АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 33/774/826/18 Справа № 202/3709/18 Головуючий у 1 й інстанції - Шофаренко Ю. Ф. Доповідач - Слоквенко Г.П.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2018 року м. Дніпро
Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Слоквенко Г.П., за участю: потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката ОСОБА_3, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2018 року, справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП щодо
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
При обставинах, зазначених в постанові суду першої інстанції, 02 червня 2018 року приблизно о 19 годині ОСОБА_4, знаходячись за місцем свого проживання, в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4, вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 насильство у сім'ї, яке виразилося у тому, що він висловлювався на адресу своєї колишньої дружини нецензурними словами, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2017 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Своє рішення суддя обґрунтував тим, що будь яких доказів про вчинення ОСОБА_4 хоча би однієї дії вказаної в диспозиції статті суду не представлено, крім того, судом встановлено, що ОСОБА_4 та заявниця ОСОБА_2 є колишнім подружжям, проживають в одному будинку, але не є членами сім'ї, що виключає відповідальність за ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді першої інстанції та постановити нову, якою визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та притягнути до адміністративної відповідальності.
В поданій апеляційній скарзі зазначає, що висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки він в своєму рішенні посилається на норму статті 173-2 КУпАП в редакції, яка вже втратила свою чинність на день прийняття судом постанови на підставі Закону України №2229-VIII від 07.12.2017 року «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а в новій редакції ця норма викладена зовсім в іншому значенні.
В судовому засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив постанову суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, частково їх дослідивши, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно із ст. 280 КУпАП судом має бути з'ясовано, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, та згідно із ст. 252 КУпАП необхідно дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Однак судом першої інстанції вказані вимоги закону не дотримані в повному обсязі, належним чином не надано оцінки дослідженим доказам.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 поставлено у вину те, що він вчинив насильство в сім'ї щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2, а саме вчинив умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення та постанови судді ОСОБА_4 було поставлено у вину вчинення насильства в сім'ї.
Поняття «сім'я» визначене у ряді законів. Так, відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України під сім'єю розуміється спільне проживання осіб, повязаність спільним побутом та наявність взаємних прав та обовязків. Для подружжя визначені випадки, коли вони вважаються сімєю за відсутності спільного проживання. Таке ж поняття сімї дане у ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сімям». Аналіз зазначених правових норм дає підстави стверджувати те, що лише наявність усіх трьох ознак, указаних у наведених вище законах (за виключенням, яке зазначене у другому абзаці ч.3 ст.3 Сімейного кодексу України) дає підстави стверджувати про існування сімї.
До того ж згідно ст.1 Закону України № 2229-VIII від 07.12.2017 року, який набрав чинності із 07.01.2018 року «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
З огляду на це посилання суду першої інстанції в своїй постанові на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є колишнім подружжям, проживають в одному будинку, але не є членами сім'ї, що виключає відповідальність за ст. 173-2 КУпАП, є неналежними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого Закону.
Також, відповідно до диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП обєктивна сторона цього правопорушення проявляється в умисному вчиненні будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоровю потерпілого. Зазначені вище діяння можуть проявлятися у наступних формах: насильство, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи, переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, одежі, коштів, тощо.
Під психологічним насильством у сім'ї розуміється насильство, пов'язане із дією одного члена сім'ї на психіку іншого шляхом словесних образ, погроз, переслідування, яким умисно спричиняється емоційна невпевненість та нездатність себе захистити, чим завдається або може бути завдана шкода психічному здоров'ю цього члена сім'ї.
Окрім того суд при розгляді зазначеної справи послався на норму частини 1 статті 173-2 КУпАП у недіючій редакції. Так, у відповідності до Закону України № 2229-VIII від 07.12.2017 року, який набрав чинності із 07.01.2018 року «Про запобігання та протидію домашньому насильству» частина перша ст. 173-2 КУпАП викладена у наступній редакції: «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоровю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Ця редакція істотно відрізняється від попередньої редакції цієї статті, яка передбачала відповідальність за насильство у сім'ї, що і знайшло своє відображення спочатку у протоколі про адміністративне правопорушення, а пізніше - у постанові судді. За своєю правовою суттю поняття «домашнє насильство» відрізняється від поняття «насильство у сім'ї». Між тим у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 не ставилось у вину вчинення саме «домашнього насильства», доказів щодо наявності такого насильства у ході провадження в цій справі не збиралось, а тому в межах розгляду протоколу № ГР 381391 від 02.06.2018 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_4 неможливо притягнути до адміністративної відповідальності за цією статтею за вчинення саме «домашнього насильства».
Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП в редакції закону від 07.12.2017 року.
Отже, під час перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням вимог чинного законодавства в частині неправильного застосування положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, без з`ясування усіх фактичних обставин, які мають бути обов'язково з'ясовані під час розгляду справи, а тому постанова місцевого суду підлягає скасуванню, разом з тим, через не встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП в редакції закону від 07.12.2017 року, провадження в справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 247 ч.1 п.1, 294 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2018 року щодо ОСОБА_4 - скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками ч. 1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Дніпропетровської області: Г.П. Слоквенко