Справа № 464/1019/18                                Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 33/783/714/18                        Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       10 липня 2018 року апеляційний суд Львівської області у складі: судді апеляційного суду Партики І.В., з участю захисника ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 04.05.2018р.

встановив:

Постановою судді Сихівського районного суду м. Львова від 04.05.2018р. ОСОБА_2, 11.11.1992р. народження, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Згідно постанови, ОСОБА_2 26.02.2018 року о 00:30 год. по вул. Зелена, 210 А у м. Львові, керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп’яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) від проходження медичного огляду для визначення стану сп’яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Не погоджуючись із даною постановою, захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, зокрема просить поновити строк на оскарження постанови, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв’язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування причин пропуску строку на оскарження постанови захисник покликається на те, що із текстом постанови було ознайомлено лише 06.06.2018р., про що свідчить відмітка в отриманні ОСОБА_2 копії оскаржуваної постанови.

В обґрунтування апеляційних захисник покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невірно з’ясованих обставин. Зазначає, що ОСОБА_2 від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння не відмовлявся. Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не сформульовано, який саме огляд і у якій спосіб ОСОБА_2 має пройти на вимогу поліцейського. Протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 не було роз’яснено його прав та обов’язків.

Вказує, що працівником поліції було порушено порядок огляду на стан сп’яніння, у зв’язку із чим такий огляд вважається недійсним, а протокол – недопустимим доказом вини. У протоколі не зазначено, що водію пропонувалось пройти огляд на стан сп’яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду. Відсутні дані відомості і у поясненнях свідків.

Окрім цього, у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння, що свідчить про те, що поліцейський, у встановленому законом порядку, не направляв ОСОБА_2 у заклад охорони здоров’я для проходження відповідного огляду, а також не відсторонив його від керування транспортним засобом.

Вважає, що показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не узгоджуються з протоколом, що ставить під сумнів достовірність наданих до суду матеріалів. При цьому, суд першої інстанції не викликав та не допитав у судовому засіданні даних свідків.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з’явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив. Разом з тим, захисник ОСОБА_1, який здійснює захист інтересів ОСОБА_2, у судовому засіданні зазначив про можливість розгляду справи апеляційним судом за відсутності особи, інтереси якої він представляє.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_1, який просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови та задоволити подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, дослідивши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови слід поновити, з урахуванням поважності причин пропуску такого, що підтверджується матеріалами справи, а подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.

       Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, детально дослідивши матеріали та обставини справи, давши їм належну оцінку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

       Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові судді обставинах, підтверджується, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 138099 від 26.02.2018р., у якому містяться особисті пояснення ОСОБА_2 про те, що він погоджується із даним протоколом (а.с.1); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 26.02.2018р., які підтвердили факт відмови ОСОБА_2 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп’яніння (а.с. 3, 4); наявним у матеріалах справи відеозаписом із нагрудних камер інспектора патрульної поліції, яким підтверджуються обставини справи, що встановлені судом першої інстанції.

       За таких обставин, апеляційні доводи про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не спростовують висновки суду першої інстанції.

       Покликання апелянта на те, що працівником патрульної поліції було порушено порядок проведення огляду ОСОБА_2 на стан наркотичного сп’яніння, оскільки йому не було запропоновано пройти такий огляд із застосуванням спеціальних технічних засобів поліцейським, є необґрунтовані.

       Так, відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015р. № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров’я.

Покликання апелянта про порушення вимог законодавства при складанні щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення та невідповідність такого протоколу вимогам чинного законодавства не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає подану у справі апеляційну скаргу необґрунтованою, та не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови, яку вважає законною та обґрунтованою.

       Керуючись ст. 294 КУпАП суд

                                                        постановив:

поновити захиснику ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 04.05.2018р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Львівської області ОСОБА_6