справа № 2-3232/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    25 грудня 2009 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого – судді Бондаренко Г.М., при секретарі Пархоменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялти цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності,

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з вимогами про поділ майна, що належить позивачці та відповідачу на праві спільної сумісної власності, яке складається з квартири АДРЕСА_1, шляхом визнання права особистої власності ОСОБА_1 на квартиру. Мотивуючи свої вимоги,  що названа квартира придбана під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 Зазначала, що відповідач у спірній квартири ніколи не проживав, оскільки має інше житло, що, на думку позивачки, дає їй підстави вимагати визнання права власності на квартиру за нею зі сплатою відповідної компенсації на користь відповідача .

Представник ОСОБА_2 проти визнання права власності позивачки на спірну квартиру не заперечував, зазначаючи, що проживання разом з ОСОБА_1 є неможливим у зв’язку з виникненням постійних сварок. Проте вважав, що в одному провадженні має бути вирішено питання про розподіл квартири у м. Гамбурзі, яка також придбана сторонами під час перебування у шлюбі .

    Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши наявні в матеріалах справи докази, дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Визначаючи компетенцію щодо розгляду справи, суд взяв до уваги ч.1 ст. 114 ЦПК України, яка встановлює, що позови з приводу нерухомого майна, пред'являються за його місцезнаходженням.

Судом встановлено такі факти (обставини) та відповідні їм правовідносини.

    30 січня 1988 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що вбачається зі свідоцтва про укладання шлюбу серії ІV-БК № 260525 (а. с. 9).

    7 квітня 1989 року народилася донька – ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії VІ-БК № 426297 (а. с. 8).

    23 серпня 2008 року на підставі нотаріально посвідченого договору ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 12).

    Квартира розташована на десятому поверсі п’ятнадцятиповерхового будинку та складається з чотирьох кімнат. Загальна площа квартири становить 209,8 кв. м. (а. с. 11).

    З висновку судової інженерно-технічної експертизи № 9081 від 25 листопада 2009 року вбачається, що дійсна ринкова власність квартири складає 2046918 грн. (а. с. 118-137).

    Спірні правовідносини регулюються базовим (загальним) законом у приватноправовій сфері – Цивільним кодексом України та спеціальним законом, що унормовує майнові права та обов’язки подружжя – Сімейним кодексом України.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України та частиною 1 ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Згідно з ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані.

Зі змісту ч.1 ст. 70 СК України випливає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Це відповідає загальним вимогам ст. 372 ЦК України щодо поділу спільного майна.

Ухвалюючи рішення у справі, суд взяв до уваги, що ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності належать квартира АДРЕСА_2, квартира АДРЕСА_3, а також на праві спільної сумісної власності (разом з ОСОБА_1Ю.) – квартира № 13 по Ліберманштрассе  в м. Гамбурзі (а. с. 75-82, 103-104).

    За таких підстав, з'ясувавши джерело і час придбання квартири АДРЕСА_4, взявши до уваги її дійсну вартість на час розгляду справи, виходячи з засад рівності часток подружжя, врахувавши обставини, що мають істотне значення для справи, суд дійшов висновку щодо можливості задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 325, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 68-70 СК України, пп. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити .

    Поділити майно, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, яке складається з квартири АДРЕСА_5 Крим шляхом визнання права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_5 Крим, припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 Крим.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_5 Крим у розмірі 1023459,00 грн. (один мільйон двадцять три тисячі чотириста п’ятдесят дев’ять гривень 00 копійок), що внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги у порядку передбаченому, ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С у д д я –