Справа № 308/2916/18

П О С Т А Н О В А

16.07.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Феєра І.С., при секретарі судових засідань Головець М.А., за участю прокурора Цар І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.06.2018.

Цією постановою:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка АДРЕСА_1, секретар судового засідання Господарського суду Закарпатської області, визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн..

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп..

Із протоколу про адміністративне правопорушення №78 від 21.03.2018 та постанови судді від 04.06.2018 вбачається, що ОСОБА_4, обіймаючи посаду секретаря судового засідання Господарського суду Закарпатської області, будучи державним службовцем категорії «В» та будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», у порушення вимог ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції», без поважних причин не повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у своєму майновому стані, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

А саме, відповідно до поданої електронної декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 21.01.2018 ОСОБА_4, 21.07.2017 набула право власності на транспортний засіб «Volkswagen Tiguan», 2017 року випуску, вартістю 913 500 грн.. Відповідно до додаткової угоди договору купівлі-продажу транспортного засобу 1605/2017/vw/-FA4510/63 від 21.07.2017 та акту приймання-передачі транспортного засобу №1605/2017/vw/-FA4510/63 від 21.07.2017 ОСОБА_4, придбала рухоме майно, а саме легковий автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 на загальну суму 913 500 грн.. Таким чином набувши право власності на рухоме майно, вартістю, що становить 570 прожиткових мінімумів, встановлених на 01.01.2017, що потребує здійснення додаткових заходів фінансового контролю, передбачених ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», тому у ОСОБА_4 виник обов'язок,

-2-

передбачений ч.2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», а саме у десятиденний строк з моменту отримання доходу письмово повідомити про суттєві зміни в майновому стані НАЗК.

Згідно із ч.2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів встановлених для працездатних осіб, встановлених на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це НАЗК. Вказана інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) та оприлюднюється на офіційному веб-сайті НАЗК.

Тобто, у ОСОБА_4 виник обов'язок повідомити НАЗК про суттєві зміни в майновому стані упродовж періоду з 22.07.2017 по 01.08.2017. 02.08.2017 ОСОБА_4, порушила порядок, передбачений ч.2 ст. 52 Закону, а саме у десятиденний строк з моменту отримання доходу письмово не повідомила НАЗК про суттєві зміни в майновому стані.

Відповідно до скріншоту з офіційного сайту НАЗК, ОСОБА_4 повідомлення про суттєві зміни в майновому стані не подавала.

В апеляційній скарзі поданій в інтересах ОСОБА_4, - адвокат ОСОБА_3 ставить питання про скасування постанови суду від 04.06.2018 та закриття провадження у справі щодо ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що постанова суду є незаконна та постановлена без з'ясування дійсних обставин справи. Вказує, що всупереч ст.ст.247, 280 КУпАП, судом першої інстанції неналежно з'ясовано мотив, характер вчиненого ОСОБА_4 діяння, її повноваження, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також не взято до уваги пояснення ОСОБА_4 щодо відсутності умислу на вчиненні адміністративного правопорушення, яке поставлену їй у вину. Зазначає, що поза увагою суду залишилась відсутність доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_4 про те, що обіймаючи посаду секретаря судових засідань і будучи державним службовцем, та знаходячись у декретній відпустці, нею у січні 2017 року була подана е-декларація, проте про передбачений законом обов'язок повідомляти про суттєві зміни в майновому стані, вона не знала, оскільки не слідкувала за внесенням змін у корупційне законодавство, у зв'язку із зайнятістю по догляду за дитиною. Судом першої інстанції необгрунтровано не взято до уваги, що відомості про зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 транспортний засіб зазначено при подачі е-декларації у 2018 році, що свідчить про відсутність будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 діяла умисно, усвідомлювала протиправний характер своїх дій. Повідомлення в порядку ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» шляхом подачі електронної декларації до НАЗК і не повідомлення в порядку ст.52 цього Закону шляхом подачі окремої інформації до НАЗК про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування виключають наявність вини у формі умислу у вчинені зазначених дій, а відтак і наявності суб'єктивної сторони даного правопорушення і повинні кваліфікуватись як такі, що вчинені з необережності. Така позиція відповідає роз'ясненням ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справи від 22.05.2017, №223-943/0/4-17 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією». Також звертає увагу, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні прокурором у судовому засіданні не наведено доказів на підтвердження суб'єктивної сторони поставленого у вину ОСОБА_4

-3-

правопорушення, зокрема, не встановлені - умисел, мотив та мета. Крім того зазначає, що досудова перевірка у справі проведена неуповноваженим органом, оскільки така проводилась працівниками ОВС відділу управління захисту економіки в Закарпатській області, що суперечить Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого рішенням НАЗК від 10.02.2017, №56, що стверджується і правовою позицією постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2018 . Враховуючи, що посадові особи правоохоронних органів здійснюючи перевірку особи, як суб'єкта декларування, та складаючи протокол без відповідного звернення (доручення) НАЗК, вийшли за межі своїх повноважень, всі докази зібрані у справі щодо ОСОБА_4, в розумінні ст. 251 КУпАП, є недопустимими.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2018, у провадженні за № 33/777/404/18 визначено головуючим суддею - суддю Феєра І.С..

16.07.2018 від представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 до Апеляційного суду Закарпатської області надійшла заява про відвід судді Феєру І.С..

Вказана заява обґрунтована тим, що суддя Феєр І.С. у 2012 - 2013 працював суддею Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, де в цей час працювала секретарем судових засідань ОСОБА_4, яка неодноразово брала участь як секретар судових засідань по справах, що знаходились у провадженні судді Феєра І.С.. Вказана обставина викликає сумнів щодо об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення.

Заслухавши думку прокурора, який не заперечив щодо задоволення заяви про відвід, пояснення судді щодо заяви, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи заяви представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про відвід судді Феєру І.С., які жодними доказами не підтверджені, апеляційний суд приходить до такого висновку.

Питання відводу судді не врегульовано нормами КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним безстороннім та справедливим судом, передбачені і у ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Враховуючи вказане, а також вимоги ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», відповідно до яких суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, суддя вважає, розгляд заяви про відвід судді в рамках справи про адміністративне правопорушення можливим та таким, що направлений на захист прав особи щодо розгляду його справи безстороннім судом, не дивлячись на відсутність такої норми у Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту ст. 6 Конвенції та практики Європейського Суду з питань неупередженості суду вбачається, що правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти

-4-

громадянам у демократичному суспільстві. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (Кіпріану проти Кіпру, п. 118; Мікаллеф проти Мальти, п. 93). ЄСПЛ у своїй практиці проводить відмінність між суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (Кіпріану проти Кіпру, п. 118; П'єрсак проти Бельгії, п. 30; Грівз проти Сполученого Королівства, п. 69). Разом з тим, чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об'єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб'єктивний тест). Виходячи з наведеного, практика ЄСПЛ говорить про те, що кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Мікалефф проти Мальти).

Крім того, при вирішенні питання про відвід судді апеляційний суд, шляхом застосування принципу аналогії закону, керується нормами КПК України, а саме вимогами ст. 75 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у розгляді провадження за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що під «іншими обставинами» які викликають сумнів у неупередженості судді, мають розглядатися, зокрема, у результатах судового розгляду зацікавлені родичі дружини чи чоловіка судді; суддя перебуває в дружніх або неприязних стосунках із кимось з учасників провадження, надання консультацій та інших послуг.

Як вбачається зі змісту заяви про відвід судді Феєру І.С., особа, яка притягнена судом першої інстанції до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1762-6 ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_3 вважають, що розгляд справи головуючим суддею не буде здійснено з дотриманням вимог ст. 245 КУпАП, оскільки вказана обставина в заяві про відвід унеможливлює розгляд апеляційної скарги на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.06.2018 щодо ОСОБА_4.

Незважаючи на наведені обставини, представник до заяви не долучив жодного доказу на підтвердження вказаних у заяві обставин, однак з метою усунення будь-яких сумнівів в об'єктивності і упередженості судді у даній справі, з врахуванням пояснень судді та з метою забезпечення особі, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення права на справедливий суд, подана заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 245, 248, 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

заяву про відвід судді Феєру І.С., подану представником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_3 - задовольнити.

Справу про адміністративне правопорушення № 33/777/404/18 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч.2 ст.172-6 КУпАП передати на повторний автоматизований розподіл між суддями палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Закарпатської області.

Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя: