- Відповідач (Боржник): Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області
- Позивач (Заявник): Бахметова Валентина Хайріївна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4603/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя першої інстанції Шульгач М.П., м. Тернопіль, повний текст складено 18.05.2018),
В С Т А Н О В И В:
15 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Тернопільське ОУПФУ) про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною відмову щодо невиплати пенсії за віком при повному стажі, яка була призначена 07.10.2005 відповідно до вимог Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язання виплатити пенсію за віком при повному стажі з дати припинення її виплати з 01.04.2015 по 25.11.2015.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року залишено без розгляду позовну заяву.
Із цим рішенням не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, суд не в повному обсязі з'ясував всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору який виник між сторонами, що призвело до невірного застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апелянт, зокрема, зазначила, що заробітна плата і пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю. Посилається на те, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Стаття 87 зазначеного закону передбачає, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
У судове засідання представники сторін не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксація судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 07.10.2005 позивачу призначена пенсія за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 26.12.2015 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
15 лютого 2018 ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського ОУПФУ з заявою-запитом про необхідність повідомити їй розмір пенсії за віком яка була їй виплачена в березні 2015 року, а також повідомити рішення та підстави невиплати належної їй пенсії за віком в період з 01.04.2015 по 25.11.2015.
Листом №61/Б-11 від 28.02.2018 Тернопільське ОУПФУ повідомило позивача, що частиною 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII) передбачено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії не виплачуються. Повідомило, що позивач працювала на посаді, яка передбачена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» по 25.11.2015, тому з 01.04.2015 по 25.11.2015 призначена їй пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виплачувалась. Крім того, повідомлено, що в березні 2015 року її пенсійна виплата становила 4134,05 грн.
Вважаючи свої права порушеними внаслідок ненарахування їй пенсії за період з 01.04.2015 по 25.11.2015, ОСОБА_1 звернулася до суду для їх захисту.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважала, що його діями чи бездіяльністю порушуються її права та законні інтереси. Пенсія є періодичним платежем, про зупинення її виплати позивач знала, а тому в разі не згоди, мала право звернутися до суду.
З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (15 березня 2018 року), а також меж заявлених позовних вимог (періоду, у який пенсія не нараховувалася, з чим не погоджується позивач) - з 01 квітня 2015 року по 25 листопада 2015 року, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 (справа 489/2361/17).
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачем пропущено встановлений статтею 122 КАС України строк для звернення до суду із вказаним позовом, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Покликання апелянта на ч. 2 ст. 46 та ст. 87 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставними, оскільки зазначені норми стосуються нарахованих але не виплачених з вини пенсійного органу сум пенсії, проте позивачу не було здійснено нарахувань спірних сум пенсії.
Слід зазначити, що покликання апелянта на те, що спірні правовідносини є відносинами власності, а тому не обмежені визначеним статтею 122 КАС України строком, є безпідставними, адже в даному випадку йдеться про ненарахування суми пенсії, отже оскаржується бездіяльність суб'єкта владних повноважень саме щодо нездійснення нарахування та виплати, а тому право позивача на захист обмежене шестимісячним строком.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 819/467/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 16.07.2018.
- Номер: П/819/612/18
- Опис: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 819/467/18
- Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд
- Суддя: Большакова Олена Олегівна
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.03.2018
- Дата етапу: 12.07.2018
- Номер: 876/4603/18
- Опис: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 819/467/18
- Суд: Львівський апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Большакова Олена Олегівна
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.06.2018
- Дата етапу: 12.07.2018