ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3473/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Пасіки-Зубрицька сільська рада Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,

суддя(і) у І інстанції Костецький Н.В.,

час ухвалення рішення 11 год. 13 хв.,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 3 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просила:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Дерожгеокадастру), оформлену листом від 23 березня 2017 року № В-2079/0-2200/6-17, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,49 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Пасіки-Зубрицької сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру повторно розглянути її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки із врахуванням висновків суду у даній справі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 813/6/18 позов було задоволено. Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру, оформлену листом від 23 березня 2017 року № В-2079/0-2200/6-17, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,49 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Пасіки-Зубрицької сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області та зобов'язано відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки із врахуванням висновків суду у даній справі.

При цьому суд першої інстанціх виходив із того, що при поданні клопотання та додатків до нього ОСОБА_2 було повністю дотримано вимоги законодавства. У матеріалах справи відсутні заперечення Пасіки-Зубрицької сільської ради проти надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу. Тому у ГУ Держгеокадастру не було підстав для відмови у наданні такого дозволу ОСОБА_2 і відповідач діяв не у відповідності до норм чинного законодавства, відмовивши у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстави, що не передбачена положеннями статті 118 Земельного кодексу України.

У апеляційній скарзі Давидівська сільська рада об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області - правонаступник третьої особи Пасіки-Зубрицької сільської рада Пустомитівського району Львівської області, просила зазначене судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України № 37732/0/1-14 від 8 жовтня 2014 року, рішення колегії Держземагенства України № 2/1 від 14 жовтня 2014 року та доручення Голови Львівської облдержадміністрації № 13/0/6-15 від 10 лютого 2015 року ГУ Держгеокадастру при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування.

Право на прийняття того чи іншого рішення про надання особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є виключним правом відповідача і зобов'язання його прийняти те чи інше рішення за результатами розгляду заяви позивача є втручанням суду у дискреційні повноваження органу державного управління.

Представники Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області у ході апеляційного розгляду підтримали вимоги, викладені у своїй апеляційній скарзі. Додатково звернули увагу апеляційного суду на те, що за наявною у них інформацією земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_2, знаходиться у межах м. Львова і відповідач не уповноважений надавати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо неї.

Інші учасники справи на виклик апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 22 лютого 2017 року звернулась із клопотанням до ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,49 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитіського району Львівської області.

ГУ Держгеокадастру листом від 1 березня 2017 року № В-2079/0-1561/6-17 звернулось до Пасіки-Зубрицької сільської ради Пустомитіського району Львівської області про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Листом від від 23 березня 2017 року № В-2079/0-2200/6-1 «Про розгляд клопотання» ГУ Держгеокадастру повідомило ОСОБА_2 про відмову у наданні дозволу на розробку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,49 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Пасіки-Зубрицької сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області через відсутність погодження на це Пасіки-Зубрицької сільської ради.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, предметом спору у цій адміністративній справі є відмова ГУ Держгеокадастру (у формі листа-відповіді) за зверненням ОСОБА_2 від 22 лютого 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Земельні правовідносини врегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК) та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 81 ЗК громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Приписами частини 1-3 статті 116 ЗК передбачено набуття громадянами права власності на земельні ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» чатини 3 статті 116 ЗК).

Набуття прав на земельну ділянку здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, ухваленого у порядку передбаченої правової процедури.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК.

Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, у частині 7 статті 118 ЗК наведено два можливі варіанти правомірної поведінки відповідного органу виконавчої влади у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. У статті 118 ЗК не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 року № 34/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 за № 381/10661, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом, тобто наказом Головного управління Держгеокадастру в області і такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу ГУ Держгеокадастру про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на наявність листа від 23 березня 2017 року № В-2079/0-2200/6-17, який за змістом та формою не може вважатись «відмовою» у розумінні частини 7 статті 18 ЗК, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які повинен ухвалити за законом, а отже він допустив протиправну бездіяльність.

Відповідно до пункут 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність ГУ Держгеокадастру полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині 7 статті 118 ЗК у визначений законом строк, то належним способом захисту прав ОСОБА_2 є зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що не порушує дискреційні повноваження цього органу виконавчої влади у спірних правовідносинах, а не зобов'язання його надати такий дозвіл, як помилково вирішено судом першої інстанції.

Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні даного публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та допустив невідповідність своїх висновків таким обставинам. Тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 частково у зазначений спосіб.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області задовольнити частково.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 813/6/18 та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області по розгляду заяви ОСОБА_2 від 22 лютого 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,49 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Пасіки-Зубрицької сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 22 лютого 2017 року та вирішити питання про надання або про відмову у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,49 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Пасіки-Зубрицької сільської ради за межами населеного пункту Пустомитіського району Львівської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 67700) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (пр. Чорновола, 4, м. Львів, 79018, ЄДРПОУ 39769942) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 6400 (шість тисяч чотириста) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді І.М.Обрізко

Л.П.Іщук

Постанова у повному обсязі складена 18 липня 2018 року.