ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 рокуЛьвів№876/5251/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Костіва М.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 червня 2018 року у справі №601/954/18 (винесену головуючим суддею Коротич І.А. у м. Кременець) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білокриницької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 третя особа Відділ з питань державної реєстрації Кременецької районної державної адміністрації про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Білокриницької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 третя особа Відділ з питань державної реєстрації Кременецької районної державної адміністрації про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 червня 2018 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 передано за предметно територіальною підсудністю на розгляд Тернопільського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неповно та неправильно встановлені обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що він звернувся до суду із позовом в порядку цивільного судочинства та даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Приймаючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена справа предметно підсудна саме цьому суду.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено в новій редакції, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України.

Вказаним Законом змінено предметну підсудність окремих категорій адміністративних справ та встановлено нові правила розмежування юрисдикції окружних адміністративних судів і місцевих загальних судів.

Статтею 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію адміністративних судів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Перелік справ, підсудних місцевому загальному суду як адміністративному, визначених в ч. 1 ст. 20 КАС України, є вичерпним.

Згідно з ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою статті.

Таким чином, починаючи з 15 грудня 2017 року, Кременецький районний суд Тернопільської області, як адміністративний суд, не є належним судом для розгляду даної справи, яка за предметною юрисдикцією на даний час підсудна Тернопільському окружному адміністративному суду.

Крім цього, вирішення питань, пов'язаних з прийняттям справи до провадження суду та її підготовку до судового розгляду врегульовано Главою ІІ Розділу ІІ КАС України. Однак, зазначеною главою не врегульовано механізм дій суду в справах, які не підсудні місцевим загальним судам, як адміністративним, згідно правил предметної юрисдикції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Як слідує зі змісту адміністративного позову, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Білокриницької сільської ради Кременецького району Тернопільської області про скасування рішень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. №3477-IV, практика Європейського суду з прав людини визнається самостійним джерелом права в Україні і є обов'язковою для застосування судами України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Враховуючи те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказана справа, відповідно до положень ч. 2 ст. 20 КАС України, за предметною юрисдикцією підлягає розгляду Тернопільським окружним адміністративним судом.

Що стосується доводів апелянта про те, що він звернувся до суду в порядку цивільного судочинства, то такі спростовуються поданим позовом, з якого слідує, що позивачу звернувся до суду в порядку Кодексу адміністративного судочинства.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 червня 2018 року у справі №601/954/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. С. Затолочний

М. В. Костів