АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Харків

Справа № 640/22060/13-ц

Провадження № 22-ц/790/2005/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.,

секретаря Кучер Ю.Ю.,

Учасники справи :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

Відповідач: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 4 лютого 2014 року, ухвалене суддею Попрас В.О.,-

по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У грудні 2013 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (яке є правонаступником ПАТ «ОТП Банк» згідно ст.37 ЦПК України) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № CM-SME701/183/2007 від 06.12.2007р. станом на 12.08.2013р., що складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 168846,56 USD, що еквівалентно 1349590,55 грн., заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам в сумі 11496,90 USD, що еквівалентно 91894,72 грн., пеню за несвоєчасне повернення суми кредиту у розмірі 658253,64 USD, що еквівалентно 5261421,34 грн., а всього стягнути 6702906 грн. 61 коп., та сплачений судовий збір у розмірі 3441 грн.

Позов мотивований тим, що 06.12.2007р. між ЗАТ «ОТП банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CM-SME701/183/2007 відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 181834,76 дол. США. 29.04.2010р. між Публічним акціонерним товариством «ОТП банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно яким ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перешли всі права вимоги за кредитним договором № CM-SME701/183/2007 від 06.12.2007 року. Посилаючись на те, що внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 12 серпня 2013 року утворилася вказана заборгованість, позивач просив стягнути вказаний борг із відповідача.

Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 4 лютого 2014 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.

Заочне рішення мотивоване тим, що було встановлено наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором, яка відповідно до норм ЦК України підлягає стягненню.

Ухвалою цього ж суду від 11 березня 2014 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що обставини на які посилається відповідач у своїй заяві про перегляд вищевказаного заочного рішення, зокрема, про застосування строку позовної давності щодо застосування якої під час розгляду справи заяви не подавав, не мають істотного значення для вирішення справи.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, оскільки судом неповно з'ясовано та досліджено обставини, що мають істотне значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ОСОБА_1, не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до п.117, 119 Правил надання послуг поштового зв'язку вважається не врученим, тому підстав для розгляду справи в заочному порядку не було.

Звертає увагу на пропуск строку позовної давності, оскільки правовідносини виникли з дня надання строкового кредиту (укладення кредитного договору), тобто з 06.12.2007 року. Подання заяви про її застосування було неможливим, у зв"язку з неповідомленням позивача про розгляд справи.

Крім того, заперечує проти отримання зазначеної позивачем суми грошових коштів, вказує, що позивач не довів факт видачі такої суми, розрахунок наданий до позову не відповідає дійсності та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», також не надана банківська виписка за рахунком з відображенням руху коштів. Більш того, позивачем не підтверджено факт укладання кредитного договору, а надані до позову копії документів належним чином не засвідчені, а їх оригінали відсутні.

Вважає, що укладений кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не містить ряду істотних та обов'язкових умов споживчого договору, а через значну кількість несправедливих умов у ньому порушує принцип рівності сторін договору.

Стверджує про наявність зовнішніх факторів, які не залежать від волі відповідача і унеможливлюють погашення заборгованості та відповідно до ст.616 ЦК України та ПП ВССУ №5 від 30.03.2012 року існують підстави для зменшення розміру збитків та неустойки.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 06 грудня 2007р. між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CM-SME701/183/2007 за умовами якого банк надає відповідачу кредит в сумі 181834,76 дол. США двома траншами: перший у розмірі 104773,76 дол. США, другий - 77061,00 дол. США, датою остаточного повернення яких є 8 грудня 2014 року.

29.04.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «ОТП банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перешли всі права вимоги за кредитним договором № CM-SME701/183/2007 від 06.12.2007 року.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання, шляхом надання позичальнику вищевказаних кредитних коштів двома траншами відповідно до кредитних заявок ОСОБА_1 від 06.12.2007 року та 17.12.2007 року (а.с.10,11), але відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав належним чином, у зв'язку з чим утворилась зазначена заборгованість.

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-190цс14 від 21 січня 2015 року та №61-1252св17 від 7 лютого 2018 року).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (ст. 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Між тим, Велика Палата у постанові від 17 квітня 2018 року у справі№200/11343/14 (провадження 14-59цс18) зазначила, що якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач могла заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.

Матеріали справи свідчать, що про розгляд даного позову у суді першої інстанції відповідач належним чином повідомлений не був, що позбавило його права на судовий захист та на подання заяви щодо застосування строків позовної давності. Після отримання ним заочного рішення суду він звернувся з заявою про його перегляд, у якій просив застосувати строки позовної давності, проте суд, всупереч вимогам законодавства, не надав належної оцінки вказаним обставинам.

