ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2018Справа № 910/2888/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по

ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району

м. Києва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»

про стягнення 131 548,05 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Галій Т.Д. - предст. за довір.;

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району " м. Києва (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України " (далі - відповідач) про стягнення 131548, 05 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір оренди та утримання місця в комунікаційному колекторі № 33/10-1 від 01.05.2010, в порушення умов якого відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі №910/2888/18 позовну заяву залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

30.03.2018 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2018 відкрито провадження у справі №910/2888/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 14.05.2018.

14.05.2018 судове засідання не відбулось у зв'язку з відрядженням судді Літвінової М.Є. на навчання до Національної школи суддів України на період з 14 по 18 травня 2018 включно, відповідно до наказу В.о. голови Господарського суду міста Києва Босого В.П. №45-А від 04.05.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2018 по справі № 910/2888/18 судове засідання було призначено на 04.06.2018.

Представники учасників справи у судове засідання 04.06.2018 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними десятою главою Кодексу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2018 року було відкладено судове засідання на 25.06.2018.

Представник відповідача в судове засідання 26.06.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи судом на юридичну адресу останнього направлялись ухвали суду. Представник відповідача знайомився з матеріалами справи, про що свідчить клопотання на ознайомлення з матеріалами справи з відміткою представника відповідача ОСОБА_3 про ознайомлення зі справою 22.06.2018.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідач в судове засідання не з'явився, своїх представників в судове засідання 26.06.2018 не направив, про поважність причин нез»явлення суд не повідомив, заяв, клопотань не подав.

В судовому засіданні 26.06.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (надалі відповідач, орендар) та Комунальним підприємством «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» м. Києва (надалі позивач, орендодавець) було укладено Договір оренди та утримання місця в комунікаційному колекторі №33/10-1 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування місце в комунікаційному колекторі за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 32 для розміщення кабельної лінії 991 м.п.

Відповідно до п. 1.2. орендодавець надає, а орендар приймає послуги по утриманню місця в колекторі для розміщення кабелю, тобто комунальні послуги (вартість електроенергії та водовідведення, робота служби енергетики, робота та обслуговування пожежної сигналізації, прибирання, дератизація, та ін.).

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» м. Києва (п. 2.3. Договору).

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що розрахунок оренди виконаний згідно «Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування, прокладання телекомунікаційних мереж…», затвердженої Рішенням Київської міської ради від 22.01.09 №6/1061 та звіту про експертну (незалежну) оцінку що становить 1 806 851 гривень 00 копійок станом на 31 серпня 2009 року.

Згідно п. 3.2.1. Договору орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість послуг, за оренду місця в комунікаційному колекторі, пропорційних корисному об'єму, що використовується під розміщенням кабелю та частку витрат орендодавця на утримання місця під розміщення кабельної лінії.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 4.2. Договору).

Орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання - передачі по прокладенні кабелю. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акту приймання - передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцю (п. 4.4. Договору).

Крім того, відповідно до п. 4.5. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний відшкодовувати орендодавцю комунальні платежі, а саме витрати на утримання місця в колекторі для розміщення 991 м.п. кабелю, місячний розмір яких на дату підписання становить 677,84 грн. разом з ПДВ.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним на рахунок орендодавця.

Факт надання послуг по оренді та утриманню місця в колекторі для розміщення кабелю підтверджується Актами виконаних робіт наданих орендодавцем, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним (п.4.8. Договору). При цьому, орендар зобов'язаний розглянути та підписати надані Акти виконаних робіт в термін не більше 3-х днів. За умови неповернення орендарем підписаних актів прийняття наданих послуг, чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо надання послуг, наданих орендодавцем у звітному місяці, вважається, що послуги у такому місяці надані орендодавцем в повному обсязі і прийняті орендарем без зауважень, в Акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами (п.4.9.Договору).

Починаючи з грудня 2015 року до листопада 2017 року позивачем було надано послуги з надання в оренду місця в комунікаційному колекторі на загальну суму 115 279, 89 грн. та 16268, 16 грн., відповідно актам здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Загальна суму заборгованості за Договором становить 131 548, 05 грн.

Позивачем було направлено відповідачу претензію№70/2 від 01.09.2016 з вимогою сплатити заборгованість, що виникла. У відповідь на вказану претензію, відповідачем було надано Гарантійний лист від 20.10.2016 №555, щодо оплати заборгованості, протягом наступних восьми місяців рівними частинами з жовтня 2016. Проте, умови гарантійного листа відповідачем не виконувались, 22.03.2017 позивач направив повторну претензію №11, щодо сплати заборгованості.

Проте, відповідач не відреагував на вказану претензію, умови гарантійного листа не виконав, суму заборгованості за Договором не сплатив, чим порушив взяті на себе за Договором зобов'язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірним приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п. 4.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання - передачі по прокладенні кабелю. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акту приймання - передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцю (п. 4.4. Договору).

В матеріалах справи наявні Акти здачі - прийняття робіт підписані та завірені печаткою сторін, що підтверджує факт надання позивачем послуг по оренді та утриманню місця в колекторі для розміщення кабелю.

Таким чином, позивач виконав взяті за Договором зобов'язання належним чином та в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, орендну плату за період з грудня 2015 року по листопад 2017 року не оплатив, чим порушив законні прав та інтереси позивача.

Таким чином, станом на день розгляду справи розмір заборгованості відповідача по орендним платежам становить 131 548,05 грн.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27 А; поштова адреса 02098, м.

Київ, вул. Шумського, 1-А; код ЄДРПОУ 34726705) на користь Комунального підприємства

«Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» м. Києва (03150, м. Київ, вул. Ямська, 59; код ЄДРПОУ 31868786; р/р 2600831089601 в ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», МФО 305749) 131 548, 05 грн. (сто тридцять одна тисяча п'ятсот сорок вісім гривень) 05 коп. заборгованості по орендній платі за Договором №33/10-1 від 01.05.2010, 1973, 23 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят три гривні) 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2018.

Суддя М.Є. Літвінова