КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 356/38/18

ОКРЕМА ДУМКА

10 липня 2018 року м. Київ

судді Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 356/38/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України викладаю свою окрему думку, оскільки не згідна із доводами, викладеними у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018, ухваленою колегіально за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 у даній справі.

На обґрунтування зазначеного судового рішення колегія Київського апеляційного адміністративного суду послалася на те, що належним доказом статусу інваліда може бути посвідчення інваліда з огляду на положення ч. 3 ст. 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю" якими передбачено, що пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).

Однак, із таким висновком не можна повністю погодитись, оскільки приписами п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Відтак, закон пов'язує наявність права на звільнення від сплати судового збору із наявністю статусу інваліда І та ІІ груп, а не безпосередньо посвідчення інваліда.

Між тим, приписами ст. 3 зазначеного вище Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю" передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Отже, даним законом передбачено право МСЕК на встановлення статусу інваліда шляхом експертного обстеження.

Так, згідно з пп. 1 п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;

Приписами п. 24 зазначеного Положення передбачено, що комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

В свою чергу, на підтвердження наявності пільг зі сплати судового збору позивачем було вказано, що він є інвалідом другої групи та надано свідоцтво про хворобу від 17.02.2016 № 150/38 та копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.04.2017, де вказано про те, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Згідно ст.ст. 72 - 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи зазначені положення, вважає, що позивачем було надано належні та достатні докази, в розумінні ст.ст. 73 - 76 КАС України, які підтверджують наявність права на пільги зі сплати судового збору, а те, що судом формально не прийнято до уваги вказані докази, оскільки вони не відповідають формі посвідчення не може бути підставою для позбавлення апелянта вказаної пільги.

Отже, із зазначених вище підстав, я не погоджуюся з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 року, якою залишено без змін ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2018, про що і зазначаю в даній окремій думці як судді члена колегії по даній справі.

Суддя Ю.А. Ісаєнко