Справа № 202/3776/16-ц

Провадження № 2/0202/2031/2016

Справа №202/3776/16-ц

Провадження №2/202/3106/2016

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Мороза В.П.

при секретареві – Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа №202/3776/16-ц.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Судом встановлено, що при постановленні зазначеного заочного рішення не було розглянуто позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3

Сторони в судове засідання не з?явилися, про час і місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.09.2014 р. між ОСОБА_3 та відповідачем було укладено інвестиційний договір.

Згідно до п.2.1 Договору, предметом цього Договору є участь Сторін у будівництві кафе з отриманням у загальну пайову власність Сторін відповідних часток у будинку на умовах і в порядку, передбачених Договором.

Відповідно до п.2.2 Договору, забудовник є замовником будівництва будинку й організовує інвестування будівництва кафе, зокрема шляхом виконання зобов'язань, визначених цим Договором.

Пунктом 2.3. Договору, інвестор здійснює фінансування будівництва будинку шляхом внесення Інвестиції, а Забудовник забезпечує реалізацію Інвестиції Інвестора.

15.09.2014 р. ОСОБА_3 повідомив відповідача про початок будівельних робіт та просив виконати умови 2.4 Договору.

У відповідності п. 2.4. Договору було встановлено наступний Графік інвестування: до 15 вересня 2014 р. – 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) гривень.

15.09.2014 інвестиції з боку відповідача внесені не були, про що позивач повідомив відповідача у листі від 16.09.2014 року.

20.09.2014 р. позивач повторно повідомив відповідача про необхідність виконати вимоги Договору щодо інвестицій, а також про хід будівництва та правові наслідки передбачені п. 2.10 та 4.3. Договору.

01.02.2015 р. позивачем були закінчені будівельні роботи передбачені Договором.

Того ж дня позивач повідомив відповідача письмово про виконанні будівельні роботи.

Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації ОСОБА_3 було збудовано нежитлову будівлю – – майновий комплекс, загальною площею 1952 кв.м., який складається з: літ. А-1 – нежитлова будівля – кафе, літ. Б; В; Г; Д; Е; Ж; И; К; Л; У; Ф – навіси, літ. М; Т- сараї, літ. Н; О; П; Р – убиральні, літ. С – душ, №1-6; І – споруди, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 78а.

У відповідності до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умовами Договору було передбачено обов’язок Відповідача здійснити інвестування у об’єкт будівництва у сумі 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) гривень шляхом перерахування на поточний рахунок Позивача в строки передбачені п. 2.4. Договору.

Відповідач тричі повідомлявся про необхідність виконання зобов’язання проте жодної відповіді або дії направленої на виконання умов договору ним вчинено не було.

Згідно до п. 4.3. Договору, у разі порушення Інвестором терміну Інвестування більш ніж на 1 (один) місяць Забудовник має право самостійно або із залученням коштів інших осіб здійснити інвестування будівництва будинку у відповідній сумі за Інвестора, при цьому Інвестор, який допустив прострочення, зобов'язаний відшкодувати Забудовникові всі пов'язані з цим витрати. Якщо Інвестор не відшкодує вищезгаданих витрат протягом 1 (одного) місяця, цей Договір з ним може бути розірваний за рішенням Забудовника або за рішенням суду.

У відповідності до ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки Відповідач не виконав обов’язок передбачений договором, а також не відшкодував витрат передбачених п. 4.3 Договору, то Договір підлягає розірванню за рішенням суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 332 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 2.10 Договору, якщо зобов'язання з внесення Інвестиції виконуються Інвестором в обсязі, що не відповідає передбаченому цим Договором, розмір Об'єкта інвестування, що передається Інвесторові, визначається згідно з обсягом фактично здійсненого фінансування з вирахуванням визначеної згідно з цим Договором суми відповідальності Інвестора за невиконання Договору.

Згідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України, Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Здійснення права власності регламентується приписами ст. 319 ЦК України, якою, в тому числі, передбачено наступне: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 вказаної статті ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява третьої особи з самостійними вимогами підлягає задоволенню, оскільки є доведеною та обґрунтованою.

На підставі викладеного і керуючись ст. 220 ЦПК України, суд додатково, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності – задовольнити.

Розірвати інвестиційний договір від 01.09.2014 р. укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю – майновий комплекс, загальною площею 1952 кв.м., який складається з: літ. А-1 – нежитлова будівля – кафе, літ. Б; В; Г; Д; Е; Ж; И; К; Л; У; Ф – навіси, літ. М; Т- сараї, літ. Н; О; П; Р – убиральні, літ. С – душ, №1-6; І – споруди, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 78а.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В.П. Мороз