КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/15657/16 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Бабенка К.А., Кузьменка В.В.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві за участі Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати подання від 05.08.2016 № 5/2016 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 22.12.2014 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов'язати поновити ОСОБА_2 в якості громадянина України та внести відповідні відомості в реєстр громадян України;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві видати ОСОБА_2 новий паспорт громадянина України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2017 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи вказані рішення, вказав, що судами попередніх інстанцій, в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, не було належним чином витребувано, перевірено та досліджено оригінал експертного висновку відбитків пальців рук ОСОБА_2 від 16.07.2016 № 3292/д, тоді як позивач та його представник у судових засіданнях у судах першої та апеляційної інстанцій неодноразово наголошували на тому, що для співставлення відбитків були взяті зображення з електронного носія невідомого походження, на якому були зображення візуально не схожі на відбитки пальців рук ОСОБА_2 Судами першої та апеляційної інстанцій також не встановлювалося, що 16.07.2016 був вихідний день і експерт був відсутній на роботі, тоді як відповідно до протоколу затримання ОСОБА_2, останнього було затримано о 19 год. 55 хв. в приміщенні Шевченківського УП ГУНП в м. Києві. Таким чином, суди попередніх інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Генеральна прокуратура України звернулась із апеляційною скаргою, в якій вона просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Російської Федерації та уродженець м. Ленінград звернувся до ГУ ДМС України в м. Києві із заявою від 14.10.2014 № 1422/2014 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. На підтвердження права на оформлення громадянства позивачем було додано копію свідоцтва про народження батька, де зазначено, що його батько - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, народився до 24.08.1991 року на території Української РСР в м. Умань, що надає позивачу право набути громадянство України.

За результатами розгляду даної заяви Головним управлінням ДМС України в м. Києві прийнято рішення від 22.12.2014 про оформлення громадянства України ОСОБА_2.

Печерським районним відділом ГУ ДМС України в м. Києві 21.01.2015 позивачу видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2. 16.02.2015 ОСОБА_2 був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, орган, що видав - 8025.

05.08.2016 Головним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві підготовлено подання № 5/2016 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, на підставі якого рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 22.12.2014 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_2 було скасовано у зв'язку з тим, що громадянство України позивачем набуто шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, а саме інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України, або приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого не може набути громадянства України відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Підставою для прийняття оспорюваного подання слугували листи старшого слідчого СУ УНП у м. Києві від 21.07.2016, від 03.08.2016 та від 05.08.2016 з повідомленням про те, що громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється громадянином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено висновком експерта відбитків пальців рук від 16.07.2016 № 3292/д. А також, долучені копії ксерокопій службових повідомлень, отриманих від НЦБ ОСОБА_7

Вважаючи зазначене рішення, оформлене у вигляді подання протиправним, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом про його скасування та зобов'язання вчинити дії по оформленню на ім'я позивача нового паспорта громадянина України.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позбавлення позивача громадянства України є грубим порушенням прав та його законних інтересів, оскільки виходячи з документів, які надавались ОСОБА_2, останній має право на отримання громадянства за територіальним походженням, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивачем не обґрунтовано належним чином та не надано жодних доказів на підтвердження того, що Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві порушило законні права позивача при прийнятті рішення про скасування громадянства України, у зв'язку з чим, вважає, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» № 2235-III від 18.01.2001 (далі Закон № 2235-ІІІ).

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Відповідно до ч. 7 статті 8 цього Закону датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Статтею 21 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

З матеріалів особової справи позивача, наданої відповідачем, вбачається, що до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві надійшли листи старшого слідчого СУ УНП у м. Києві від 21.07.2016, від 03.08.2016, від 05.08.2016 з повідомленням про те, що громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється громадянином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено висновком експерта від 16.07.2016 № 3292/д відбитків пальців рук. До листа від 05.08.2016 № 13258/125/23/2-16 додано належним чином завірені ксерокопії службових повідомлень отриманих від НЦБ ОСОБА_7

Згідно статті 17 Закону № 2235-ІІІ громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Статтею 19 Закону № 2235-ІІІ встановлено, що підставами для втрати громадянства України є: добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття; набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів; добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначає Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215 (далі по тексту - Порядок).

Згідно з п. 88 Порядку подання заяв та інших документів для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 (в редакції Указу Президента від 27.06.2006 № 588/2006) для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:

а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;

б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону).

Таким чином, з аналізу даних нормативних актів вбачається, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України та на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Отже, скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує доведеності та наявності письмових доказів щодо встановлення факту подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Зазначені обставини та подані матеріали слідчого управління Управління Національної поліції у м. Києві стали підставою для видачі довідки від 05.08.2016 № 1-16/вх.3003-2-16 про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням та прийняття подання № 5/2016 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відносно ОСОБА_2

Як вбачається з протоколу затримання особи, яка розшукується іноземною державою у зв'язку з здійсненням кримінального правопорушення від 16.07.2016 старший оперуповноважений УБЗПТЛ ГУ НП в м. Києві майор поліції Ромась С.А., 16.07.2016 близько 19:55 годин затримав особу, яка розшукується іноземною державою у зв'язку з здійсненим кримінальним правопорушенням, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Водночас, протокол від 16.07.2016 містить пояснення позивача датовані 15.07.2016 року.

Разом із тим, із вказаного протоколу вбачається, що особа яку було затримано зазначила, що почерк та підпис не його.

Коли останнього було затримано не пам'ятає через значні побиття.

Також, в матеріалах справи наявний висновок експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_8 від 16.07.2016 №3292/д з якого вбачається, що датою надходження матеріалів до Київського міського НДЕКЦ МВС України та датою отримання матеріалів експертом є саме 16.07.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2018 витребувано у Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України: графік робочого часу Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за червень, липень, серпень 2016 року та інформацію про перебування судового експерта ОСОБА_8 16.07.2016 в приміщенні Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України та надати належним чином засвідчені копії документів на підтвердження витребуваної інформації.

У відповідь на вищезазначену ухвалу директором Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надано суду копію наказу від 15.07.2016 №60/1, з якого вбачається, що для виконання невідкладних робіт залучити до роботи у вихідний день 16.07.2016 судового експерта сектору дактилоскопічних видів досліджень та обліків відділу криміналістичних видів досліджень ОСОБА_8, встановивши робочий час з 09.00 год. до 18.00 год. та журнал обліку робочого часу працівників сектору дактилоскопічних видів досліджень відділу криміналістичних видів діяльності, згідно якого ОСОБА_8 вийшла з роботи о 16:00 год. або 18:00 год., точно розпізнати неможливо.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що датою затримання та експертного висновку є єдина дата 16.07.2016.

В судовому засіданні суду першої інстанції останнім встановлювалась помилка у наявності дат протоколів, висновків та інших офіційних документів щодо ОСОБА_6 та сторонами було зазначено, що немає жодних доказів та пояснень щодо помилки у наявних датах.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів звертає увагу, що обов'язковим реквізитом документів, який підтверджує своєчасність, актуальність змісту є «Дата документа». Саме дата складання документа показує, як давно був оформлений цей документ та забезпечує юридичну силу документа.

Як вбачається з висновків, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.06.2017 № К/800/14474/17, ОСОБА_6 було затримано саме 16.07.2016.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно не ставив під сумнів дату офіційних документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, доказів того, що для оформлення набуття громадянства заявник подав свідомо неправдиві відомості або фальшиві документи, яким би була встановлена вина у службовому підробленні та поданні свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем не надавалося. Також відсутні відповідні кримінальні провадження за фактом подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Разом з тим, представником Генеральної прокуратури України до матеріалів справи долучено пакет документів щодо матеріалів екстрадиційної перевірки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., з якого вбачається, що всі прийняті процесуальні документи та переписки щодо ОСОБА_6, були здійснені після 05.08.2016, в той час, як подання № 5/2016 про скасування рішення ГУ ДМС в м. Києві від 22.12.2014 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 винесене від 05.08.2016.

Таким чином, інформація наявна в наданому прокуратурою пакету не досліджувалась відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

Водночас, суд при вирішенні по суті справи, не може оцінювати поданий пакет документів, оскільки він не був взятий за основу прийняття оскаржуваного подання.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає необґрунтованим та неправомірним посилання апелянтів на подання позивачем неправдивих відомостей, як на підставу для винесення рішення про скасування рішення про оформлення позивачем громадянства України за територіальним походженням, оскільки сам факт подання позивачем неправдивих відомостей не підтверджений жодними належними доказами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні листи Міністерства внутрішніх справ Російської федерації, які містять суперечливі відомості щодо дійсності паспорта громадянина ОСОБА_2, адже один лист, який наданий уповноваженими органами Російської Федерації містить інформацію про дійсність паспорта, а інший про підроблення.

Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені листи при прийнятті рішення відповідачем не досліджувались, однак можуть бути розглянуті та оцінені ГУ ДМС в м. Києві в подальшому.

Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві, всупереч вимог ст. 73 та ст. 74 КАС України не надав доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховуванням будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, на підставі вищезазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність подання від 05.08.2016 № 5/2016 про скасування рішення ГУ ДМС в м. Києві від 22.12.2014 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та наявність правових підстав для його скасування.

Згідно з статтею 5 Закону України «Про громадянство України» документом, який підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України. Зразок та порядок видачі паспорта громадянина України визначається положенням про паспорт громадянина України, яке затверджується Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Згідно з пунктом 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 8 Положення № 2503-ХІІ термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

З огляду на вищевикладене та встановлення неправомірності та скасування подання від 05.08.2016 № 5/2016 про скасування рішення ГУ ДМС в м. Києві від 22.12.2014 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги в частині зобов'язання поновлення позивача в якості громадянина України та внесення відповідних відомостей в реєстр громадян України та видачі ОСОБА_2 нового паспорта громадянина України.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Бабенко К.А.,

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 12.07.2018.