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду 10 грудня 2013 року, тобто загальна позовна давність встановлюється з 11.12.2010 року, а спеціальна - з 11.12.2012 року.

Так, згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем станом на 12 серпня 2013 року заборгованість по кредиту становить 168 846,56 дол. США, що за курсом НБУ 7,993 станом на 12.08.2013 еквівалентно 1 349 590,55 грн., заборгованість по відсоткам - 11 496,90 дол. США, що еквівалентно 91 894,72 грн., по пені - 658 253,64 дол. США що еквівалентно 5 261 421,34 грн.

У своїй заяві про перегляд заочного рішення відповідач ОСОБА_1 просить застосувати строк позовної давності лише до нарахованих банком процентів та пені, тобто сума заборгованості по тілу кредиту підлягає стягненню у повному обсязі заявленому у позові, а саме 1 349 590,55 грн.

Заборгованість по відсотках, відповідно наданого розрахунку, нараховано за період з 09.06.2008 по 01.01.2009, тобто поза межами строку позовної давності, тому в цій частині у задоволенні позову слід відмовити (а.с.9).

Згідно п.3.1.1 кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожен день прострочки, пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно договору.

Виходячи з того, що строк позовної давності щодо стягнення пені до 11 грудня 2012 року сплинув, а розрахунок заборгованості надано з 12 серпня 2012 року по 12 серпня 2013 року, пеня за порушення прийнятих на себе зобов'язань згідно п.3.1.1 договору підлягає стягненню з 11 грудня 2012 року по 12 серпня 2013 року, майже за 8 місяців, а саме за 245 днів, у розмірі 413 674,07 дол. США (168 846,56/100*1%=1 688,47*245 дні), що еквівалентно 3 306 496,86 грн. і розрахунок у гривнях складає 1 349 590,55 :100 х 1 = 13 495,91 грн х 245 =3 306 496,86 грн.

Що стосується заяви відповідача про зменшення розміру пені, слід зазначити наступне. Розмір пені, що підлягає стягненню в межах строку позовної давності становить 3 306 496,86 грн.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 ЦК України).

Отже за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Сума збитків, а саме сума непогашеної заборгованості по тілу кредиту складає 1 349 590,55 грн.

Отже, сума пені може бути зменшена до розміру збитків, а саме суми основного боргу за кредитом,на яку нарахована пеня, тобто до 1 349 590,55 грн., оскільки судова колегія вважає значно завищеною суму пені в порівнянні із сумою заборгованості.

Враховуючи вищенаведене і доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1 349 590,55 грн. та зменшеної суми пені у такому ж розмірі 1 349 590,55 грн., всього в сумі 2 699 181,10 грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги про неотримання зазначеної позивачем суми грошових коштів, невідповідності розрахунку дійсності та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та ненадання банківської виписки за рахунком з відображенням руху коштів і не підтвердження факту укладання кредитного договору, та інше, то вони спростовуються матеріалами справи, які містять кредитні заявки на отримання кредитних коштів з підписом відповідача (а.с.10-11), відповідний розрахунок заборгованості по тілу кредиту і пені (а.с.9-10), який судовою колегією перевірено і розрахунок пені складено особисто судом. Інші доводи не мають правового знгачення для вирішення справи по суті.

На підставі ст.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.

А саме, позов було заявлено на суму 6 702 906,61 грн., задоволено на суму 2 699 181,10 грн., що складає 40,27 % та відмовлено у задоволенні позовних вимог на 59,73%.

Сплачено позивачем за звернення до суду першої інстанції з позовом судовий збір в розмірі 3 441 грн., відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі - 5 161,50 грн..

Отже, стягненню підлягає з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 40,27% від 3 441 грн , а саме 1 385,69 грн., з позивача на користь відповідача 59,73 % від 5 161 грн, а саме 3 082,96 грн. Остаточно на підставі п.10 ст.141 ЦПК України позивач повинен сплатити відповідачу різницю : 3082,96 грн -1385,69 грн =1 697,27 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 4 лютого 2014 року - скасувати і ухвалити нове. Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по тілу кредиту у розмірі 1349590 (один мільйон триста сорок дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 55 коп. і пеню в сумі 1349590 (один мільйон триста сорок дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 55 коп., всього 2699181 (два мільйони шістсот дев'яносто дев'ять тисяч сто вісімдесят одина) грн. 10 коп.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1697 (одна тисяча шістсот дев'яносто сім) грн. 27 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови

складено 16 липня 2018 року