АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/69/18 Справа № 204/4045/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В. В. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2016 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11372341000 від 16.07.2008 року в розмірі 8084,89 доларів США та 14223,53 грн., яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту - 6950,23 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 1134,66 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 9106,57 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 5116,96 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року по справі № 204/4045/16-ц та відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк».

У запереченнях Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11372341000, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 15000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення не пізніше 16.07.2018 року та з оплатою 14,50 % річних за користування кредитом.

На підтвердження отримання ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 15000,00 доларів США банк надав заяву про видачу готівки № 26 від 16.07.2008 року, яка підписана особисто ОСОБА_2, і які витратив на особисті потреби.

16 липня 2008 року в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань договору про надання споживчого кредиту № 11372341000 від 16.07.2008 року, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено договорів поруки № 217585, відповідно до п. п. 1.1.-1.5. якого сторони договору встановили, що Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по Борговим зобов'язанням Боржника, які виникають з умов Договору про надання споживчого кредиту № 11372341000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) від 16.07.2008 року.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною першою статті 554 КК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

ОСОБА_2 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував у зв'язку з чим станом на 10.06.2016 року виникла заборгованість у розмірі 8084,89 доларів США та 14223,53 грн., яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту - 6950,23 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 1134,66 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 9106,57 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 5116,96 грн.

23 грудня 2015 року банком були направлені відповідачам письмові Вимоги за вих. № 26-52-993 та № 26-52-994 від 22.12.2015 року про дострокове повернення кредиту, яку ОСОБА_2 отримав особисто 26.12.2015 року, що підтверджується повідомленням про поштове вручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що відповідачі належним чином не виконали взяті на суду зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим необхідно стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11372341000 від 16.07.2008 року в розмірі 8084,89 доларів США та 14223,53 грн.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича