового збору та не наведено обґрунтованих, вмотивованих доводів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі. Відсутні такі докази і в матеріалах справи на момент розгляду апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що саме суд повинен був з'ясовувати наявність у відповідача можливості сплатити судовий збір, колегія суддів зазначає наступне.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Оскільки саме позивач, звертаючись до суду з відповідним клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилався на скрутне матеріальне становище, то саме він і повинен був надати суду докази на підтвердження таких обставин, оскільки відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на день постановлення оскаржуваної ухвали суду), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Це стосується і відповідача, який повинен доказати факти, на підставі яких він просить відстрочити сплату судового збору.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, що згідно пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на день постановлення оскаржуваної ухвали суду) тягне за собою повернення зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що зустрічна позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню позивачеві без розгляду, згідно пункту 4 частини першої статі 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на день постановлення оскаржуваної ухвали суду).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 07.08.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13.07.2018 року

Головуючий суддя                                                                    Сіверін В. І.

Суддя                                                                                           Терещенко О.І.  

Суддя                                                                                           Слободін М.М.