ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4665/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2018 року у справі № 607/4547/18 (рішення ухвалено в м. Тернополі, головуючий суддя – Вийванко О.М., рішення суду складено 04.04.2018) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними, скасування постанови,

                                                    в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 30.03.2018 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправними дії патрульного роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП рядового ОСОБА_2 та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07 березня 2018 року серії БР № 209845.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно п. 9.8 Правил дорожнього руху України, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Денні ходові вогні (ДХО) - це зовнішні світлові прилади. З точки зору ПДР вони є попереджувальним сигналом. Вимоги до його ввімкнення містяться в розділі 9 ПДР «Попереджувальні сигнали», а не в розділі 19 ПДР «Користування зовнішніми світловими приладами». Отже, користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР. Таким чином, за не ввімкнений за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денний ходовий вогонь або ближнє світло настає відповідальність за ст. 125 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 07 березня 2018 патрульним роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП рядовим ОСОБА_2 винесено постанову серії БР №209845, якою на позивача ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

З даної постанови видно, що позивач, керуючи 07 березня 2018 року о 12 год. 40 хв. автомобілем марки «RENАULT СLІОSYМВОL» 14, номерний знак НОМЕР_1 на автомобільній дорозі Тернопіль-Львів-Рава-Руська, 34 км в період з 1 жовтня по 1 травня поза населеним пунктом без увімкненого ближнього світла фар, чим порушив п. 9.8 ПДР України.

Вважаючи оскаржувану постанову незаконною та винесеною з порушенням норм процесуального права позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про винесення постанови відносно позивача є правомірним, оскільки судом достовірно встановлений факт наявності в його діях порушення п. 9.8 ПДР України, та правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу відповідно до санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлено, що  порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до п. 9.8 ПДР України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Згідно п. 1.10 Правил денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу , установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.

Ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів.

Пунктом 19 ПДР України передбачено умови користування зовнішніми світловими приладами.

Правило п. 9.8 фактично визначає порядок їх використання протягом певного періоду на рівні із вимогами розділу 19 Правил, незважаючи на положення п. 9.1 Правил, якими передбачено, що увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є також попереджувальним сигналом.

Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом, та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог ПДР України передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а не за ст. 125 КУпАП, як це вважає позивач.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач рух автомобіля здійснював саме у світлу пору доби і не заперечив рух свого автомобіля без ввімкнення ближнього світла фар за межами населеного пункту.

Це підтверджує також наявний у матеріалах справи відеозапис із якого видно, що ОСОБА_1 керував своїм автомобілем на автомобільній дорозі Тернопіль-Львів-Рава-Руська, а саме за межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар, а лише з увімкненими протитуманними фарами (а. с. 14).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржена постанова щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП винесена відповідно до вимог цього Кодексу, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і в їх задоволенні  відмовлено обгрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 229, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                  п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2018 року у справі № 607/4547/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя ОСОБА_3

судді ОСОБА_4

ОСОБА_5