ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2018 р.                                                                          Справа №920/1160/17  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Довбиш А.Ю.,

за участі представників:

прокурора – Ногіної О.М., службове посвідчення №032167 від 11.02.2015,

1-го позивача – ОСОБА_1, за довіреністю №4 від 05.01.2018,

2-го позивача – ОСОБА_2, за довіреністю №02.1-64/28 від 10.01.2018,

відповідача – ОСОБА_3 – директор, протокол №1 від 27.06.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області (вх.№917С/1-41 від 18.05.2017) на рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2018 у справі №920/1160/17 (м. Суми, суддя Спиридонова Н.О., повний текст рішення складено 18.04.2018),

за позовом Заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі позивачів: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми,

2. Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації, м. Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара аптека», м. Суми,

про повернення державного майна та стягнення 6242,03 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор в інтересах позивачів подав позовну заяву, в якій просить суд зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Стара аптека» повернути за актом приймання-передавання Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації державне нерухоме майно нежитлові приміщення площею 98,1 кв.м. вартістю 466200 грн, розташовані за адресою: м. Суми, м-н Незалежності, буд. 3, передані відповідачу за договором оренди державного майна від 30.11.2011 № 1735; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Стара аптека» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області пеню в сумі 203,33 грн, неустойку в сумі 6038,70 грн за договором оренди державного майна від 30.11.2011 №1735 та стягнути з відповідача судовий збір в сумі 7086,63 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.04.2018 у справі №920/1160/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Стара аптека» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області пеню у розмірі 203,33 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірму «Стара аптека» на користь Прокуратури Сумської області судовий збір в розмірі 283,46 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Заступник прокурора Сумської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права, на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2018 в частині відхилених судом позовних вимог Заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації до ТОВ «Стара аптека» про повернення державного майна та стягнення 6038,70 грн, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення вимог прокурора у повному обсязі. Також апелянт просить стягнути з відповідачів судовий збір за внесення апеляційної скарги та позовної заяви; про час і місце розгляду справи повідомити прокуратуру Сумської області та прокуратуру Харківської області, яка забезпечуватиме у ній участь; про результати розгляду справи повідомити прокуратуру Сумської області.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано оцінки тій обставині, що договір оренди від 30.11.2011 №1735 був укладений строком на 2 роки та 11 місяців (до 29.10.2014), рішенням суду у справі №920/132/16 встановлено факт продовження його дії із зобов’язанням сторін укласти додаткову угоду про продовження його дії, додатковою угодою від 26.10.2016 було продовжено договір на той самий строк (2 роки 11 місяців), отже термін дії договору закінчився 28.09.2017. Відтак, з огляду на направлення відповідного листа про припинення дії договору, він є припиненим, у зв’язку з чим державне майно підлягає поверненню балансоутримувачу, а неустойка у розмірі 6038,70 грн стягненню. Посилання суду на те, що договір є продовженим до 19.11.2019 апелянт вважає необґрунтованими, оскільки строк 2 роки та 11 місяців слід обраховувати не з дати підписання додаткової угоди, а з дати, коли закінчився попередній строк дії договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 відкрито апеляційне провадження.

Від ТОВ фірма «Стара аптека» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4215 від 04.06.2018), в якому просить апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області від 18.05.2017 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2018 у справі №920/1160/17 – залишити без змін.

Відповідач зазначає, що відповідно до ст.ст.631, 653, 763 Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зміни до договору оренди вважаються дійсними з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Тобто, договір оренди державного майна №1735 від 30.11.2011 продовжено на 2 роки на 11 місяців, починаючи з моменту підписання договору про внесення змін до нього. Вимоги про стягнення з ТОВ фірми «Стара аптека» коштів є похідними від вищевикладеного предмету позову і також задоволенню не підлягають.

Від Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4351 від 07.06.2018), в якому просить апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області задовольнити в повному обсязі, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2018 по справі №920/1160/17 в частині відхилених судом першої інстанції позовних вимог про повернення державного майна балансоутримувачу та стягнення з ТОВ фірми «Стара аптека» неустойки у розмірі 6038,70 грн.

Департамент фінансів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зміни до договору оренди вважаються дійсними з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору, оскільки будь-яких істотних змін до пунктів договору оренди №1735 сторони при укладенні додаткової угоди не вносили та не погоджували між собою, а лише підтвердили факт продовження договору на той самий строк. Отже, договір оренди №1735 є припиненим, а орендоване майно повинно бути повернуто балансоутримувачу, а саме Департаменту фінансів.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4375 від 11.06.2018), в якому просить апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області задовольнити в повному обсязі, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2018 в частині відхилених позовних вимог про повернення державного майна та стягнення з ТОВ фірми «Стара аптека» заборгованості в сумі 6038,70 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог прокурора у повному обсязі.

На думку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області судом першої інстанції не враховано, що додаткова угода від 20.12.2016 №1 не є самостійним договором, а є невід’ємною частиною договору оренди державного майна від 30.11.2011 №1735;  необґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо посилання на ст. 12 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» та ст. 653 Цивільного кодексу України, оскільки з огляду на природу правовідносин, які склалися, додатковою угодою №1 тільки продовжувався строк дії договору оренди №1735 та визначався розмір орендної плати з урахуванням нової незалежної оцінки, а не змінювалися істотні умови договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 апеляційну скаргу призначено до розгляду на 09.07.2018.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 09.07.2018 учасники справи підтримали позиції у справі, згідно наданих документів.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини спору.

30.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець – перший позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Стара аптека» (орендар – відповідач) було укладено договір оренди державного майна № 1735 (далі - Договір), відповідно до умов якого перший позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно  - нежитлові приміщення загальною площею 98,1 кв.м, розташовані на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 3 та перебувають на балансі Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації (балансоутримувач – другий позивач), для розміщення аптеки строком на 2 роки 11 місяців, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна на 31.07.2011 і становить за незалежною оцінкою 404900,00 грн.

Згідно п. 2.1. договору відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна між другим позивачем і відповідачем. Майно передається в оренду із забороною його приватизації та передачі в суборенду. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у відповідача права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а відповідач користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. договору).

Відповідно до акту приймання-передавання від 30.11.2011 нежитлові приміщення загальною площею 98,1 кв.м, розташовані на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 3, передані другим позивачем та прийняті відповідачем (а.с.19).

Пунктом 3.11. договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє відповідача від обов’язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Зі змісту п. 5.10. договору вбачається, що у разі припинення або розірвання договору відповідач зобов’язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини відповідача.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 30.11.2011 до 29.10.2014 включно.

Після закінчення терміну дії договору (29.11.2014) відповідач не погодився із його припиненням та звернувся до суду із позовом  до РВ ФДМУ по Сумській області про визнання його продовженим.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 26.10.2016 у справі №920/132/16 позов ТОВ «Стара аптека» задоволено, сторін зобов’язано укласти додаткову угоду до договору оренди від 30.11.2011 № 1735 про його продовження на той самий строк і на тих самих умовах, у свою чергу РВ ФДМУ по Сумській області зобов’язано провести нову незалежну оцінку зазначеного нерухомого майна.

На виконання вказаного судового рішення сторонами підписано додаткову угоду №1 від 20.12.2016, відповідно до якої термін дії договору  продовжено на строк 2 роки та 11 місяців з проведенням у подальшому нової незалежної оцінки майна.

Після проведення такої оцінки (вартість майна станом на 30.11.2016 склала 466200 грн) сторони уклали договір про внесення змін до договору оренди від 30.11.2011 № 1735, в якому зафіксували нову незалежну оцінку майна та оновлений розмір орендної плати.

