Єдиний унікальний номер 219/10010/17 Номер провадження 22-ц/775/1074/2018

Категорія 53

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Санікової О.С., Канурної О.Д.

за участю секретаря Марченко Я.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника Фонду соціального страхування України в Донецькій області Плахтій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області у залі судового засідання № 4 цивільну справу № 219/10010/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, з апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 червня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі (суддя Дубовик Р.Є.), -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16 березня 2018 року позивач, просив визнати за ним право на проведення індексації щомісячних страхових виплат за період з 7 грудня 2005 року по 30 червня 2017 року відповідно до п. 18 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань»; визнати відсутність обов'язку позивача надавати відповідачу для проведення індексації його щомісячних страхових виплат за період з 7 грудня 2005 року по 30 червня 2017 року довідок про розмір заробітної плати, пенсійних виплат, трудової книжки; зобов'язати відповідача нарахувати і сплатити індексацію його щомісячних страхових виплат за період з 7 грудня 2005 року по 30 червня 2017 року; зобов'язати відповідача нарахувати і сплатити компенсацію втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків виплати індексації щомісячних страхових виплат за період з 7 грудня 2005 року по 30 червня 2017 року та з 1 липня 2014 року по 1 липня 2017 року.

30 травня 2018 року представник відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Плахтій О.В. звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, посилаючись на те, що справу не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

4 червня 2018 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що Фонд соціального страхування України не здійснює владні управлінські функції, тому, враховуючи наведене, та суб'єктний склад сторін даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 червня 2018 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії закрити та компенсувати апелянту суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та зобов'язання вчинити певні дії не є публічно-правовою. А тому суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Позивачем ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник ОСОБА_1, на апеляційну скаргу надано письмовий відзив, в якому зазначено, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Предметом спірних правовідносин є майнові права позивач з приводу порушеного цивільного права позивача на відшкодування майнової шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а саме суми індексації. Спір має приватно-правовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

Вислухавши суддю - доповідача, представника Фонду соціального страхування України в Донецькій області Плахтій О.В., яка наполягала на доводах апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_1, який проти скарги заперечував, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з заявленого позову, позивач звернувся в суд з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Предметом даного спору є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації страхової виплати, яке здійснюється на підставі рішення спеціально уповноваженого законодавством на це органу - Фонду.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Фонд соціального страхування України не здійснює владні управлінські функції, враховуючи суб'єктний склад сторін, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не поділяє такого висновку з огляду на наступне.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

В обсязі конкретних обставин цієї справи зміст спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, що виникли між позивачем та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, повноважень та обов'язків Фонду, функцій, які на нього покладаються.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального Кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно п. 1 ч 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 4 вказаного Закону Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Одними із принципів соціального страхування, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 3 даного Закону, зокрема, є законодавчо визначені умови і порядок здійснення соціального страхування та державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Пунктами 6, 7 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформляється постановою, відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та в порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду, що затверджується його правлінням, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Згідно ст. 9 Закону основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Тобто, Фонд є суб'єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями.

Відповідно до ст. 17 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою-четвертою цієї статті.

Ураховуючи принципи, функції Фонду та зміст положень вищезазначених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що за предметним та суб'єктним складом цей спір має ознаки публічно-правових правовідносин, а отже підлягає розгляду за правилами КАС України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що спір у даній справі має публічно-правовий характер і належить до юрисдикції адміністративних судів заслуговують на увагу. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки розгляд справ з такими позовними вимогами віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, ухвала Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 червня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження підлягає скасуванню, а провадження у даній справі закриттю.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга подана Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та за її розгляд відповідачем сплачено судовий збір в сумі 1762 грн.84 коп.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі відмови в задоволенні позову судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача (п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Пунктом п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільнені позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 141 ЦПК України, ч. 3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави установлено, що компенсація судових витрат особам, які їх зазнали, здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні рахунки в банківських установах.

Підставою для компенсації судових витрат є судове рішення

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задовольнив, а позивач від сплати судового збору звільнений, понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги мають бути компенсовані за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 255, 374, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задовольнити.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 червня 2018 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії закрити.

Компенсувати за рахунок держави Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 к оп., шляхом її перерахування на рахунок Бахмутського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41419167) п/р № 37173111111113 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Головуючий: Ю.М. Мальований

Судді: О.С. Санікова

О.Д. Канурна

Повне судове рішення складено 16 липня 2018 року.

Головуючий: Ю.М. Мальований