Постанова

Іменем України

11 липня 2018 року

м. Київ

справа № 717/1140/15-ц

провадження № 61-21060св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка подала касаційну скаргу, - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

представник особи, яка подала касаційну скаргу, - Думітращук Вікторія Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2015 року у складі судді Телешмана О. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 18 вересня 1992 року по 10 лютого 2015 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу, а саме 29 березня 2007 року, ОСОБА_2 було отримано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю молодіжно-розважального комплексу з підвальним приміщенням, загальною площею 486,5 кв. м, по АДРЕСА_1, яка відповідно до статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.

Ураховуючи те, що шлюб між ними розірвано, право власності на нежитлову будівлю молодіжно-розважального комплексу з підвальним приміщенням, загальною площею 486,5 кв. м, по АДРЕСА_1 було зареєстровано за чоловіком, ОСОБА_1 просила суд поділити майно подружжя і визнати за нею право власності на 1/2 частини нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу з підвальним приміщенням, загальною площею 486,5 кв. м, по АДРЕСА_1.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

У рахунок поділу спільного сумісного майна подружжя виділено ОСОБА_1 і визнано за нею право власності на 1/2 частини нежитлової будівлі молодіжно-розважального комплексу з підвальним приміщенням, загальною площею 486,5 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 775,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне нерухоме майно було придбано сторонами за час шлюбу. Отже, це майно відповідно до статті 60 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності, а згідно з частиною першою статті 70 СК України частки сторін у цьому майні є рівними. Крім того, відповідач не заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «РайффайзенБанк Аваль») відхилено. Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2015 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя і банк цих доводів не спростував. При цьому апеляційний суд, відхиляючи доводи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», зазначив, що права іпотекодержателя поділом іпотечного майна між подружжям не порушуються.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не встановив усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та безпідставно не залучив банк до участі у справі, оскільки між ОСОБА_2 і ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» було укладено кредитний договір від 27 квітня 2007 року. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором, 28 квітня 2007 року між банком і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно - нежитлові будівлі молодіжно-розважального комплексу з підвальним приміщенням, загальною площею 486,5 кв. м, які розташована по АДРЕСА_1, які належали на праві власності ОСОБА_2

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором від 28 квітня 2007 року виникла заборгованість у розмірі 2 772 032,48 грн, яка рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 травня 2014 року була стягнута з ОСОБА_2 на користь банку. На виконання цього рішення суду Кельменецьким районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецької області було відкрито виконавче провадження та 21 жовтня 2014 року накладено арешт на все майно боржника, у тому числі на нежитлове приміщення, яке є предметом іпотеки. Таким чином, на дату ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення, спірне майно перебувало під обтяженням (іпотекою) та арештом. Переглядаючи справу, апеляційний суд на вказані обставини уваги не звернув та безпідставно залишив без змін рішення суду першої інстанції.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що положення договору іпотеки від 28 квітня 2007 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2, про заборону іпотекодавця розпоряджатися предметом іпотеки без згоди іпотекодавця, не змінюють та не скасовують положення сімейного законодавства, зокрема статей 60, 68, 69, 70 СК України, якими кожному з подружжя надано право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Крім того, спір, що виник у цій справі, стосується лише подружжя, і поділ спільного сумісного майна не порушує права іпотекодержателя, тому підстав для задоволення касаційної скарги банку немає.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частині третій статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судом установлено, що з 18 вересня 1992 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2015 року.

29 березня 2007 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю молодіжно-розважального комплексу з підвальним приміщенням, загальною площею 486,5 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1. 04 квітня 2007 року ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на вказане нерухоме майно.

27 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 67 000,00 дол. США зі сплатою за користування кредитом 13 % річних з кінцевим терміном повернення 26 квітня 2017 року.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним, між сторонами 28 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку ОСОБА_2 передав належну йому на праві власності нежитлову будівлю молодіжно-розважального комплексу з підвальним приміщенням, загальною площею 486,5 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 травня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» була стягнута заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у розмірі 688 408,24 грн.

На виконання вказаного рішення суду, Кельменецьким районним судом Чернівецької області було видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні Кельменецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецької області, та постановою державного виконавця від 21 жовтня 2014 року було накладено арешт на майно боржника, у тому числі на нежитлову будівлю молодіжно-розважального комплексу з підвальним приміщенням, загальною площею 486,5 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1.

У пункті 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року визначено, що суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі .

Отже, якщо з матеріалів справи вбачається, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, суд з урахуванням вищенаведеного повинен вчинити дії, які від нього вимагає частина четверта статті 10 ЦПК України 2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи у суді першої інстанції проведено з порушенням наведених вимог закону, оскільки до участі у справі судом не було залучено іпотекодержателя спірного нерухомого майна - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», апеляційний суд на вказані порушення норм процесуального права уваги не звернув, та всупереч вимогам статті 129 Конституції України не сприяв відновленню порушених прав і охоронюваних законом інтересів банку, який не приймав участі у справі.

Відповідно до частини другої статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

У частинах першій, третій статті 9 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно з частинами першою, другою статті 10 Закону України «Про іпотеку» якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб.

Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

У пункті 4.1.4 договору іпотеки від 28 квітня 2007 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2, сторонами погоджено, що іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його будь-якими зобов'язаннями, обтяженнями та обмеженнями, не видавати третім особам будь-яких прав на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем, гарантом, авалістом за зобов'язаннями третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

Колегія суддів виходить із того, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).

Проте суди не звернули увагу на те, що поділу підлягає все майно подружжя, у тому числі і їх боргові зобов'язання, а не окрема його частина, у даному випадку тільки нежитлове приміщення.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували, у порушення вимог статей 212-214, 303 ЦПК України 2004 року не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не встановили склад сторін у справі та дійшли передчасного висновку про задоволення позову.

Судове рішення щодо іпотечного майна безспірно, що впливає на права та обов'язки іпотекодержателя, тому висновок суду, що права банку не порушені, є безпідставним і банк має бути залучений до участі у справі.

Оскільки відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки суди не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірили доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, то ухвалені у справі судові рішення відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 травня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк