Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2012 року Справа № 2а/1270/714/2012

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:                                     Агевича К.В.,

при секретарі  судового засідання             Чуванову А.С.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  за позовом Публічного акціонерного товариства  “Луганськтепловоз” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області,  про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язати вчинити певні дії та  стягнення  податку на додану вартість за вересень 2011 року в  сумі 12749851,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2012 року Публічне акціонерне товариство “Луганськтепловоз” (далі - позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом  до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі 1-й відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі 2-й відповідач),  про визнання протиправною бездіяльності та стягнення  податку на додану вартість за вересень 2011 року в  сумі 12749851,00 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2012 року було відкрито провадження за даним позовом про визнання протиправною бездіяльності та  стягнення  податку на додану вартість за вересень 2011 року в  сумі 12749851,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у  встановленому порядку подав 1-му відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року в  сумі 16221252,00 грн. Першим відповідачем проведено документальну перевірку, результати якої оформлено актом № 521/08-3/05763797 від 09.12.2011 р., яким порушень з боку ПАТ «Луганськтепловоз» не встановлено і частково сума заявленого ПДВ в сумі 12667861,00 грн.  підтверджена, а заявлену суму  бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 81990 грн. податковий орган підтвердить після отримання матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання від органів ДПС, також відповідачем не підтверджено суму у розмірі 3471401 грн., яка не входить до суми позову.  Вважав суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 12749851,00 грн. Наполягав на невиконанні 1-м відповідачем обов’язку, передбаченого п. 200.12. ст.200 ПК України з передачі висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету 2-му відповідачу.   Пояснив, що будь-яких рішень-повідомлень відносно  позивача 1-м  відповідачем  за результатами перевірки суми задекларованого бюджетного відшкодування сумі заявленої у податковій декларації за травень 2011  року не виносилось, у зв’язку з чим наполягав на фактичному  підтверджені суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року в  сумі 12749851,00 грн. Позивач вважає бездіяльність 1-го відповідача протиправною.

Позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність 1-го відповідача, що втілилася у ненаданні  2-му відповідачу  висновку про відшкодування  податку на додану вартість за вересень 2011 року в  сумі 12749851,00 грн., зобов'язати 1-го відповідача  подати 2-му відповідачу  висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 2011 року в  сумі 12749851,00 грн. , та стягнути  з  Державного   бюджету  України  на  користь  позивача суму податку на додану вартість, що підлягає    відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 2011 року в  сумі 12749851,00 грн.  

1-й відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що перевірками підтверджено відображене позивачем  у декларації з урахуванням уточнюючих розрахунків за вересень 2011 року бюджетне відшкодування 12667861,00 грн., однак не підтверджено 81990 грн. бюджетного відшкодування по причині не отримання довідок зустрічних перевірок по ланцюгу постачання. Враховуючи наведене, вважав неможливим надати висновок позивачу про відшкодування з Державного бюджету України за декларацією з ПДВ за вересень 2011 року в  сумі 12749851,00 грн.  

2-й відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що з  01.01.2011 року набрав чинності  Податковий кодекс України, згідно із вимогами пунктів 12,13. ст. 200 якого у 2-го відповідача виникають обов’язки по відшкодуванню лише за наявності відповідного висновку органу державної податкової служби із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У зв’язку із відсутністю висновку податкового органу відсутні підстави для задоволення позову. Просив відмовити в задоволені позову.

В судовому засіданні  представник позивача та 1-го відповідача  надали пояснення тотожні даним, викладеним в позовній заяві та запереченнях.

2-й відповідач в судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності з урахуванням даних, викладених в запереченні.

13 лютого 2012 року у судовому засіданні прокурор відділу Прокуратури Луганської області ОСОБА_1  з метою захисту економічних інтересів держави у сфері оподаткування заявила клопотання щодо вступу до справи.

У зв’язку з чим у судовому засіданні 13 лютого 2012 року до участі у розгляді справи було залучено прокурора Луганської області на стороні відповідача.

Прокурор підтримав доводи 1-го відповідача та 2-го відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Сторонам роз’яснені вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання.  