Прокурор та позивачі мотивують свої вимоги тим, що договір оренди від 30.11.2011 №1735 був укладений строком на 2 роки та 11 місяців, отже після закінчення цього строку 29.10.2014 (включно) він продовжився на той самий строк (2 роки 11 місяців) до 28.09.2017 (включно), наміру продовжувати його дію на новий строк позивач не має, а отже відповідач всупереч вимогам діючого законодавства безпідставно продовжує користуватись орендованим майном, у зв’язку з чим просять суд зобов’язати відповідача повернути спірне нерухоме майно позивачу.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що строк дії договору державного майна №1735 від 30.11.2011 продовжено на два роки одинадцять місяців, починаючи з 20.12.2016, у зв’язку з чим строк дії договору оренди не закінчився, він є чинним, тому відсутні підстави для витребування нерухомого майна, переданого відповідачу за договором оренди державного майна від 30.11.2011 №1735, у зв’язку з чим в цій частині позову відмовив. Також, враховуючи чинність договору оренди, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення неустойки в розмірі 6038,70 грн. Також, суд встановив, що відповідачем, в порушення ст.ст.526, 530, 629 Цивільного кодексу України не здійснювалось своєчасне перерахування орендної плати, у зв’язку з чим було правомірно нараховано пеню у розмірі 203,33 грн згідно умов договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині, що просить переглянути апелянт та зазначає про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі  ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 1   ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що відносини щодо оренди державного майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 у справі №920/132/16 визнано наявність підстав для продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах, на яких він був укладений. Вказаним судовим рішенням зобов’язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю фірми «Стара аптека» додаткову угоду до договору оренди державного нерухомого майна №1735 від 30.11.2011, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 98,1 кв.м., розташовані на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 3 у вказаній редакції.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Тобто, в постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2016 у справі №920/132/16 встановлено, що строк дії договору продовжено на 2 роки та 11 місяців. Вказана обставина додаткового встановлення не потребує.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2016 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди державного майна №1735 від 30.11.2011, в якій, зокрема, сторони домовились, що термін дії договору оренди продовжено на строк, що становить два роки та 11 місяців; зазначено, що додаткова угода №1 є невід’ємною і складовою частиною договору оренди №1735 від 30.11.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Із змісту наведеної правової норми випливає, що по закінченні строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому заперечення мають бути висловлені не пізніше одного місяця після закінчення строку договору. Норма цієї статті імперативна і не містить будь-яких додаткових умов для визнання договору продовженим. При цьому, за положеннями ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяв сторін про припинення або зміну умов договору оренди, продовження договору презюмується, тому звернення особи до суду з позовом про оформлення факту продовження договору шляхом укладення додаткової угоди договору не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору, а також у разі, якщо сторони передбачили, що зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору (п. 10.4 договору).

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов’язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зміни до договору оренди вважаються дійсними з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Тобто, договір оренди державного майна № 1735 від 30.11.2011 продовжено на два роки одинадцять місяців, починаючи з 20.12.2016.

Відповідна позиція суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції цілком узгоджується з принципом пропорційності та справедливості щодо прав та інтересів орендаря з огляду на зволікання з боку орендодавця у вчиненні дій щодо продовження строку договору оренди та здійсненню судового провадження з цього питання.

Отже, строк дії договору оренди не закінчився, він є чинним, тому відсутні підстави для витребування нерухомого майна, переданого відповідачу за договором оренди державного майна від 30.11.2011 № 1735, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову в цій частині.

На підставі вищевикладеного, відповідачу відповідно п. 10.12 договору у зв’язку із несвоєчасним поверненням майна після припинення договору оренди, нараховано неустойку у розмірі 6038,70 грн.

Враховуючи те, що строк дії договору орендованого майна не закінчився, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь першого позивача неустойки в розмірі 6038,70 грн, нарахованої за період з 05.10.2017 по 31.10.2017.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,  -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2018 у справі №920/1160/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16 липня 2018 року.

Головуючий суддя                                                                    Р.А. Гетьман

Суддя                                                                                           В.В. Россолов  

Суддя                                                                                           П.В. Тихий