АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1101/18Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 24 Мельник І. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Храпка В.Д.,Вініченка Б.Б.,

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2018 року у складі судді Мельник І.О. у справі за позовом ОСОБА_5 до підприємства «ІнтролігаТОР» Черкаської обласної організації «Громадська організація людей з обмеженими можливостями «День» (далі - підприємство «ІнтролігаТОР» ЧООГОЛОМ «День», підприємство) про захист прав споживача, визнання договору недійсним, повернення грошових коштів та стягнення штрафних санкцій і моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року позивачка звернулась з вказаним позовом до відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до договору №14/004 від 24.03.2014 року між ОСОБА_5 (Замовник) і Підприємством «ІнтролігаТОР «ЧООГОЛОМ«ДЕНЬ» (Виконавець) було досягнуто домовленості про надання послуг по виготовленню друкованої книги «Живі мислі могутньої віри» за визначеними в договорі параметрами.

Строк виконання робіт за договором визначено 20.09.2014 року.

Вартість виконаних робіт становить 22450 грн.

На виконання договору ОСОБА_5 сплатила кошти в сумі 8000 грн. згідно з квитанцією № 33 від 26.06.2014 року, а також 14 450 грн. згідно з квитанцією № 59 від 22.12.2014 року, виконавши в повному обсязі свої зобов'язання по оплаті послуг.

Станом на 20.09.2014 року виконавець свої зобов'язання за договором не виконав, книги не виготовив. На неодноразові звернення замовника до виконавця з вимогою виконати умови договору відповідей не отримано.

В обґрунтування вимоги про визнання договору недійсним позивачка зазначала, що в оспорюваному договорі не узгоджено строк дії договору, що є істотною умовою правочину за ст. 631 ЦК України. Крім того, п. 7.2 договору передбачає, що в разі розірвання договору з ініціативи «Замовника» він сплачує «Виконавцеві» всі понесені за даним договором збитки та штрафні санкції у розмірі 10% від суми договору і навпаки, в разі розірвання договору з ініціативи «Виконавця». Даний пункт договору за відсутності визначеного строку дії договору фактично ставить позивачку в нерівне положення в порівнянні з відповідачем. Пункт 7.2 договору є дискримінаційним і не відповідає принципу рівноправності сторін у договорі.

У зв'язку з порушенням своїх прав ОСОБА_5 у позові просила визнати недійсним договір №14/004 від 24.03.2014 року з застосуванням реституції, а саме: відповідачу слід повернути ОСОБА_5 отримані за недійсним договором грошові кошти в сумі 22 450 грн. з врахуванням інфляційних втрат за період з 20.12.2014 року на 04.08.2017 року 16 613 грн., а всього 39 063 грн.

Крім того, протиправною поведінкою відповідача завдано позивачці моральну шкоду, яку ОСОБА_5 оцінює в розмірі 50 000 грн. та просить стягнути з відповідача на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 23 ЦК України.

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що на момент укладення оспорюваного договору сторони узгодили всі умови правочину, сам договір відповідав їхньому внутрішньому волевиявленню. Крім того, після його укладення сторони приступили до фактичного його виконання, чим підтвердили свою згоду з умовами договору. Що стосується дискримінаційності п. 7.2 договору, то суд дійшов висновку про те, що умови п. 7.2 договору не ставлять позивачку в нерівне положення з відповідачем, оскільки в договорі передбачається аналогічна відповідальність виконавця за розірвання договору.

Рішення оскаржено позивачкою в апеляційному порядку з посиланням на невідповідність висновків суду вимогам закону та обставинам справи. Апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги повторюють твердження позовної заяви.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу «ІнтролігаТОР» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 оскільки Замовник і Виконавець своїми діями визнавали дійсність договору. Замовлене видання не було видане у оговорений час з вини позивачки, яка порушила умови договору, своєчасно не підписала та не повернула оригінал-макет. Недодержання форми договору не може бути підставою для визнання його недійсним.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2014 року між ОСОБА_5 (Замовник) і Підприємством «ІнтролігаТОР «ЧООГОЛОМ«ДЕНЬ» (Виконавець) укладено договір №14/004. Предмет договору - виконання робіт по виготовленню друкованої книги «Живі мислі могутньої віри» у кількості 1000 примірників обсягом 96 сторінок повно кольорової, форматом 70x100 1/16, палітурка м'яка повно кольорова, ламінована, папір крейдяний 130 г/м2, папір на обкладинку 240 г/м2. Строк виконання робіт по договору становив до 20.09.2014 року. Вартість виконаних робіт визначена в сумі 22 450 грн. (а.с. 8).

На виконання умов договору ОСОБА_5 внесла в касу виконавця передоплату в сумі 8 000 грн. по квитанції до прибуткового ордеру № 33 від 26.06.2014 року. 22.12.2014 ОСОБА_5 для остаточного виконання зобов'язань зі свого боку по квитанції до прибуткового касового ордеру № 59 від 22.12.2014 року внесла в касу виконавця залишок суми по договору в розмірі 14 450 грн. (а.с. 9), таким чином виконавши в повному обсязі свої зобов'язання по оплаті договору.

З акту приймання-передачі виконаних робіт від 18.04.2016 року (а.с. 10) вбачається, що станом на 14.07.2015 видавництвом було зверстано 128 сторінок видання вартістю 20 грн. за сторінку на суму 2 560 грн., проведено стандартизацію та міжнародну нумерацію видання на суму 175 грн., розроблено та виготовлено повнокольорову обкладинку в кількості 1000 шт. вартістю 2010 грн., в тому числі розробка 150 грн., виготовлення 1 860 грн. Загальна сума витрат становить 4 745 грн. Виведений повнокольоровий оригінал-макет надано автору на погодження та підпис. Станом на 18.04.2016 року підписаний оригінал-макет не повернено автором видавництву, що унеможливлює виконання видавництвом поліграфічних робіт.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як на підставу для визнання договору недійсним позивачка вказує на те, що в договорі не зазначено строк дії договору.

Проте така обставина не може бути визнана підставою для визнання договору №14/004 від 24.03.2014 року недійсним.

Як вірно встановлено судом при укладанні даного договору сторони узгодили всі умови договору, власноручно підписали договір та вчинили певні дії для його виконання.

Крім того, слід зазначити, що за змістом цей договір є договором підряду, оскільки спрямований на виконання певної роботи підрядником за завданням замовника.

Згідно з частинами першою - третьої, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У відповідності до п. 7 вказаної постанови, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про відсутність достатніх підстав для визнання оспореного договору недійсним.

Не може бути підставою для задоволення позову ОСОБА_5 і її посилання на те, що окремі пункти (п. 7.2 договору про наслідки розірвання договору з ініціативи Замовника або Виконавця) ставлять позивача у заздалегідь невигідне положення. Колегія суддів, також, погоджується з висновком районного суду, що вказаний пункт договору передбачає відповідальність обох сторін і не є дискримінаційним по відношенню до позивачки.

Крім того безпідставним є посилання ОСОБА_5 на невиконання відповідачем вимог ст. 15 Закону України « Про захист прав споживачів».

Цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт та надавачами послуг різних форм власності.

ОСОБА_5 у даних правовідносинах не є споживачем в розумінні ст. 1 вказаного вище закону.

Таким чином, у зв'язку з прийнятим рішенням відсутні підстави для застосування наслідків недійсності договору.

Також правомірно судом першої інстанції відмовлено у стягненні моральної шкоди. Судом не встановлено порушення прав позивачки, які, відповідно до ст. 23 ЦК України, могли бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 липня 2018 року

Судді