ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/919/13-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого    судді Сподарик Н.І.

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянув у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Червоноградводоканал» Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області до Червоноградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області  про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                            в с т а н о в и в :

Комунальне підприємство «Червоноградводоканал» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, зобов’язання до вчинення дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем з лютого 2011 року по вересень 2012 року були подані декларації з податку на додану вартість та сплачені самостійно узгоджені суми податкових зобов’язань. Однак, відповідачем неправомірно змінено призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученнях та зараховано кошти у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів. За таких обставин, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо зміни призначення платежу та прийняті ним податкові повідомлення-рішення про нарахування й утримання штрафу, чим порушено норми податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року в адміністративній справі №813/919/13-а, позов Комунального підприємства «Червоноградводоканал» було задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії ДПІ у м.Червонограді Львівської області ДПС щодо нарахування Комунальному підприємству «Червоноградводоканал»    штрафних (фінансових) санкцій відповідно до податкових повідомлень-рішень №0000041521, №0000051521 від 15.01.2013 року; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у м.Червонограді Львівської області ДПС №0000041521, №0000051521 від 15.01.2013 року; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 року було скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року в адміністративній справі №813/919/13-а і в позові відмовлено.

Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду від 21.03.2018 року було задоволено касаційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградводоканал», скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

03.04.2018 року справа була надіслана Верховним Судом до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 18.04.2018 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Відповідно до вимог    статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України    та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №813/919/13-а передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І.

Ухвалою суду від 19.04.2018 року прийнято справу до розгляду, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

04.07.2018 року до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору.

Протокольною ухвалою суду від 05.07.2018 року здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області на належного - Червоноградську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

Ухвалою суду від 05.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У підготовчому засіданні представником відповідача подано відзив на позовну заяву та додаткові пояснення по суті, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Позиція відповідача зводиться до того, що Податковим кодексом України не передбачено спеціальної підстави звільнення від сплати штрафних санкцій платників податків, які отримують компенсаційні кошти в якості субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року №517. Більше того, представник відповідача зазначає, що вказаною постановою не вносилися будь-які зміни до Податкового кодексу України і вона постановлена не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України чи законів з питань митної справи, а відповідно до ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України  та ст.31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік». Вважає оспорювані рішення правомірними та такими, що прийняті відповідачем в межах повноважень, наданих чинним законодавством. З огляду на вказане, відповідач вважає доводи позивача про протиправність дій і рішень такими, що не відповідають дійсності й просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що не досліджено та не надано відповідної оцінки, що сплата боргу здійснювалась платіжним дорученням №2 від 07.11.2012 року на суму 4461987,37 грн., в призначенні платежу якого зазначено про сплату податкового боргу з податку на додану вартість згідно  постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року №517,  статті 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»  та договору №13/25 від 19 жовтня 2012 року; судами попередніх інстанцій не встановлено, чи належить позивач до підприємств паливно-енергентичного комплексу; судами не перевірено чи узгоджуються задекларовані платником податків показники та суми, зараховані податковим органом з даними його облікової картки.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задоволити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд у його задоволенні відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з врахуванням вказівок Верховного Суду, суд встановив наступне.

КП «Червоноградводоканал» 27.03.1996 року зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради за адресою: 80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Л.Українки, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 3 536267, ідентифікаційний код - 00185347.    

КП «Червоноградводоканал» 08.05.2001 року узяте на податковий облік, що підтверджується копією свідоцтва №18321904 про реєстрацію платника податків на додану вартість Серії НБ № 036417 (форми 32-Р).

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Червоноградводоканал» за період лютий 2011 року - вересень 2012 року подано до податкового органу  податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

- податкова декларація за лютий 2011 року від 21.03.2011 року №9001440394, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 165277,00 грн. Вказана сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжного доручення від 29.03.2011 року №379, із зазначенням у графі «Призначення платежу» за лютий 2011 року;

- податкова декларація за березень 2011 року від 20.04.2011 року №9002448472, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 160686,00 грн. Вказана сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжних доручень №404 від 31.03.2011 року в сумі 14000,00 грн.; №405 від 31.03.2011 року в сумі 3000,00 грн.; №483 від 22.04.2011 року в сумі 30000,00 грн.; №492 від 29.04.2011 року в сумі 130686,00 грн., із зазначенням у графі «Призначення платежу» за березень 2011 року;

- податкова декларація за квітень 2011 року від 20.05.2011 року №9003558664, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 178497,00 грн. Вказана сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжних доручень №611 від 26.05.2011 року в сумі 26802,70 грн.; №623 від 30.05.2011 року в сумі 151694,30 грн., із зазначенням у графі «Призначення платежу» за квітень 2011 року;

- податкова декларація за травень 2011 року від 17.06.2011 року №9004117294, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 177301,00 грн. Вказана сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжних доручень №745 від 17.06.2011 року в сумі 30000,00 грн.; №779 від 24.06.2011 року в сумі 147301,00 грн., із зазначенням у графі «Призначення платежу» за травень 2011 року;

- податкова декларація за червень 2011 року від 20.07.2011 року №19408, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 192159,00 грн. Ця сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжних доручень №831 від 15.07.2011 року в сумі 30000,00 грн., №887 від 26.07.2011 року в сумі 50000,00 грн., №904 від 27.07.2011 року в сумі 112159,00 грн., із зазначенням у графі «Призначення платежу» за червень 2011 року;

-  податкова декларація за липень 2011 року від 22.08.2011 року №9007130366, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 153259,00 грн. Ця сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжних доручень №912 від 29.07.2011 року на суму 14800,00 грн., №1072 від 26.08.2011 року на суму 54000,00 грн. та №1073 від 29.07.2011 року в сумі 84459,99грн., із зазначенням у графі «Призначення платежу» за липень 2011 року;

- податкова декларація за серпень 2011 року від 20.09.2011 року №9008028582, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 225250,00 грн. Вказана сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжних доручень №1227 від 28.09.2011 року в сумі 100000,00 грн. та №1231 від 29.09.2011 року в сумі 125250,00 грн., із зазначенням у графі «Призначення платежу» за серпень 2011 року;

- податкова декларація за вересень 2011 року від 20.10.2011 року №9009219143, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 150275,00 грн. Вказана сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжних доручень №1251 від 30.09.2011 року в сумі 15000,00 грн.; №1348 від 26.10.2011 року в сумі 100000,00 грн. та №1359 від 28.10.2011 року в сумі 35275,00 грн., із зазначенням у графі «Призначення платежу» за вересень 2011 року;

- податкова декларація за жовтень 2011 року від 19.11.2011 року №9011580769, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 242122,00 грн. Вказана сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжних доручень №1364 від 31.10.2011 року в сумі 15000,00 грн. та №179 від 01.12.2011 року в сумі 227122,00 грн., із зазначенням у графі «Призначення платежу» за жовтень 2011 року;

-  податкова декларація за листопад 2011 року  від 20.12.2011 року №9012774485, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 259337,00 грн. Ця сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжних доручень №284 від 28.12.2011 року в сумі 150000,00 грн.; №302 від 29.12.2011 року в сумі 109337,00 грн., із зазначенням у графі «Призначення платежу» за листопад 2011 року;

        - податкова декларація за грудень 2011 року від 20.01.2012 року №9014097797, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 232374,00 грн. Вказана сума податкового зобов’язання частково сплачена позивачем, відповідно до платіжних доручень №22 від 30.01.2012 року в сумі 150000,00 грн.; №23 від 30.01.2012 року в сумі 1000,00 грн., №8 від 30.01.2012 року на суму 47000,00 грн., №41 від 31.01.2012 року в сумі 82000,00грн., №41 від 31.01.2012р. в сумі 82000,00 грн., із зазначенням у графі «Призначення платежу» за грудень 2011 року;

        - податкова декларація за січень 2012 року  від 20.02.2012 року №9006815618, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 226041,00 грн. Вказана сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжного доручення №167 від 28.02.2012 року в сумі 226041,00 грн.,  із зазначенням у графі «Призначення платежу» за січень 2012 року;

-  податкова декларація за лютий 2012 року від 20.03.2012 року №9013142199, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 256775,00 грн.  ОСОБА_3 сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжних доручень №249 від 15.03.2012 року в сумі 10000,00 грн.; №257 від 16.03.2012 року в сумі 10000,00 грн.; №282 від 23.03.2012 року в сумі 10000,00 грн.; №312 від 29.03.2012 року в сумі 100000,00 грн.; №316 від 30.03.2012 року в сумі 126775,00 грн., із зазначенням у графі «Призначення платежу» за лютий 2012 року;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.04.2012 року з виправленням помилок за лютий 2012 року в сумі 1618,00 грн. Вказана сума податкового зобов’язання сплачена позивачем відповідно платіжного доручення №424 від 27.04.2012 р.;

- податкова декларація за березень 2012 року від 19.04.2012 року №9020360211, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 233232,00 грн. Вказана сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжного доручення №423 від 27.04.2012 року, із зазначенням у графі «Призначення платежу» за березень 2012 року;

- податкова декларація за квітень 2012 року від 21.05.2012 року №9028085366, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 187172,00 грн. Вказана сума позивачем не сплачена.

-  уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.06.2012 року №9034126485, поданий у червні 2012 року за січень 2012 року в сумі 97975,00 грн. Вказана сума податкового зобов’язання сплачена позивачем не в термін, відповідно платіжного доручення №43 від 02.07.2012 року;

-  уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.06.2012 року №9034139870    виправленням помилок за березень 2012 року в сумі 105078,00 грн. Сума, в розмірі 50000,00 грн. позивачем сплачена, відповідно до платіжного доручення №628 від 15.06.2012 року. Сума, в розмірі 47700,00 грн. сплачена позивачем з пропуском строку, згідно платіжних доручень №188 від 20.07.2012 року на суму 5000,00 грн., №186 від 19.07.2012 року на суму 2700,00 грн., №145 від 13.07.2012 року на суму 20000,00 грн., №246 від 13.07.2012 року на суму 10000,00 грн., №115 від 06.07.2012 року на суму 10000,00 грн. Сума податкового зобов’язання в розмірі 7378,00 грн. позивачем не сплачена.

-      податкова декларація за червень 2012 року від 20.07.2012 року №9042172638, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 62730,00 грн. Вказана сума податкового зобов’язання сплачена позивачем, відповідно до платіжних доручень №213 від 27.07.2012 року в сумі 10000,00 грн.; №215 від 30.07.2012 року в сумі 52730,00 грн., із зазначенням у графі «Призначення платежу» за червень 2012 року;

- податкова декларація за липень 2012 року від 20.08.2012 року №9050578565, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 202568,00 грн. Вказана сума позивачем не сплачена.

- податкова декларація за серпень 2012 року від 19.09.2012 року №9057024333, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 190078,00 грн. Позивачем частково сплачено податкове зобов’язання, а саме - лише на суму 170000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №446 від 26.09.2012 року в сумі 60000,00 грн.; №459 від 28.09.2012 року в сумі 29000,00грн.; №452 від 28.09.2012 року в сумі 30000,00грн.; №128 від 28.09.2012 року в сумі 6000,00 грн.; №127 від 28.09.2012 року в сумі 23000,00 грн.; №101 від 28.12.2012 року в сумі 22000,00грн., із зазначенням у графі «Призначення платежу» за серпень 2012 року. Сума в розмірі 20078,00 грн. позивачем не сплачена.

- податкова декларація за вересень 2012 року від 22.10.2012 року №9064956785, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов’язання в розмірі 182129,00 грн. Доказів сплати позивачем не надано.

26.12.2012 року посадовими особами ДПІ у м.Червонограді була проведена камеральна перевірка з питань дотримання КП «Червоноградводоканал» вимог  ст.57 ПК України  за період з 30.03.2011 року по 01.12.2012 року.

За результатами перевірки ДПІ у м.Червонограді складено акт перевірки №2019/303/15-016/00185347 від 26.12.2012 року. Вказаною перевіркою встановлено порушення КП «Червоноградводоканал» вимог  ст.57 ПК України, а саме: несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем - податок на додану вартість із затримкою до 30 календарних днів в сумі 182129,00 грн., що є більше 30 календарних днів в сумі 3688147,50 грн.    

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у м.Червонограді 15.01.2013 року прийнято    податкові повідомлення-рішення:

-№0000041521, відповідно до якого КП «Червоноградводоканал»    зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% (737629,50 грн.) за затримку на 604 календарних дні сплату суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 3688147,50 грн.;

-№0000051521, відповідно до якого КП «Червоноградводоканал»    зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% (18212,90 грн.) за затримку на 24 календарних дні сплату суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 182129,00 грн.

Суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Відповідно до п.6.1  ст.6 Податкового кодексу України,    податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього  Кодексу.

Згідно із п.31.1  ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено пунктами 36.1-36.5 статті  36 ПК України,    податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п.57.1  ст.  57 ПК України,    платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, з урахуванням ст.6, ст.31, ст.36    та п.57.1  ст.  57 ПК України, обов’язок та відповідальність за сплату податкових платежів покладено виключно на платника податків.

Відповідно до  ст.126 ПК України,    у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням положень  ст.126 ПК України    відповідачем застосовані до позивача штрафні санкції за порушення термінів його сплати.

Відповідно до акта перевірки, податковим органом встановлено, що КП «Червоноградводоканал» в порушення вимог  ст.57 ПК України  за період з 30.03.2011 року по 01.12.2012 року сплатило суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із затримкою: - до 30 календарних днів в сумі 182129,00 грн.; - більшою 30 календарних днів в сумі 3688147,50 грн.

При цьому, податковим органом складений розрахунок штрафних санкцій:

- декларація №9001440394 від 21.03.2011 року - 604 днів затримки, сума штрафних санкцій - 10053,10 грн.;

-  декларація №9002448472 від 20.04.2011 року - 573 днів затримки, сума штрафних санкцій - 32137,20 грн.;

-  декларація №9003558664 від 20.05.2011 року - 543 днів затримки, сума штрафних санкцій - 35699,40 грн.;

-  декларація №9004117294 від 17.06.2011 року - 512 днів затримки, сума штрафних санкцій - 35460,20 грн.;

-  декларація №19408 від 20.07.2011 року - 482 днів затримки, сума штрафних санкцій - 38431,80 грн.;

-  декларація №9007130366 від 22.08.2011 року - 451днів затримки, сума штрафних санкцій - 30651,80 грн.;

-  декларація №9008028582 від 20.09.2011 року - 420 днів затримки, сума штрафних санкцій - 45050,00 грн.;

-  декларація №9009219143 від 20.10.2011 року - 390 днів затримки, сума штрафних санкцій -    30055,00 грн.;

-  декларація №9011580769 від 19.11.2011 року - 359 днів затримки, сума штрафних санкцій - 48424,40 грн.;

-  декларація №9012774485 від 20.12.2011 року - 329 днів затримки, сума штрафних санкцій - 51867,40 грн.;

- уточнюючий розрахунок №12 від 16.01.2012 року - 312 днів затримки, сума штрафних санкцій -    148,00 грн.;

-  декларація №9014097797 від 20.01.2012 року - 298 днів затримки, сума штрафних санкцій - 46474,80 грн.;

-  декларація №9006815618 від 20.02.2012 року - 267 днів затримки, сума штрафних санкцій - 45208,20 грн.;

-  декларація №9013142199 від 20.03.2012 року - 238 днів затримки, сума штрафних санкцій - 51355,00 грн.;

-  уточнюючий розрахунок №9020857222 від 20.04.2012 року - 217 днів затримки, сума штрафних санкцій - 323,60 грн.;

-  декларація №9020360211 від 19.04.2012 року - 207 днів затримки, сума штрафних санкцій - 46646,40 грн.;

-  декларація № НОМЕР_1 від 21.05.2012 року - 177 днів затримки, сума штрафних санкцій - 37434,40 грн.;

-  уточнюючий розрахунок №9034126485 від 18.06.2012 року - 158 днів затримки, сума штрафних санкцій - 19024,20 грн.;

-  уточнюючий розрахунок №9034140389 від 18.06.2012 року - 158 днів затримки, сума штрафних санкцій - 20403,40 грн.;

-  уточнюючий розрахунок №9034139870 від 18.06.2012 року - 158 днів затримки, сума штрафних санкцій - 21686,00 грн.;

-  декларація №9042172638 від 20.07.2012 року - 116 днів затримки, сума штрафних санкцій - 12546,00 грн.;

-  декларація №9050578565 від 20.08.2012 року - 85 днів затримки, сума штрафних санкцій - 40513,00 грн.;

-  декларація №9064956785 від 22.10.2012 року - 24 днів затримки, сума штрафних санкцій - 18212,90 грн.

Разом з тим, згідно з розрахунком штрафних санкцій, за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання, згідно декларацій №9001440394 від 21.03.2011 року, №9002448472 від 20.02.2011 року, №9003558664 від 20.05.2011 року, №9004117294 від 17.06.2011 року застосував до позивача штрафні санкції    за ставкою 20% в розмірі 113349,90 грн.

Згідно з додатком до розрахунку штрафних санкцій вбачається, що ДПІ у м.Червонограді Львівської області зарахувала кошти, сплачені КП «Червоноградводоканал», згідно декларацій від 21.03.2011 року, 20.02.2011 року, 20.05.2011 року, 17.06.2011 року, 20.07.2011 року на погашення боргу, згідно декларації попередніх періодів (декларації №19930 від 21.09.2009 року, №23662 від 20.10.2009 року, №23632 від 20.11.2009 року, №27450 від 21.12.2009 року, №30829 від 20.01.2010 року,  №2218 від 22.02.2010 року).

Порядок погашення заборгованості перед бюджетом для підприємств паливо-енергетичного комплексу, здійснювався з урахуванням норм  Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» №2711-IV.

Відповідно до п.1.3, 1.4  ст.1 Закону №2711-IV, учасники розрахунків - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб’єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та     здійснюють     заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих.

Відповідно до п.п.7.2, 7.4, 7.5, 7.8  ст.7 Закону №2711-IV,  проведення взаєморозрахунків здійснюється шляхом послідовного виконання зобов’язань учасниками розрахунків на підставі відповідних угод та в разі наявності в межах заборгованості, зафіксованої на розрахункову дату, рівних сум заборгованості, що підтверджені при визначенні таких сум.

Проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цим Законом, за участю бюджетів усіх рівнів дозволяється лише на суму заборгованості, що виникла з причин:

неповного фінансування передбачених державним та/або місцевими бюджетами видатків для розрахунків за енергоносії, спожиті     підприємствами, організаціями та    установами, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів;

неповної оплати видатків, передбачених бюджетами всіх рівнів на фінансування пільг та субсидій, встановлених законодавством відносно оплати за енергоносії;

невиконання зобов’язань з оплати енергоносіїв державними та комунальними підприємствами, у тому числі через невідповідність тарифів на електричну, теплову енергію та газ, що спожиті такими  підприємствами,    вартості    товарів,    робіт, послуг, які вони реалізовували, виконували або надавали в межах своєї господарської діяльності, за умов, що величина такої вартості визначалася або встановлювалася органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Органи державної податкової служби не мають права відмовити за зверненням учасників розрахунків - платників податків в укладенні договору щодо проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цим Законом.

Порядок проведення взаєморозрахунків встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Загалом, суд зазначає, що при застосуванні штрафних санкцій до позивача ДПІ у м.Червонограді не прийняті суттєві обставини погашення податкового зобов’язання по податку на додану вартість різницею в тарифах.

У сфері погашення різниці в тарифах законодавством України передбачено особливий підхід та обмеження деяких прав органів ДФС при застосуванні заходів стягнення в порівнянні з іншими категоріями платників.

