АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/409/18 Номер провадження 22-ц/786/1488/18Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.,

       розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4 на ухвалу судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 лютого 2018 року про забезпечення позову, постановлену за відсутності учасників справа під головуванням судді Куцин В.М.,-

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

В лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_2 разом з позовом подав заяву про забезпечення позову, у якій просив:

-Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області проводити будь-які дії (передавати в оренду, у власність) відносно земельної ділянки площею 67,0779 га, кадастровий номер 5323286000:00:009:0001, яка розташована на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, до набрання чинності рішення у справі;

-Заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 67,0779 га, кадастровий номер 5323286000:00:009:0001, яка розташована на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населеного пункту.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 лютого 2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

З метою забезпечення позову ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у полтавській області проводити будь-які дії (передавати в оренду, у власність) відносно земельної ділянки площею 67,0779 га, кадастровий номер 5323286000:00:009:0001, яка розташована на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населеного пункту.

Відмовлено у задоволенні вимоги про заборону будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 67,0779 га, кадастровий номер 5323286000:00:009:0001, яка розташована на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населеного пункту.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даною ухвалою не погодився представник ОСОБА_3, особа яка не залучена до участі у справі, але вважає, що цим рішенням вирішено питання про належні йому права та обов’язки. Подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Вказує на те, що суд допустив порушення застосування норм процесуального права. Вважає ухвалу суду необґрунтованою та незаконною

Зокрема, наголошує на тому, що головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області виданий наказ №4410-сг, згідно якого йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населеного пункту.

На виконання цього наказу ОСОБА_3 замовив та отримав документацію із землеустрою, яка 12 грудня 2017 року була подана на державну реєстрацію земельної ділянки для подальшої видачі витягу з ДЗК про право власності.

Внаслідок наявності оскаржуваної ухвали суду про забезпечення позову ОСОБА_2 земельна ділянка не була зареєстрована за апелянтом.

Вважає, що забезпечення позову ОСОБА_2 призвело до порушення його прав, як громадянина України на першочерговий розгляд звернення учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок, порушення Постанови КМУ від 19 серпня 2015 року «Про питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками.

Вказує на те, що суд фактично вирішив спір по суті, оскільки заборонивши вчиняти будь-які дії зі спірною ділянкою, встановив, що ОСОБА_2 має право на оренду.

       Звертає увагу на те, що суд першої інстанції в ухвалі не навів жодних підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення у даній справі.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, але даний факт не перешкоджає подальшому розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені  судом першої інстанції та неоспорені  обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому ставив вимоги до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.

Підстави позовних вимог він вмотивовував тим, що у нього в оренді перебуває земельна ділянка, площею 67,0779га, кадастровий номер 5323286000:00:009:0001, що розташована на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населеного пункту.

Вказує, що термін дії договору оренди земельної ділянки закінчився 23 серпня 2016 року, але він продовжує нею користуватися, сплачувати орендну плату. Вважає договір оренди продовженим.

Одночасно з позовом ОСОБА_2 просив суд також забезпечити заявлені ним позовні вимоги, шляхом накладення заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області проводити будь-які дії (передавати в оренду, у власність) відносно земельної ділянки площею 67,0779 га, кадастровий номер 5323286000:00:009:0001, яка розташована на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, до набрання чинності рішення у справі; та заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 67,0779 га, кадастровий номер 5323286000:00:009:0001, яка розташована на території Попівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, за межами населеного пункту.

Частково задовольняючи заяву, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі  "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії"  (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004  у справі №1-33/2004 , де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно роз?яснень, що містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Застосовані заходи забезпечення позову повинні не перевищувати обсягу пред'явлених позивачем позовних вимог, тобто повинні бути співмірними.

З виділених матеріалів справи вбачається, що даний спір виник внаслідок того, що ГУ ДГК у Полтавській області, як орган який уповноважений приймати рішення про поновлення договорів оренди державного майна, протягом трьох місяців не прийняв рішення про поновлення договору оренди землі у відповідності з вимогами ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Звернення ОСОБА_3 з апеляційною скаргою, у якій він вказує на прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області наказу про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо спірної ділянки, свідчить про можливість ускладення виконання рішення суду, у разі ухвалення його судом на користь позивача.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Доводи апелянта з приводу того, що відповідач видав наказ на відведення земельної ділянки через 9 місяців після того, як припинилося право оренди позивача, не можуть бути взяті судом до уваги у підтвердження необґрунтованості висновків суду, оскільки саме вони вказують на передчасність вирішення спору по суті.

ОСОБА_2 звернувся з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, вказуючи, що він продовжує користуватися нею, сплачує орендну плату. Питання щодо порушення його прав та законність сподівань на продовження договору має бути вирішено судом.

Обраний судом спосіб забезпечення позову стосувався виключно спірної земельної ділянки, і ніяким чином не перешкоджає ГУ Держгеокадастру у Полтавській області виконувати свої прямі функції і завдання, розпоряджатися земельними ділянками.

Що стосується порушення прав апелянта, як громадянина України на першочерговий розгляд звернення учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок, то доводи апеляційної скарги в цій частині також є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку ще не набув, а їх відведення має проводитися з числа вільних від будь-яких обтяжень земель та без порушення прав інших осіб.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування ухвали судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 лютого 2018 року про забезпечення позову та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені апелянтом судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 374 ч. 1 п.1, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

        Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 лютого 2018 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 липня 2018 року.

Головуючий суддя :        /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5         /підпис/ ОСОБА_6

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області                                        ОСОБА_1