ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2018 року                                                                        м. Кропивницький

справа № 404/4771/17

провадження № 22-ц/781/859/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

        головуючого судді: Черненко В.В.

        суддів: Авраменко Т.М., Голованя А.М.

        секретар Гончар В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.02.2018 року, суддя Павелко І.Л., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача універсальна товарна біржа «Інкопмарк-Контракт», ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на частину майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Універсальна товарна біржа «Інкопмарк-Контракт», ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на частину майна подружжя.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що в грудні 1992 року з ОСОБА_2 укладено шлюб. Від шлюбу мають дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За час перебування в шлюбі придбане майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме 2-х кімнатна квартира АДРЕСА_1, яка придбана за договором купівлі-продажу на універсальній товарній біржі «Інкопмарк-Контракт» від 17.06.1999 року за 6240 грн. Квартира складається з 2-х кімнат загальною площею 37,9 кв.м., житлова площа 25,1 кв.м.

Позивач зазначив, що кошти за квартиру сплачувалися нею особисто, договір оформлений на відповідача та зареєстрований на біржі № 348, а 20.06.1999 року договір зареєстрований за відповідачем в ОКМБТІ м. Кіровограда.

Також придбано 2 гаражі, один вартістю 2500 доларів США, а другий 800 доларів США та автомобіль «ЗАЗ» СИСТ-13110, який оформлений на відповідача.

17.03.2015 року рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда шлюб між ними розірваний.

Позивач зазначив, що договірне оформлення поділу майна між ними постійно відкладається відповідачем, внаслідок письмової форми біржового договору на квартиру та його постійним небажанням добровільно поділити майно.

Просила суд визнати договір купівлі-продажу  АДРЕСА_2 укладений Універсальною товарною біржою «Інкопмарк Контракт»  за № 348 17.06.1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Леонтіною Андріївною дійсним. Визнати за нею та відповідачам право власності на спірну квартиру по 1/2 частини за кожним.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просила суд визнати за нею право власності на гараж № 294 в автогаражному кооперативі «Автолюбитель-7».

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.02.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм процесуального  права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначає, що суд не взяв до уваги те, що відповідач визнав позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що Універсальною товарною біржою «Інкопмарк Контракт»  за № 348 17.06.1999 року був укладений договір купівлі-продажу  АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Леонтівною Андріївною, однак нотаріально посвідчений та зареєстрований не був.

Суд першої інстанції зазначив, що державна реєстрація правочинів проводиться нотаріусами відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 671.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Важливість визначення моменту переходу права власності на нерухомі речі, пояснюється тим, що саме з цим моментом пов’язаний перехід до набувача відповідного об’єкта правомочностей, що складають зміст суб’єктивного права власності, – права володіння, права користування та права розпорядження.

У зв’язку з цим, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення теж підлягають державній реєстрації.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено обов’язкову державну реєстрацію прав на нерухомість, яка поширюються також на правочини за участю подружжя.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та підпункту 1 пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 випливає, що договори про поділ/виділ спільного майна подружжя відносяться до документів, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції зазначив, що спірна квартира не зареєстрована в єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того позивач не може вимагати визнання угоди дійсною між відповідачем та попереднім власником пред’явивши позов від себе, оскільки вона не була стороною правовідносин при реєстрації спірної квартири універсальною товарною біржою «Інкопмарк Контракт».

Договір купівлі-продажу квартири від 17.06.1999 року нотаріально посвідчений не був незважаючи на вимоги ст.227 ЦК України.

Частиною 2 ст.47 ЦК УРСР (1963року) передбачено, що у разі якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Позивач не довела, що відповідач не ухилявся від укладання вказаної угоди, а крім того позивач не є стороною угоди, тому на думку суду позивач обрала не належний спосіб захисту прав, які за її доводами є начебто порушеними.

У відповідності до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію», право власності на майно, зокрема, дачу, гараж, іншу будівлю чи споруду або приміщення у члена гаражно-будівельного, дачно-будівельного, дачного, гаражного кооперативу у разі викупу цього майна, виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону та передбачає отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що право на визнання вказаного договору може виникнути лише в сторони (покупця квартири) цього договору тобто у ОСОБА_2. Позивач ОСОБА_1 не може вимагати визнання договір купівлі-продажу дійсним,  оскільки стороною в цьому договорі не була. А відповідно вимоги про визнання за нею та відповідачам право власності на спірну квартиру по 1/2 частини є похідними з першої вимоги і задоволенню бути не можуть. Крім того, оскільки відсутні документи про реєстрацію права власності на спірне майно, а позивач обрала невірний спосіб захисту своїх прав, тому в задоволенні позовних вимог суд відмовив.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції в повному обсязі неможливо.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

 З матеріалів справи вбачається, що Універсальною товарною біржою «Інкопмарк Контракт»  за № 348 17.06.1999 року був укладений договір купівлі-продажу  АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Леонтівною Андріївною. Нотаріально договір не посвідчувався. Договір зареєстрований в Кіровоградському обласному бюро технічної інвентаризації.

Висновки суду першої інстанції , що оскільки спірна квартира не зареєстрована в єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно то відповідно не виникають правові наслідки в частині набуття / поділу майна яке є предметом судового розгляду є помилковими.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_4 після укладення біржової угоди була зареєстрована 20.06.1999 року Кіровоградському обласному бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до законодавства яке діяло на час укладення договору купівлі продажу обов’язок по державній реєстрації нерухомого майна покладався на БТІ, відповідно придбане нерухоме майно було зареєстроване.

Зазначені обставини підтверджуються архівною довідкою від 15.11.2017 року №42170 виданою Обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації».

Встановлені обставини свідчать, що оскільки спірна квартира належним чином зареєстрована органом уповноваженим на реєстрацію нерухомого майна то необхідність визнавати дійсним договір купівлі продажу квартири, яка є предметом судового розгляду немає необхідності.

Зазначений договір купівлі продажу квартири ніким не оспорюється.

Приймаючи до уваги встановлені обставини можливо зробити висновок, що спірна квартира є власністю осіб які придбали її і може бути предметом розподілу між співвласниками відповідно до діючого законодавства.

В частині позовних вимог про визнання права власності в рівних частинах за позивачем та відповідачем, апеляційний суд дійшов висновку , що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку(доходу). Вважається , що кожна річ , набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частини 1 статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними. Якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на ? частини квартири АДРЕСА_5, яка складається з 2-х кімнат загальною площею 37,9 кв.м., в т.ч. житлової площі 25,1 кв.м. та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_5, яка складається з 2-х кімнат загальною площею 37,9 кв.м., в т.ч. житлової площі 25,1 кв.м.

З відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що ОСОБА_2 Анатолієвич не заперечує проти зазначеного поділу квартиру, підтримує доводи викладені в апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Встановлені обставини свідчать , що ОСОБА_2 фактично визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку , що позовні вимоги в частині поділу майна підлягають задоволенню.

В частині визнання права власності за ОСОБА_1В право власності на гараж № 294 який знаходиться в авто гаражному кооперативі «Автолюбитель 7» розташований м. Кропивницький , вулиця Залізнична , 1 то зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що зазначене нерухоме майно належним чином зареєстроване відповідно до діючого законодавства і може бути предметом відчуження або розподілу .

Суд першої інстанції в цій частині обґрунтовано відмовив у задоволені позову.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального законодавства не встановив дійсні обставини по справі, і дійшов помилкового висновку відмовивши повністю у задоволені позову.

Оскільки суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм матеріального і процесуального права, відповідно п.п 2,4 ч. 1 ст.376 ЦПК України зазначені обставини є підставами для скасування рішення суду частково та ухвалення нового рішення в цій частині .

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383 ,384 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області,-                              

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

     Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від  20.02.2018 року – скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог:

- про визнання договору купівлі-продажу  АДРЕСА_2 укладений на Універсальній товарній біржі «Інкопмарк Контракт»  за № 348 17.06.1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Леонтіною Андріївною - дійсним,

- про   визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частини квартири АДРЕСА_5, яка складається з 2-х кімнат загальною площею 37,9 кв.м., в т.ч. житлової площі 25,1 кв.м. та визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частини квартири АДРЕСА_5, яка складається з 2-х кімнат загальною площею 37,9 кв.м., в т.ч. житлової площі 25,1 кв.м.та стягненню судових витрат по справі .

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову про визнання договору купівлі-продажу  АДРЕСА_6(Кіровоград) укладеній на Універсальній товарною біржі «Інкопмарк Контракт»  за № 348 17.06.1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Леонтіною Андріївною дійсним-відмовити.

Задовольнити позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частини квартири АДРЕСА_7, яка складається з 2-х кімнат загальною площею 37,9 кв.м., в т.ч. житлової площі 25,1 кв.м. та визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частини квартири АДРЕСА_7, яка складається з 2-х кімнат загальною площею 37,9 кв.м., в т.ч. житлової площі 25,1 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_7, яка складається з 2-х кімнат загальною площею 37,9 кв.м., в т.ч. житлової площі 25,1 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_7, яка складається з 2-х кімнат загальною площею 37,9 кв.м., в т.ч. житлової площі 25,1 кв.м.

В іншій частині позовних вимог залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5526,27 грн.( п’ять тисяч п’ятсот двадцять шість ) грн. 27 коп.

Текст постанови складено 13.07.2018року .

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: