ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року справа №805/2653/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Гайдара А.В., при секретарі судового засідання Романченко Г.О., за участю представника відповідача Винник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 р. у справі № 805/2653/18-а (головуючий І інстанції Голуб В.А.), яке складено в повному обсязі 25 травня 2018 року у м.Слов'янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 20.09.2017 року, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (далі- відповідач, апелянт) в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 20.09.2017 року в частині відмови ОСОБА_2 у призначенні житлової субсидії з 04.09.2017 року; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання житлової субсидії з 04.09.2017 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок субсидії з дня її призначення, а саме з 04.09.2017 року з урахуванням виплат, сплачених за період після звернення про надання житлової субсидії. Також позивач просить суд зобов'язати відповідача подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду.

В обґрунтування позову зазначили, що вона є внутрішньо переміщеною особою, яка переміщена з м. Ясинувата до м. Слов'янська. В м. Слов'янськ позивач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, а саме в будинку, яким володіє на праві приватної власності. У вересні позивач ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про надання субсидії для оплати житлово-комунальних послуг. Відповідачем рішенням від 20.09.2017 року відмовлено позивачу у наданні субсидії з підстав відсутності реєстрації за місцем проживання та відповідно відсутності законних підстав для призначення субсидії.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував рішення Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради № 03-24/831 від 20.09.2017 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та зобов'язав Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання житлової субсидії від 01.09.2017 року.

В решті заявлених позовних вимог - було відмовлено. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що отримання внутрішньо переміщеними особами соціальних виплат, що в розумінні Постанови № 365 передбачає, що отримання субсидії, не ставиться у залежність від факту реєстрації їхнього місця проживання. Необхідною умовою для реалізації такого право є перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб (що в тому числі передбачає реєстрацію адреси фактичного проживання особи, якій надається статус внутрішньо переміщеної).

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою у якій зауважив, що відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова № 848) субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб. В окремих випадках на підставі рішення районної, районної у м.Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендар), якщо їй нараховується плата за житлово-комунальні послуги, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію. Оскільки позивач ОСОБА_2 не зареєстрована за адресою її фактичного проживання, управлінням було прийнято рішення про відмову у призначені субсидії.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив доводи подібні, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення та підтримав доводи апеляційній скарги.

Позивачка, представник позивачки у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення справи у зв'язку з відрядженням у м.Харків. Також надійшло клопотання від відповідача про відкладення справи у зв'язку з тим, що відзив на апеляційну скаргу був отриманий занадто пізно.

Суд апеляційної інстанції вважає, що підстави викладені представником позивача та відповідача не є поважними для відкладення справи, оскільки представник позивача був своєчасно повідомлений про дату судового розгляду а у представника відповідача було достатньо часу для ознайомлення з відзивом на апеляційну скаргу.

При таких обставинах суд розглянув справу у відсутність осіб, які не з'явилися.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11-13).

13.10.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договори дарування земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-21).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 21.10.2014 року № 1429001064 з фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 (а.с.14). Вказане також підтверджено довідкою Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради від 31.10.2017 року (а.с.15).

Відповідно до довідки від 04.04.2018 року № 03-27/465 ОСОБА_2 внесена до Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб з 21.10.2014 року (а.с.16).

01.09.2017 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради із заявою про призначення їй житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг (а.с.82). Одночасно з поданням заяви ОСОБА_2 до відповідача надано Декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії (а.с.83).

Проте, відповідачем повідомленням від 20.09.2017 року № 03-24/831 відмовлено позивачу у призначенні субсидії на підставі пункту 6 Постанови № 848 (а.с.36).

05.03.2018 року представником ОСОБА_2 направлено на адресу відповідача адвокатський запит про надання інформації та копії документу або протоколу з реквізитами прийнятого рішення відносно відмови ОСОБА_2 у призначенні субсидії за заявою від 01.09.2017 року (а.с.32-35).

Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради 14.03.2018 року на адвокатський запит надано відповідь № 03-15/811, в якій зазначено, що оскільки позивач ОСОБА_2 за адресою фактичного проживання, а саме: АДРЕСА_1 не зареєстрована, також відсутній договір оренди, призначити житлову субсидію неможливо (а.с.37).

Спірним по справі є питання законності надання субсидії внутрішньо переміщеній особі (ВПО) місце проживання якої підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина 1 статті 2 Закону № 1706-VII).

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (частиною 1 статті 5 Закону № 1706-VII).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщена особа має право на отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування.

Згідно з пунктами 2, 6 Постанови № 848 право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках), в частині оплати ними користування житлом; утримання житла; управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб.

Відповідно до статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. У цій же статті передбачено, що документами, до яких вносяться відомості про місце проживання, є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, який підтверджує зареєстроване місце проживання в розумінні Закону № 1382-IV. Разом з тим, призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам має свої особливості, зумовлені обставинами, які змусили цих осіб залишити своє місце проживання.

За частиною 2 статті 2 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 365), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 1).

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (крім осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.

Питання щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам можуть також розглядатися комісіями, утвореними районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад відповідно до постанови № 848, за умови включення до складу таких комісій представників органів, що здійснюють соціальні виплати.

Пунктом 11 Порядку № 365 встановлено, що комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого подання.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 365 за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці 2 пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати може бути оскаржене до суду (пункт 16).

Необхідно зазначити, шо отримання внутрішньо переміщеними особами соціальних виплат, що в розумінні Постанови № 365 передбачає, серед іншого, субсидії, не ставиться у залежність від факту реєстрації їхнього місця проживання. Необхідною умовою для реалізації такого право є перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб (що в тому числі передбачає реєстрацію адреси фактичного проживання особи, якій надається статус внутрішньо переміщеної).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2. Водночас позивач ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою і перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання: АДРЕСА_1. З метою отримання субсидії за адресою свого фактичного проживання ОСОБА_2 звернулася до Управляння як органу, що здійснює соціальні виплати на території, де вона перебуває на обліку, із заявою відповідного змісту, до якої, з-поміж іншого, було долучено довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що та обставина, що позивач перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб є достатньою підставою для вирішення питання про призначення їй субсидії за місцем її фактичного проживання, зазначеного в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Тому суд приходить до висновку, що за встановлених обставин оскаржуване рішення відповідача прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що приймаючи рішення Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради № 03-24/831 від 20.09.2017 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, відповідач перевищив межі повноважень, визначених Законами України, та діяв необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Суд апеляційної інстанції застосовуючи частину 2 статті 77 КАС України, яка передбачає, що, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вважає, що з цього приводу відповідач не надав доказів спростовуючи зазначений факт.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст постанови складений 18 липня 2018 року.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 р. у справі № 805/2653/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 р. у справі № 805/2653/18-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В. Сіваченко

А.В.Гайдар