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач зареєстрований в якості суб’єкта господарської діяльності та зареєстрований у 1-го відповідача в якості платника податку на додану вартість. (т.1.а.с.10-13).

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п .п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У встановленому порядку позивач подав 1-му відповідачу  податкову декларацію з податку на додану вартість  згідно форми декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 за вересень 2011 року в  сумі 12749851,00 грн.  з розрахунками,  відповідними додатками та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (т.1.а.с.38-44,28-37).

Відповідно до вищезазначеної форми декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 15.01.2011 року № 41, розрахунок суми бюджетного відшкодування зазначений в додатках.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи   державної   податкової   служби   мають  право проводити  камеральні,  документальні  (планові  або  позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 р. (далі  - Порядок 984).

На підставі наказу 1-го відповідача № 537 від 28.11.2011 року, уповноваженими особами податкової служби була проведена документальна невиїзна перевірка правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування. За наслідками перевірки  складено акт № 521/08-3/05763797 від 09.12.2011  (далі – акт перевірки, т.1.а.с.76-81).

Згідно із п.3 Порядку № 984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою  підтверджено відображене позивачем  у декларації з урахуванням уточнюючих розрахунків за вересень 2011 року бюджетне відшкодування 12667861,00 грн.                                                   

Перевіркою не підтверджено відображене ПАТ “Луганськтепловоз” у декларації за вересень 2011 року бюджетне відшкодування у розмірі 81990 грн. по причині не отримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДПС. Саме по яким контрагентам позивача не отримана інформація від органів ДПС у судовому засіданні представник 1-го відповідача не надав відповіді, даної відповіді не надав старший державний податковий ревізор – інспектор, яка проводила дану перевірку та підписувала акт перевірки та була допитана у судовому засіданні. Надані 1-м відповідачем листи про проведення зустрічних перевірок (т.1 а.с 87-119) не дають змоги суду зробити висновок щодо встановлення кола контрагентів позивача та господарських операцій на суму  81990 грн., яка не підтверджена податковим органом і відповідно заперечення в даній частині суд не вважає доведеними та обґрунтованими.

В судовому засіданні сторонами визнано, що під час проведення перевірки фахівцями відповідача були перевірені наступні документи позивача:статутні документи, реєстраційні документи, контракти, угоди, договори купівлі - продажу, журнали ордери, реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні за вересень 2011 року та інші  первинні бухгалтерські документи. .   

У 1-го відповідача  відсутні зауваження щодо кількості та якості наданих позивачем для перевірки відповідачу документів.

В акті перевірки також зазначено, що позивач  платіжними дорученнями сплатив постачальникам за товар із зазначенням у складі вартості товарів (послуг) сум ПДВ.

Враховуючи зміст акту перевірки  та її юридичний статус в розумінні вимог Порядку 984, суд приходить до висновку, що відповідачем не виявлено порушень з боку  позивача щодо правомірності   визначення бюджетного відшкодування та його суми за вересень 2011 року.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

З системного аналізу зазначених нормативних документів,  акту перевірки та пояснень сторін вбачається, що під час проведення перевірки не було встановлення порушень податкового законодавства з боку позивача в частині заявлених ним позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 Податкового Кодексу України (ПК України) - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від   нерезидента  послуг   на  митній   території  України   -   сумі   податкового   зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;                                                

б)    залишок   від'ємного   значення   попередніх   податкових   періодів   після   бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7. ст. 200 ПК України - платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (що Позивачем і було зроблено). При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12. ст. 200 ПК України - орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після тримання висновку органу державної податкової служби.

Судом встановлено та визнано сторонами, що станом на момент розгляду справи по суті кошти на рахунок позивача не надійшли, та висновок до 2-го відповідача 1-м відповідачем не направлений.

Згідно п. 200.14 ст. 200 ПК України - якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує-її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б)  у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в)  у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Судом встановлено та визнано сторонами, що 1-й відповідач за наслідками проведеної перевірки не приймав будь - яких рішень, передбачених ст. 200 ПК України.