Джерелами погашення субвенції визначенні надходження, передбачені статтею 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року №4282-УІ (із змінами та доповненнями ).

Статтею 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року №4282-VІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року №4282-VІ (із змінами та доповненнями) встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є:

-надходження від сплати податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), реструктуризованих за договорами податкових зобов’язань, які виникли у зв’язку із застосуванням статті 10 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», підприємств електроенергетичної, вугільної галузей, підприємств, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення із податку на прибуток та нараховані суми податку на прибуток підприємств електроенергетичної галузі, підприємств, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, які виникли після проведення розрахунків, згідно із статтею 23 цього Закону - п.34;

-надходження від сплати податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), реструктуризованих за договорами податкових зобов’язань, які виникли у зв’язку із застосуванням статті 10 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», підприємств електроенергетичної, вугільної галузей, підприємств, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення з податку на додану вартість та нараховані суми податку на додану вартість підприємств електроенергетичної, вугільної галузей, підприємств, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення і Державного агентства резерву України, які виникли після проведення розрахунків, згідно із статтею 23 цього Закону - п.35;

-надходження від сплати податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), підприємств вугільної галузі з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення - п.36;

-надходження від сплати податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), підприємств електроенергетичної, вугільної галузей, підприємств, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення із сплати частини прибутку (доходу) та дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність -п.37.

Пунктом 48 статті 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року №4282-VІ (із змінами та доповненнями ) установлено, що у 2012 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України, згідно з відповідними пунктами статей 4, 7 і 8 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 34-40 статті 4 та пунктом 12 статті 8 цього Закону).

Згідно п.1 постанови КМ України від 11.06.2012 року №517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» ці Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість).

Відповідно до п.2 постанови КМ України від 11.06.2012 року №517 Головним розпорядником субвенції є Мінрегіон. Відповідальними виконавцями відповідної бюджетної програми є Мінрегіон і Казначейство.

Перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, яка утворилася на 1 грудня 2012 року і не погашена на дату складення довідки про суму заборгованості п.3 постанови КМ України від 11.06.2012 року №517.

Відповідно до п.4 постанови КМ України від 11.06.2012 року №517, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі у разі заміни сторони у зобов’язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Учасниками розрахунків є територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у мм.Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад; надавачі послуг; Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її філії, дочірні підприємства і компанії; суб’єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії; державне підприємство «Енергоринок»; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство «Вугілля України»; вугледобувні підприємства; Держрезерв - абзац 2 п.п.4 Постанови КМ України від 11.06.2012 року №517.

Судом з’ясовано, що позивач є учасником розрахунків, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 року №2711-IV (із відповідними змінами і доповненнями).

Судом перевірено та встановлено, що задекларовані платником податків показники та суми, зараховані податковим органом узгоджуються з даними його облікової кратки.

При цьому, погашення заборгованості по податку на додану вартість в сумі 4461987,37 грн. відбулося в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року №517 на виконання ст.23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

На виконання цих вимог ДПІ у м.Червонограді була видана довідка №2 від 18.10.2012 року вих.№10192/10/20-0053 про податкову заборгованість, відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік». Водночас, взаєморозрахунок з державним бюджетом здійснювався на підставі договору про організацію взаєморозрахунків від 19.10.2012 року №13/25 на суму 4461987,37 грн.

Згідно п.2 договору від 19.10.2012 року №13/25, з метою виконання договору сторони зобов’язувалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості за договором, яку передбачалося погасити відповідно до ст.23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

Судом встановлено, що у виписці Управління Державної казначейської служби України у м.Червонограді Львівської області чітко вказано призначення платежу, а саме: «Погаш заб з різн в тариф на посл з водо пост та водовід відп до ст.23 ЗУ «Про ДБУ на 2012 р», пост КМУ від 11.06.12 №517, дог №13/25 від 19.10.12 р».

Таким чином, сплата боргу здійснювалась за платіжним дорученням №2 від 07.11.2012 року на суму 4461987,37 грн., в призначенні платежу якого зазначено про сплату податкового боргу з податку на додану вартість згідно  постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року №517,  статті 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»  та договору №13/25 від 19 жовтня 2012 року.

За умовами договору від 19.10.2012 року №13/25 сторона остання (КП «Червоноградводоканал») перераховує до спеціального фонду державного бюджету кошти для погашення податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій та пені), в тому числі з довгострокового погашення реструктуризованої або розстроченої (відстроченої) заборгованості з податку на додану вартість в сумі 4461987,37 грн. Документальним підтвердження проведеного позивачем взаєморозрахунку є платіжне доручення від 07.11.2012 року №2.

Водночас, суд відзначає, що погашення позивачем податкового зобов’язання по ПДВ, здійснювалось не за порядком, визначеним п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України і не самостійно платником податків, а в поряду, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №517, що підтверджується платіжним дорученням від 07.11.2012 року №2 і випискою Управління Державної казначейської служби України у м.Червонограді Львівської області від 28.11.2012 року, яка проведена 23.11.2012 року.

Отже, ці кошти є бюджетними і відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року №517 та Бюджетного кодексу України й на них не може бути застосовано штрафну санкцію.

Окрім того, суд приходить до переконання щодо відсутності вини позивача в порушенні граничного строку сплати до бюджету суми самостійно визначеного податкового зобов’язання з податку на додану вартість; погашення податкового боргу, а тому відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправними дій податкового органу щодо неправомірного нарахування штрафних санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, то суд відмовляє у задоволенні такої, позаяк самі лише дії (перевірка) по суті є правомірними та реалізовані, шляхом винесення відповідних рішень які є предметом оскарження у даному спорі.

Таким чином належним способом захисту порушених прав позивача є саме скасування податкових повідомлень-рішень, винесених за наслідками проведеної перевірки.

Тож, судом встановлено, що позивачем погашено заборгованість зі сплати податкових зобов’язань на підставі договору про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з бюджету, а тому відсутні підстави для застосування до позивача вимог ст.57  та ст.126 ПК України.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача змінити програму обліку з податків, за якими сплату податків відобразити відповідно до сплачених платіжних доручень з відповідним кодом «призначення платежу» суд зазначає наступне.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2  ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016 року передбачено обов’язок податкового органу у випадку набуття законної сили судовим рішенням про скасування податкових повідомлень-рішень самостійно скасувати запис у картці особового рахунку про суми податкового боргу, визначені на підставі таких рішень.

Суд зауважує, що на момент розгляду справи у суду відсутні підстави вважати, що податковим органом не буде виконаний вказаний обов’язок, а отже суд вважає таку позовну вимогу передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1  ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно п.2 ч.2  ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, враховуючи встановлені ст.ст.5  та  245 КАС України  способи захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

При вирішенні справи суд також керувався принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, викладеної, зокрема, в рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та «Вулич проти Швеції», в пункті 110 якого суд зазначив, що « ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління», а також щодо права особи на «правомірні очікування»/«законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу («ОСОБА_4 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 р. заява №12742/87).

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Згідно з ч.1  ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, практики Європейського Суду з прав людини та рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні,    суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до  ст.139 КАС України, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області.

Керуючись ст.ст.14,      72-77,      139,  241-247,            250-251,            255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                в и р і ш и в :

Позов Комунального підприємства «Червоноградводоканал» Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області до Червоноградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, зобов’язання до вчинення дій задоволити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцію у м.Червонограді Львівської області ДПС №0000041521, №0000051521 від 15.01.2013 року.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області ДПС щодо неправомірного нарахування штрафних санкцій та зобов’язання Червоноградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області змінити програму обліку з податків, за якими сплату податків відобразити відповідно до сплачених платіжних доручень з відповідним кодом «призначення платежу» відмовити.

Присудити на користь Комунального підприємства «Червоноградводоканал» Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області (80100, Львівська обл., м.Червоноград, вул.Л.Українки, 1; код ЄДРПОУ 00185347) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Червоноградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (80100, Львівська обл., м.Червоноград, пл.Соборна, 3; код ЄДРПОУ 39852024).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                    Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16 липня 2018 року.