ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.07.2018Справа № 910/2635/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Холдинг»

до1) Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Локаста»

провизнання права та визнання відсутнім права

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаВасів Ю.М.

від відповідача-1Видюк Д.В.

від відповідача-2не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія Холдинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Локаста» та просить суд:

- визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Холдінг» вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Локаста» сплатити суму боргу в розмірі 335953332,88 грн за кредитним договором №4Л15015И від 22.01.2015, що сплачений Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк»;

- визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Локаста» стягнення суми заборгованості у розмірі 335953332,88 грн за кредитним договором №4Л15015И від 22.01.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору поруки від 17.11.2016 виконано зобов'язання відповідача-2 перед відповідачем-1 за кредитним договором №4Л15015И від 22.01.2015, проте відповідачами не визнається факт погашення такої заборгованості та переходу до поручителя прав вимог за кредитними зобов'язаннями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 відкрито провадження у справі №910/2635/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29.03.2018.

У підготовчому засіданні 29.03.2018 оголошено перерву до 19.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 підготовче засідання у справі №910/2635/18 відкладено на 03.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 за клопотанням позивача та відповідача-1 продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі на 30.05.2018.

Судове засідання, призначене на 30.05.2018, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Смирнової Ю.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 підготовче засідання у справі призначено на 15.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/2635/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.2018.

В судове засідання, призначене на 05.07.2018, представник позивача з'явився, позов підтримав.

Представник відповідача-1 в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив. В той же час, відзиву на позов, а також жодних письмових пояснень по суті позовних вимог відповідач-1 не надав.

Відповідач-2 повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов також не надав.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія Холдинг» (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (кредитор) було укладено договір поруки №4Л15017И/П (надалі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Локаста» (боржник) своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 22.01.2015 №4Л15015И (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;

- кредитним договором від 22.01.2015 №4Л15017И (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2.

За правовою природою договір №4Л15017И/П від 17.11.2016 є договором поруки.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Кредитного договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом п. 4 Договору, у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.11.2016 ним на виконання умов Договору поруки в рахунок погашення кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Локаста» за кредитним договором від 22.01.2015 №4Л15015И було перераховано Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» 335953332,88 грн, а тому до позивача в межах цієї суми перейшли всі права кредитора за вказаним кредитним договором. Як зазначає позивач, він звертався до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» із вимогою про визнання відповідного права вимоги за позивачем, а також надання усіх документів (оригіналів, завірених копій), які стосуються кредитного договору від 22.01.2015 №4Л15015И та договору поруки №4Л15017И/П від 17.11.2016, однак, будь-яких передбачених вимогою дій відповідачем-1 вчинено не було.

За таких обставин, позивач вказує на наявність підстав для визнання за ним права вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Локаста» сплати заборгованості у розмірі 335953332,88 грн за кредитним договором №4Л15015И від 22.01.2015, а також визнання відсутнім такого права у Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк».

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак, позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначених ним відповідачів.

Так, згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

У відповідності до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону та будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Посилання позивача на невиконання відповідачем-1 вимоги про визнання права та визнання відсутнім права, а також надання документів, які стосуються кредитного договору від 22.01.2015 №4Л15015И та договору поруки №4Л15017И/П від 17.11.2016, до уваги судом не приймаються, оскільки належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача-1 такої вимоги позивачем не надано. Долучений до позову фіскальний чек поштової установи від 19.02.2018 таким доказом не є, оскільки даний документ лише підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку, однак не містить інформації про вміст відправлення.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія Холдинг» належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено, в чому саме та з яких підстав його права та інтереси є порушеними з боку відповідачів.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 18.07.2018.

Суддя Ю.М. Смирнова