1-й відповідач, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, а саме за наслідками перевірки, або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Діюче законодавство взагалі та Податковий кодекс зокрема не пов’язують право господарюючого суб'єкта - платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ з проведенням або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги  про визнання  протиправною бездіяльності відповідача в частині ненадання органу Державного казначейства висновку з визначенням суми бюджетного відшкодування в сумі в сумі 17 102 337 грн., у 5-ти денний термін з дня закінчення перевірки, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням сталої практики з даного питання, у тому числі викладеній у рішеннях  Вищого адміністративного суду України, суд вважає належним способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

На підставі викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту в частині  зобов'язання 1-го відповідача у п'ятиденний строк подати 2-му відповідачу висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 2011 року на суму 12749851,00 грн. не належним способом  захисту.

Не заслуговують на увагу посилання 1-го відповідача на матеріали зустрічних перевірок контрагентів позивача за господарськими угодами, з наступних підстав.

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Однак проведення податковим органом такої перевірки не може подовжити визначений Законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок повинно реалізовуватися без порушення приписів Закону.

Проведеними чисельними перевірками не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача з питань податку на додану вартість.  

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-          дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-          дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентами  позивач надав первинні бухгалтерські документи зокрема податкові накладні (т.1 а.с. 135-250, т.2 а.с. 1-205), реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с 45-61), платіжні доручення (т.2 а.с. 206-250, т.3 а.с. 1-250, т.4 а.с. 1-140) реєстр платіжних доручень (т.4 а.с. 141-143), копії вантажно-митних декларацій (т.4 а.с. 144-203), копії рахунків-фактур (т.4 а.с. 204-235), копії видаткових накладних (т.4 а.с. 236-250, т.5 а.с. 1-190), копії актів виконаних робіт (т.5 а.с. 191-250, т.6 а.с. 1-75), копії договорів з додатками (т.6 а.с. 76-251, т.7 а.с. 1-247, т.8 а.с. 1-249, т.9 а.с. 1-247, т.10 а.с. 1-209)

Зазначені документи, підписані уповноваженими особами, були досліджені під час проведення перевірок позивача.

Фактично 1-м відповідачем не оскаржуються надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-здачі виконаних послуг, банківські виписки по особовому рахунку позивача та платіжні доручення, на підтвердження  фактичної  сплати позивачем як  отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.

Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою КМУ №1232 від 21.12.05 р. “Положення про Державне казначейство”, а в частині відшкодування податку на додану вартість спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державним казначейством України № 960/495 від 20.12.2010 року.

Згідно з Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 “Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість”відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Постанова Кабінету Міністрів № 651 від 15.06.2011 року фактично лише вирішує питання утворення територіальних органів Державної казначейської служби з новою назвою без зміни повноважень щодо предмету спору.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2009 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв’язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства “Авангард”до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яка є правонаступником Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв’язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищевикладене спростовує доводи заперечень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про те, що позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобов’язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Виходячи з наведених норм  та зважаючи на відсутність з боку позивача порушень норм податкового законодавства та підтвердження правильності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, ненадання податковим органом відповідного висновку органу державного казначейства про бюджетне відшкодування ПДВ є неправомірним.     

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування за вересень 2011 року в  сумі 12749851,00 грн., підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Водночас суд не може визнати правомірною вимогу про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо ненадання органу державного казначейства України висновку щодо відшкодування позивачу сум ПДВ за вересень 2011 року в сумі 12749851,00 грн. Адже у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів, яка фактично і була заявлена позивачем. Тобто визнання зазначеної бездіяльності податкового органу протиправною є, по суті, зайво вжитим судом заходом, який взагалі не є способом захисту прав платника ПДВ. А відтак позов в зазначеній частині також не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому  засіданні 12 березня 2012 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління державної казначейської служби України в Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету задовольнити частково.

          Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, що втілилася у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 12 749 851,00 грн.

Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську у п'ятиденний строк подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 2011 року в розмірі 12 749 851,00 (дванадцять мільйонів сімсот сорок дев'ять тисячвісімсот п'ятдесят одна) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (р/р № 260000661206 у ЛФ ПАТ «Укрексімбанк», МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 2011 року в розмірі 12 749 851,00 грн. (дванадцять мільйонів сімсот сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» судові витрати.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.  

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 19 березня 2012 року.

           СуддяОСОБА_2