Справа № 141/755/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       11 липня 2018 року                                                                смт. Оратів

       Оратівський районний суд Вінницької області

       в складі: головуючого судді Лисака О.І.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Оратів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за законом,  у відсутність сторін, -

В С Т А Н О В И В:

       ОСОБА_1 звернулася до Оратівського районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за законом, згідно із якою 08.01.2018 року помер чоловік позивача ОСОБА_3, який залишив заповіт від 20.11.2017 року, реєстровий №86, посвідчений ОСОБА_2 сільською радою Оратівського району Вінницької області згідно якого земельну ділянку площею 2,8660 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради заповідає в рівних долях ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно неохоплене заповітом, яке складається з 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Центральна, 24 в с. Животівка Оратівського району Вінницької області. Спадкоємцями першої черги за законом, згідно ст. 1261 ЦК України, крім позивача є сини - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які від прийняття спадщини відмовились, написавши відповідні заяви.

Крім цього, відповідно до п.п. а п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавства, яке регулювало правовідносини щодо майна колгоспного двору, була наділена правом власності на майно колгоспного двору, а саме: на 1/4 частину житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований по вул. Центральна, 24 в с. Животівка Оратівського району Вінницької області, однак у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів не оформила право власності на вказану частину будинку, як член колгоспного двору.

Нотаріально оформити прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості, у зв’язку з тим що за життя спадкодавця не було виготовлено технічної документації на будинок. Просить суд визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по вул. Центральна, 24 в с. Животівка Оратівського району Вінницької області, в тому числі ? частину - в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3, який помер 08.01.2018 року та ? частину – як члена колгоспного двору. Справу просить розглядати без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Оратівського району Вінницької області ОСОБА_8, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, у зв’язку з чим в силу ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із слідуючого.

       Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, суд розглядає справи на засадах змагальності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

       Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-АМ № 396211 від 10.01.2018 року ОСОБА_3 помер 08.01.2018 року в с. Животівка Оратівського району Вінницької області.

ОСОБА_3 залишив заповіт від 20.11.2017 року, реєстровий №86, посвідчений ОСОБА_2 сільською радою Оратівського району Вінницької області згідно якого земельну ділянку площею 2,8660 га, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради заповідає в рівних долях ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно неохоплене заповітом, яке складається з ? частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Центральна, 24 в с. Животівка Оратівського району Вінницької області. Спадкоємцями першої черги за законом, згідно ст. 1261 ЦК України, крім позивача є сини - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які від прийняття спадщини відмовились, написавши відповідні заяви.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії І-АМ № 325132 від 24.11.1974 року ОСОБА_3 та ОСОБА_9 одружилися 24.11.1974 року. Прізвище дружини після одруження змінено на ОСОБА_6.

Відповідно до довідки № 275 від 04.07.2018 року виданої ОСОБА_2 сільською радою Оратівського району Вінницької області житловий будинок, рік побудови 1983 в с. Животівка вул. Центральна, 24 станом на 15.04.1991 року згідно записів по господарської книги відносився до розряду колгоспного двору, членами якого були: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 – голова двору, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 – дружина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 – син, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 – син.

Відповідно до довідки № 276 від 04.07.2018 року виданої ОСОБА_2 сільською радою Оратівського району Вінницької області будинок, розташований в с. Животівка вул. Центральна, 24, рік забудови 1983 дійсно побудований ОСОБА_3 згідно будівельного паспорта.

Відповідно до довідки № 277 від 04.07.2018 року виданої ОСОБА_2 сільською радою Оратівського району Вінницької області ОСОБА_2 сільська рада Оратівського району Вінницької області не може винести рішення про визнання права власності на житловий будинок, які їх набули як члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 рік.

Гайсинським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 01.12.2017 року було виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок по вул. Центральна, 24 в с. Животівка Оратівського району Вінницької області.

Згідно заяви, зареєстрованої в реєстрі за № 28 від 09.07.2018 року, справжність підпису на якій засвідчено секретарем Животівської сільської ради Оратівського району Вінницької області ОСОБА_11, ОСОБА_6 відмовився від належної йому частки у спадщині після смерті батька ОСОБА_3, який помер 08.01.2018 року.

Згідно заяви, зареєстрованої в реєстрі за № 29 від 09.07.2018 року, справжність підпису на якій засвідчено секретарем Животівської сільської ради Оратівського району Вінницької області ОСОБА_11, ОСОБА_10 відмовився від належної йому частки у спадщині після смерті батька ОСОБА_3, який помер 08.01.2018 року.

       Юридично оформити прийняття спадкового майна позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості, у зв’язку з тим, що за життя спадкодавцем не було виготовлено правовстановлюючих документів на житловий будинок,  тому змушена звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

       Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-ХІІ "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року N 2709-IV «Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

З метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування Пленум Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (далі-Постанова Пленуму) дав відповідні роз’яснення.

Відповідно до частин 2 та 3 п.1 Постанови Пленуму відносини спадкування регулюються правилами ЦК ( 435-15 ), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004-року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

       Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли і продовжують існувати після набрання ним чинності.

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини. Спадщина відкрилась 08.01.2018 року в день смерті спадкодавця ОСОБА_3, тому до спірних правовідносин слід застосовувати ЦК України (2004 року).

Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

 Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи,  яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали  спадкодавцеві на момент  відкриття   спадщини  і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Крім цього, відповідно до ст. 120 Цивільного Кодексу УРСР (в ред. 1963 р.), та п.1.4. Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2004 року, який набрав чинності 01.01.2004 року застосовується до цивільних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а до відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України 2004 року застосовується законодавство чинне на час виникнення правовідносин, тобто Цивільний Кодекс УРСР (в ред. 1963 р.).

Відповідно ст. 120 Цивільного Кодексу України (в ред. 1963 р.), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Відповідно до п.п. а п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавства, яке регулювало правовідносини щодо майна колгоспного двору, була наділена правом власності на майно колгоспного двору, а саме: на 1/4 частину житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований по вул. Центральна, 24 в с. Животівка Оратівського району Вінницької області, однак у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів не оформила право власності на вказану частину будинку, як член колгоспного двору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності є набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  

Не встановивши обставин які б свідчили про відсутність можливості у позивача набути право власності суд визнає за ним таке право.

       Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує думку позивача, який просить судові витрати покласти на них та вважає, що судові витрати слід залишити без відшкодування.

       Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

       На підставі ст.ст. 16, 328, 1216, 1218, 1258, 1261 ЦК України,, керуючись ст.ст. ст.ст. 1, 4, 81, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

       Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по вул. Центральна, 24 в с. Животівка Оратівського району Вінницької області, в тому числі ? частину - в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3, який помер 08.01.2018 року та ? частину – як члена колгоспного двору.

Судові витрати залишити без відшкодування.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

       СУДДЯ                                                                О.І. Лисак