ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/5241/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Смидюк Х.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу поліцейського взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Березного Тараса Івановича на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до поліцейського взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Березного Тараса Івановича про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Миронюк М.Г.,

час ухвалення рішення - не вказано,

місце ухвалення рішення - м. Ковель,

дата складання повного тексту рішення - 07 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до поліцейського взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Березного Тараса Івановича, в якому просив визнати дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності протиправними та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 514322, винесену 25 квітня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а справу - закрити.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було грубо порушено його права, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Вважає, що складання протоколу та винесення постанови є абсолютно безпідставними, оскільки є неповне встановлення необхідних для вирішення справи обставин, недоведеність встановлених обставин та невідповідність висновків обставинам справи.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 514322 від 25 квітня 2018 року, винесену поліцейським взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Березним Тарасом Івановичем про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, в зв'язку із малозначністю вчиненого, обмежившись щодо нього усним зауваженням. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, - закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, доведена повністю належними доказами, а дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства. В той же час, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для звільнення позивача від відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. На обгрунтування наявності підстав для звільнення від відповідальності позивача суд зазначав, що позивач вперше притягується до адміністративної відповідальності, телефон тримав в руках, однак не розмовляв, а дана дія тривала всього 3 секунди, що суттєво не відволікло позивача від керування транспортним засобом і не могло вплинути на його здатність оперативно реагувати на зміну дорожньої обстановки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, поліцейський взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Березний Т. І. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що застосування судом п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України є необгрунтованим, так як ч. 2 ст. 122 КУпАП не передбачає іншого виду стягнення окрім штрафу. Застосування судом норми ст. 22 КУпАП до вчиненого адміністративного правопорушення є неправильним, оскільки у законодавстві не закріплено визначення малозначного правопорушення та відсутні вказівки на його ознаки, а вирішення питання щодо звільнення порушника від адміністративної відповідальності належить до компетенції органів Національної поліції.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, поліцейським взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Березним Тарасом Івановичем винесено постанову від 25 квітня 2018 року про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та згідно цієї постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.

За змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_2 25 квітня 2018 року о 10 год. 33 хв. керуючи транспортним засобом MITSUBISHI Lancer, р/н НОМЕР_1 в с. Воля Ковельська, Ковельського району в напрямку вул. Центральна, під час руху користувався засобами зв'язку, тримаючи їх в руках, чим порушив п. 2.9.д ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП та за яке на позивача накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той же час, звільнив позивача від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, скасував оскаржувану постанову та закрив провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Однак колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом 2.9. «д» ПДР України визначено, що водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Згідно з частиною другою статті 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 квітня 2018 року відповідачем стосовно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 514322, якою його визнано винною за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

У постанові зазначено, що 25 квітня 2018 року о 10 год. 33 хв. керуючи транспортним засобом MITSUBISHI Lancer, р/н НОМЕР_1 в с. Воля Ковельська, Ковельського району в напрямку вул. Центральна, під час руху користувався засобами зв'язку, тримаючи їх в руках, чим порушив підпункт 2.9. «д» ПДР України.

Так, із наявної в матеріалах справи копії відеозапису слідує, що зупинення транспортного засобу було здійснено екіпажем поліції у складі двох інспекторів поліції. Інспектори поліції після зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, роз'яснили позивачу суть скоєного ним адміністративного правопорушення, а саме, що позивач у порушення вимог ПДР під час руху транспортного засобу користувався засобом зв'язку мобільним телефоном, тримаючи його у руці. Останній вказаний факт заперечив, при цьому зазначивши, що засіб зв'язку (мобільний телефон) під час руху автомобіля тримав, однак не використовував, тобто не говорив по мобільному телефону.

Колегія суддів бере до уваги той факт, що дійсно, у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, який долучено до матеріалів справи, адміністративного правопорушення безпосередньо не зафіксовано. Проте, вказаний відеозапис містить пояснення ОСОБА_2, відповідно до яких він зазначав про те, що дійсно тримав мобільний телефон у руці, а відтак суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність вказаних у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення обставин.

Враховуючи, що згідно статті 251 КУпАП пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є доказом вчинення адміністративного правопорушення, на думку колегії суддів, вина позивача є доведеною, а відтак накладення на позивача адміністративного стягнення є правомірним. Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття постанови від 25 квітня 2018 року серії АР № 514322.

За приписами статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, посилання позивача на те, що мобільний телефон тримав у руці для того, щоб відхилити дзвінок, не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки підпунктом 2.9. «д» ПДР України встановлено саме заборону на користування засобами зв'язку, тримаючи їх у руці, не зважаючи на причину, з якої особа тримає у руці телефон.

Отже, виходячи зі змісту фактичних обставин справи та зумовленого ними оспореного правозастосування, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на пояснення позивача, які надавались ним в контексті вищевказаних роз'яснень інспекторів поліції по суті скоєного правопорушення.

Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно висновків суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення позивача від відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Статтею 34 КУпАП визначено, що обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

1) щире розкаяння винного;

2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

4) вчинення правопорушення неповнолітнім;

5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

При цьому зазначено, що законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Як слідує з постанови суду першої інстанції, застосовуючи норми статті 22 КУпАП, суд послався на обставини, які в розумінні статтей 33-34 КУпАП слід вважати такими, що пом'якшують відповідальність особи.

Тому суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо можливості визнання адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП малозначним діянням.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 654/2930/16-а.

Таким чином, враховуючи наявність складу адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, колегія суддів приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що при винесені оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, інспектором вірно з'ясовано всі обставини справи та накладено стягнення в розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП, що є співмірним виду та характеру вчиненого правопорушення, а відтак апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. 243, ст. 268, ст. 272, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу поліцейського взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Березного Тараса Івановича задовольнити повністю.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2018 року у справі № 159/2248/18 - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 514322 від 25 квітня 2018 року, звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, в зв'язку із малозначністю вчиненого, обмежившись щодо нього усним зауваженням і закриття провадження у справі та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

В. В. Ніколін